27.Напрямки застосування системного аналізу до вирішення прикладних економічних задач
Особливо важливе значення системний аналіз має в дослідженні складних економічних систем, таких як галузі і сектори економіки, економіка в цілому та система управління нею. Системний аналіз економіки полягає у вивченні економічних явищ і чинників за допомогою дослідження їх як взаємозв’язаних економічних підсистем єдиної системи народного господарства. Системний аналіз використовується, насамперед, для вивчення цілей розвитку економічного об’єкта, з яких випливатимуть цілі розвитку й удосконалення системи управління.
Розглянемо основні ідеї та концептуальні засади системного підходу на прикладі галузі. Метод системного аналізу на галузевому рівні має враховувати те, що цілі та перспективи розвитку галузі випливають із загальнодержавних цілей розвитку суспільства та потреби економіки загалом у її продукції й послугах. Галузь як комплекс підприємств, підпорядкованих певному міністерству чи комітету, вивчається у складі відповідного економічного сектору з урахуванням його макроекономічних цілей, які виокремлюються згідно з їхнім місцем у досягненні стратегічних цілей країни.
Галузь розглядається як порівняно ізольована система з урахуванням її технологічної спеціалізації у процесі виробництва; специфіки її економічної організації як самостійної господарської підсистеми; соціальної структури зайнятого в цій галузі населення; її розміщення на території країни тощо.
Окрім того, беруться до уваги всі підсистеми галузі, які частково утворюють самостійні господарські об’єкти, а частково являють собою управлінські організації та різного типу інформаційні системи, через які здійснюється взаємозв’язок складових галузі. Вивчається вона в динаміці її розвитку, так і в короткостроковій перспективі, причому з позицій ефективного функціонування в кожний поточний період.
Для системного аналізу використовується комплекс економіко-математичних моделей досліджуваної системи. На галузевому рівні метод має такі особливості:
модель розвитку даної галузі являє собою один із блоків загального комплексу моделей розвитку економіки;
технологія та економіка цієї галузі описуються загальною балансовою економічною моделлю;
процеси розвитку галузі характеризуються комплексом динамічних моделей, що містить економіко-математичні моделі кожного господарського її об’єкта, адресовані конкретним органам, які керують галуззю;
увесь комплекс моделей розвитку та поточного функціонування галузі має бути пов’язаний єдиним комплексом критеріїв оптимальності (та відповідних їм планових і облікових показників), які випливають з аналізу ролі галузі в перспективному розвитку економіки.
28. Принципи, методи й моделі управління. Аналіз та синтез систем управління.
Загалом процес управління полягає у здійсненні цілеспрямованого впливу на систему з метою досягнення нею бажаного (з погляду керуючого пристрою) стану. Основою управління є процес прийняття рішень.
Коли йдеться про вивчення систем з погляду управління, першорядного значення набувають взаємні зв’язки між їхніми елементами та підсистемами. Якщо на підсистему здійснюється керуючий вплив, то таку систему називають керованою системою, або об’єктом управління (ОУ). А підсистему, що здійснює керуючий вплив, — системою управління (СУ).
Уся сукупність зазначених керуючих впливів (наказів, команд, розпоряджень, вказівок і т. ін.) називається керуючою інформацією (керуючими впливами). Така інформація відповідно до заданої програми управління передається об’єктові управління по каналу зв’язку, який можна умовно визначити як канал прямого зв’язку.
Проте сам факт отримання об’єктом управління належної керуючої інформації далеко не завжди гарантує правильне функціонування цього об’єкта згідно з розробленими планами та програмою управління, бо існують чинники що стають тут на заваді. Сукупність таких чинників називають збуренням. Для ефективного керування відомості (повідомлювальна інформація) до системи управління мають надходити від об’єкта управління каналом зворотного зв’язку.
Завданнями управління є:1)синтез структури та параметрів ОУ, що відповідає головній цілі системи (закону функціонування); 2)синтез структури та параметрів СУ, тобто визначення типу структури управління, кількості рівнів ієрархії та типу зв’язків між ними з урахуванням головної цілі управління системою та обмежень щодо витрат, визначення масивів інформації, що підлягають передаванню, обробленню та зберіганню; 3)синтез параметрів та структури системи зв’язку.
Функції управління. Конкретні функції управління реалізуються через застосування певних методів управління. Залежно від їхнього змісту методи управління економічними системами поділяють на: - економічні; - організаційні;- правові; - соціальні.
Принципи управління єдині для всіх рівнів ієрархії соціально-економічних систем, але по-різному реалізуються залежно від об’єкта управління та функцій, що виконуються. Серед головних функцій, які виконують при управлінні соціально-економічними системами, виділяють: планування (оперативне, тактичне та стратегічне); - прогнозування; - організацію;- аналіз та контроль; - зв’язок; стимулювання та мотивація.
Залежно від того, чи використовуються для вироблення керуючих впливів інформація про стан керованого об’єкта, системи управління поділяються на замкнені (зі зворотним зв’язком) і розімкнені. У розімкненій системі управління від СУ до ОУ надходять сигнали у вигляді керуючих впливів. Від керованого об’єкта жодних сигналів не надходить, тоді як керуюча система, керований об’єкт та лінії зв’язку зазнають збурювальних впливів.
У розімкнених системах управління використовують методи так званого управління за жорсткою програмою — жорстке або програмне управління.
У разі застосування методу управління за жорсткою програмою СУ виробляє керуючі впливи без урахування інформації про стан керованого об’єкта і збурювальних впливів, тобто керуючі впливи для забезпечення відповідного стану ОУ визначаються заздалегідь. Метод управління за жорсткою програмою найчастіше застосовується в системах, де вплив збурювальних впливів незначний, передусім — у простих технічних системах.
У разі управління за методом компенсації збурень необхідний чутливий елемент, що сприймає наявність збурення та вимірює його. Коли йдеться, скажімо, про управління температурою повітря у приміщенні, таким чутливим елементом може бути термометр, а стосовно підприємства — відділ маркетингу.
Управління в замкнених системах здійснюється регулюванням. Основною метою є забезпечення бажаного поводження ОУ, а не аналіз причин, з яких поведінка ОУ відрізняється. У цьому різниці між регулюванням та управлінням. Регулювання — це процес, спрямований на досягнення та підтримку параметрів функціонування системи в заданому діапазоні.
До найпоширеніших типів регулювання належать:1.регулювання вирівнюванням (стабілізацією) збурень (підтримка заданого рівня вихідного стану ОУ);2.регулювання стеженням (призначенt для зміни стану ОУ за деяким невідомим законом, що визначається під час реалізації самого процесу відповідно до певного зовнішнього сигналу);3.адаптивне регулювання.