- •1.Місце та роль системної методології у пізнанні природи та суспільства.
- •2. Мета вивчення системного аналізу і його основні завдання.
- •21. Оцінка адекватності математичних моделей.
- •22. Особливості соціально-економічних систем.
- •3. Основні поняття системного аналізу.
- •4. Класифікація систем. Властивості систем. Приклади систем різноманітної природи.
- •5. Етапи еволюції та стадії існування систем.
- •6. Поведінка та функціонування систем.
- •7. Поняття про кібернетичні системи, управління системами, зворотний зв'язок.
- •40. Інформаційні системи в управлінні.
- •8. Основні принципи системного аналізу.
- •9. Етапи проведення системного дослідження.
- •10. Задачі аналізу та синтезу систем.
- •11. Недоліки загальної теорії систем та шляхи її подолання.
- •12. Загальні підходи до опису систем. Модель «чорної скриньки»
- •25. Системний аналіз організацій. Модель організації як відкритої системи.
- •13. Статистичний та динамічний опис систем.
- •14. Основні методи аналізу систем. Декомпозиція та агрегування.
- •15. Евристичні методи системного аналізу.
- •16. Методи побудови дерева цілей.
- •17. Метод «мозкового штурму», метод експертних оцінок.
- •18. Метод аналізу ієрархій та напрямки його застосування до задач прийняття рішень.
- •42. Експертні системи підтримки прийняття рішень.
- •33. Види організаційних структур управління. Системний підхід до проектування організаційних структур управління.
- •20. Класифікація моделей та методів моделювання систем.
- •35. Основні принципи та концептуальні основи sadt- і case-технологій.
- •36. Методи коп’ютерного моделювання та проектування складних систем.
- •23. Основні засади моделювання економічних об’єктів та процесів.
- •24. Приклади моделей соціально-економічних систем.
- •26. Системний аналіз ієрархії та змісту цілей організації.
- •37. Поняття про чисельні та символьні методи обчислення.
- •Основні види чисельних методів:
- •41. Автоматизовані системи управління підприємством.
- •39. Технології інтелектуального аналізу даних. Інформаційне забезпечення аналізу даних.
- •27.Напрямки застосування системного аналізу до вирішення прикладних економічних задач
- •28. Принципи, методи й моделі управління. Аналіз та синтез систем управління.
- •29. Принципи управління складними системами. Принцип необхідної різноманітності Ешбі.
- •34. Структурне та функціональне моделювання систем.
- •30. Основні принципи автоматичного регулювання і управління. Напрямки застосування тау в економіці.
- •31. Процеси управління в економічних системах. Прийняття управлінських рішень в детермінованих умовах, умовах ризику та невизначеності.
- •32. Обґрунтування та методи оптимізації рішень на основі системного підходу.
- •43. Нелінійна динаміка та синергетика як сучасний напрямок розвитку кібернетики.
- •44. Основні поняття теорії складних систем.
- •45. Фрактали та мультифрактали та напрямки їх застосування.
- •46. Принцип підпорядкування Хакена та параметри порядку.
- •48. Синергетичний підхід до управління соціально-економічними системами.
- •47. Показники Ляпунова та горизонт передбачуваності.
- •1.Місце та роль системної методології у пізнанні природи та суспільства.
- •2. Мета вивчення системного аналізу і його основні завдання.
- •50 Інтелектуальні комп'ютерні системи
11. Недоліки загальної теорії систем та шляхи її подолання.
Фундаментальним поняттям системного аналізу і таких засадних теоретичних дисциплін, як теорія систем, кібернетика, дослідження операцій, є поняття «система». Незважаючи на інтуїтивну зрозумілість та велику важливість цього терміна для наукових досліджень, донині не існує загальноприйнятого його визначення.
Огляд різних трактувань поняття «система» показує, що можна виділити такі основні пов’язані з ним змістові аспекти:
найпоширенішим, але й найвужчим є «інженерне» розуміння системи як взаємозв’язаного набору елементів та способів їх з’єднання, які слугують певній меті;
у «конструкторському» розумінні «система» подається як проектування та створення певного комплексу методів і засобів, які дослідник або розробник застосовує для досягнення певної мети, для виконання свого завдання;
в науково-дослідницькому трактуванні «система» уявляється як загальна методологія дослідження процесів і явищ, що відносяться до певної галузі людських знань;
у теоретико-пізнавальному аспекті «система» розуміється як спосіб мислення.
У перших визначеннях зазначалось, що система — це елементи та зв’язки між ними. Так, наприклад, основоположник теорії систем Людвіг фон Берталанфі визначав систему як комплекс взаємодіючих елементів, що перебувають у певних відношеннях між собою та зовнішнім середовищем. Пізніше при визначенні цього терміна стало з’являтися поняття цілі. Так, у філософському словнику система визначається як «сукупність елементів, що знаходяться у відношеннях та зв’язках між собою певним чином та утворюють деяку єдність цілей». Останнім часом при визначенні системи поряд із елементами, зв’язками, їх властивостями та ціллю почали включати спостерігача, хоча на необхідність врахування взаємодії між дослідником та досліджуваною системою вказував ще один із основоположників кібернетики У. Р. Ешбі.
Зауважимо, що у різних визначеннях поняття «система» є багато спільного та взаємно доповняльного, тому краще використовувати найширше з них:
наявність об’єкта, який являє собою множину підоб’єктів (або наявність множини об’єктів, які можуть розглядатися як один складний об’єкт);
наявність суб’єкта дослідження, який називається спостерігачем;
наявність завдання, яке визначає відношення спостерігача до об’єкта і є критерієм, за яким здійснюється відбір об’єктів та їх властивостей;
наявність зв’язку між об’єктом, спостерігачем та завданням, що виражається у наявності певної мови описування.
Тоді формально визначення системи можна виразити символами:
,де S — система, n — спостерігач, l — мова описування, p — завдання, e — множина підоб’єктів, r — множина відношень між ними, — оператор відображення.
Важливими для описування систем є поняття структури та ієрархії. Під структурою системи розуміють її стійку впорядкованість та зв’язки між елементами і підсистемами. Структура відбиває найсуттєвіші зв’язки між елементами та підсистемами, які мало змінюються при змінах у системі та забезпечують існування системи і найважливіших її властивостей. Для визначення структури системи необхідно провести її послідовну декомпозицію, тобто виділити в ній підсистеми всіх рівнів, доступних аналізу, та їх елементи, які відповідно до завдань дослідження не поділяються на складові частини. Під ієрархією системи розуміють розташування її підсистем або елементів за певним порядком від вищого до нижчого.