- •1.Місце та роль системної методології у пізнанні природи та суспільства.
- •2. Мета вивчення системного аналізу і його основні завдання.
- •21. Оцінка адекватності математичних моделей.
- •22. Особливості соціально-економічних систем.
- •3. Основні поняття системного аналізу.
- •4. Класифікація систем. Властивості систем. Приклади систем різноманітної природи.
- •5. Етапи еволюції та стадії існування систем.
- •6. Поведінка та функціонування систем.
- •7. Поняття про кібернетичні системи, управління системами, зворотний зв'язок.
- •40. Інформаційні системи в управлінні.
- •8. Основні принципи системного аналізу.
- •9. Етапи проведення системного дослідження.
- •10. Задачі аналізу та синтезу систем.
- •11. Недоліки загальної теорії систем та шляхи її подолання.
- •12. Загальні підходи до опису систем. Модель «чорної скриньки»
- •25. Системний аналіз організацій. Модель організації як відкритої системи.
- •13. Статистичний та динамічний опис систем.
- •14. Основні методи аналізу систем. Декомпозиція та агрегування.
- •15. Евристичні методи системного аналізу.
- •16. Методи побудови дерева цілей.
- •17. Метод «мозкового штурму», метод експертних оцінок.
- •18. Метод аналізу ієрархій та напрямки його застосування до задач прийняття рішень.
- •42. Експертні системи підтримки прийняття рішень.
- •33. Види організаційних структур управління. Системний підхід до проектування організаційних структур управління.
- •20. Класифікація моделей та методів моделювання систем.
- •35. Основні принципи та концептуальні основи sadt- і case-технологій.
- •36. Методи коп’ютерного моделювання та проектування складних систем.
- •23. Основні засади моделювання економічних об’єктів та процесів.
- •24. Приклади моделей соціально-економічних систем.
- •26. Системний аналіз ієрархії та змісту цілей організації.
- •37. Поняття про чисельні та символьні методи обчислення.
- •Основні види чисельних методів:
- •41. Автоматизовані системи управління підприємством.
- •39. Технології інтелектуального аналізу даних. Інформаційне забезпечення аналізу даних.
- •27.Напрямки застосування системного аналізу до вирішення прикладних економічних задач
- •28. Принципи, методи й моделі управління. Аналіз та синтез систем управління.
- •29. Принципи управління складними системами. Принцип необхідної різноманітності Ешбі.
- •34. Структурне та функціональне моделювання систем.
- •30. Основні принципи автоматичного регулювання і управління. Напрямки застосування тау в економіці.
- •31. Процеси управління в економічних системах. Прийняття управлінських рішень в детермінованих умовах, умовах ризику та невизначеності.
- •32. Обґрунтування та методи оптимізації рішень на основі системного підходу.
- •43. Нелінійна динаміка та синергетика як сучасний напрямок розвитку кібернетики.
- •44. Основні поняття теорії складних систем.
- •45. Фрактали та мультифрактали та напрямки їх застосування.
- •46. Принцип підпорядкування Хакена та параметри порядку.
- •48. Синергетичний підхід до управління соціально-економічними системами.
- •47. Показники Ляпунова та горизонт передбачуваності.
- •1.Місце та роль системної методології у пізнанні природи та суспільства.
- •2. Мета вивчення системного аналізу і його основні завдання.
- •50 Інтелектуальні комп'ютерні системи
6. Поведінка та функціонування систем.
Найважливішими характеристиками будь-якої системи є її структура та процес функціонування. Під структурою системи розуміють стійку в часі сукупність взаємозв'язків між її елементами або компонентами. Саме структура пов'язує всі елементи і перешкоджає розпаду системи на окремі компоненти. Структура системи може відображати самі різні взаємозв'язки, в тому числі і вкладеність елементів однієї системи в іншу. У цьому випадку прийнято називати більш дрібну або вкладену систему підсистемою, а більшу - метасистеми. Процес функціонування системи тісно пов'язаний зі зміною її властивостей або поведінки в часі. При цьому важливою характеристикою системи є її стан, під яким розуміється сукупність властивостей або ознак, які в кожний момент часу відображають найбільш суттєві особливості поведінки системи. приклад. В якості системи уявімо собі "Автомобіль".Для цього випадку система охолодження двигуна буде підсистемою "Автомобіля". З одного боку, двигун є елементом системи "Автомобіль". З іншого боку, двигун сам є системою, що складається з окремих компонентів, таких як циліндри, свічки запалювання та ін. Тому система "Двигун" також буде підсистемою системи "Автомобіль".
Процес функціонування системи відображає поведінку системи в часі і може бути представлений як послідовна зміна її станів: Якщо система змінює одне свій стан на інше, то прийнято говорити, що система переходить з одного стану в інший. Сукупність ознак чи умов зміни станів системи в цьому випадку називається переходом. Для системи з дискретними станами процес функціонування може бути представлений у вигляді послідовності станів з відповідними переходами.
7. Поняття про кібернетичні системи, управління системами, зворотний зв'язок.
Кібернетичні системи — складні динамічні системи з управлінням. Кібернетична система — це множина взаємозалежних об'єктів (її елементів), здатних сприймати, запам'ятовувати і переробляти інформацію, а також обмінюватися нею.
Кібернетичним системам притаманна низка нових властивостей, яких можуть не мати системи інших типів:
1) багатоваріантність поводження; 2) керованість (інформаційним впливом на систему можна змінити її поводження); 3) наявність керувального пристрою; 4) здатність взаємодіяти з навколишнім середовищем як безпосередньо, так і через керувальний пристрій; 5) існування між системою, середовищем та керувальним пристроєм каналів інформації;
6) здатність інформації, яка циркулює по цих каналах, утворювати зворотні зв'язки, за допомогою яких здійснюється управління поводженням системи з боку органів управління;
7) цілеспрямованість управління системою: воно спрямовує систему до вибору певного поводження або стану, компенсуючи зовнішні збурення; 8) досягнення мети, так само як і поводження системи, має ймовірнісний характер і визначається співвідношенням потужності збурювальних впливів та ефективності керувального пристрою (здатність до переробки інформації та вироблення оптимальних у певному сенсі керувальних впливів);
9) властивість рівноваги, притаманна деяким кібернетичним системам, тобто здатність керувального пристрою повертати систему до початкового стану або до початкового поводження, компенсуючи збурювальні впливи;
10) властивість самоорганізації, також притаманна деяким кібернетичним системам, тобто здатність відновлювати або змінювати свою структуру та спосіб функціонування, компенсуючи збурювальні впливи.
Під стійкістю системи розуміють здатність системи повертатися до стану рівноваги після виведення її з цього стану під впливом зовнішніх збурень. Стан рівноваги, до якого система здатна повертатися, називають стійким станом рівноваги. У складних кібернетичних системах залежно від характеру досліджуваних задач і типу збурень застосовують різні критерії стійкості.
Суспільство в цілому та економічна сфера як його частина настільки складні, що потребують існування особливої підсистеми, яка має забезпечувати їхню єдність та цілісність. Саме такою є підсистема управління (законодавча, виконавча, судова гілки влади, силові структури тощо).
Таким чином, можна виокремити дві сфери економіки: управління та контролю і реальну. Перша сфера охоплює державу та її територіальні утворення, а друга — підприємства, фірми, організації, домогосподарства та людину, що бере участь у соціально-економічних зв’язках. Усередині кожної сфери та між ними циркулюють потоки інформації. Компоненти цих сфер взаємодіють завдяки наявності в них суперечливої системи потреб та цінностей. Взаємозв’язок компонентів реальної сфери економіки забезпечує ринок.
Процеси самоорганізації в економічних системах реалізуються за допомогою механізму зворотних зв’язків. Якщо, скажімо, як кібернетичну систему розглядати підприємство, то флуктуації, що виникають під впливом зовнішнього середовища (зміни законодавства, зростання інфляції, коливання валютного курсу, динаміки відсоткових ставок, зміни ринкової кон’юнктури, зміни технологій, дії конкурентів тощо), можуть деякий час компенсуватись за допомогою механізму негативних зворотних зв’язків, і система, незважаючи на коливання (сукупного попиту, обсягів виробництва, ринкової позиції та частки ринку, рівня інвестицій, обсягів прибутку), повертається до стану динамічної рівноваги. Але з досягненням критичних значень збурювальних параметрів, за рахунок дії позитивних зворотних зв’язків, відбувається стрімке, лавиноподібне зростання флуктуацій. Вони охоплюють всю систему, усі її блоки — управління, виробництво, фінанси, збут, постачання, організацію праці тощо. Зворотні зв’язки є складною системою причинної залежності та полягають у тому, що результат попередньої дії впливає на наступний перебіг процесу в системі: причина підпадає під вплив зворотного впливу наслідку. Якщо зворотний зв’язок підсилює результат впливу наслідку, то його називають позитивним, а якщо послаблює — негативним. Негативні зворотні зв’язки сприяють збереженню стійкості системи. Тільки завдяки наявності зворотних зв’язків у системах можуть відбуватися процеси цілеспрямованої діяльності та регулювання. Зв’язки перетворюють систему з простого набору компонентів у єдине ціле і разом з компонентами визначають стан та структуру системи, безумовно при визначальному впливі функції.