12. Загальні підходи до опису систем. Модель «чорної скриньки»
Описуючи систему, найчастіше вдаються до двох способів: графічного (схеми, графи) та аналітичного (математичні вирази, системи рівнянь). Скажімо, схему можна розглядати як графічну модель системи. Від схемного опису можна перейти до аналітичного. При цьому передбачається, що кожний з елементів виконує перетворення, яке було притаманне йому, перш ніж його включили до системи.
Системи, в яких із часом відбуваються деякі зміни, називають динамічними. Стан системи в довільний момент часу можна описати за допомогою набору певних величин — параметрів, що характеризують виходи системи. Зміну станів системи з часом називають рухом системи.
Описуючи зміну станів та рух системи, застосовують такі способи:
вербальний — послідовно перелічують та описують характеристики стану системи, дістаючи в результаті перше наближення динамічного опису;
графічний — будують діаграми та графіки, що дають наочне уявлення про динаміку процесу в системі;
табличний — подають кількісну оцінку стану системи в дискретні моменти часу;
математичний — записують функціональну залежність стану системи від часу та значень входів системи.
Модель «чорного ящика» (модель «Вхід-вихід»). Найпростішою моделлю системи є так звана модель «чорного ящика», в якій акцент робиться на призначенні та поведінці системи, а про її будову є тільки опосередкована інформація, що відображається у зв’язках із зовнішнім середовищем. Зв’язки з середовищем, що йдуть у систему (входи), дають можливість впливати на неї, використовувати її як засіб, а зв’язки, що йдуть із системи (виходи), є результатами її функціонування, які або впливають на зміни у середовищі, або споживаються зовні системи. Як чорний ящик розглядаються об’єкти дослідження, внутрішня структура яких невідома або не береться до уваги. Іноді достатньо змістовного опису входів та виходів системи. З такими моделями людина досить часто має справу у повсякденному житті: наприклад, для керування автомобілем або роботи за комп’ютером не обов’язково досконало знати їх внутрішню будову.
Модель чорного
ящика.
Метод описування
систем за допомогою чорного ящика
полягає у знаходженні взаємозв’язків
між входами та виходами системи.
Спостерігаючи достатньо довго за входами
та виходами такої системи, тобто маючи
вектори спостережень
та
можна досягти такого рівня знань про
її властивості, який уможливить
передбачення змін у вихідних компонентах
при будь-якій зміні вхідних, тобто можна
знайти відображення
Дослідження
системи методом чорного ящика принципово
не може дати однозначної інформації
про її структуру, бо однакову поведінку
можуть мати різні системи.
25. Системний аналіз організацій. Модель організації як відкритої системи.
Як одна з найважливіших підсистем соціально-економічної системи країни з економічного погляду може розглядатися організація. Більш того, як організацію можна розглядати й сукупність систем, що підпорядковані або взаємно пов’язані між собою чи з іншими системами, зокрема, з соціально-політичними та соціально-економічними, з системами інших країн (наприклад, транснаціональними корпораціями, офшорними компаніями, банківськими установами тощо).
Організацію можна визначити як соціально-економічну систему, що поєднує групу людей, які сумісно реалізують певну спільну мету та діють на основі певних принципів і правил. До організацій можна віднести фірми, підприємства, корпорації, наукові установи тощо.
З погляду системного підходу до організації як соціально-економічної системи існують такі їх системоутворюючі фактори та властивості:
організації є цілісними системами;
організації складаються з окремих підсистем, що є їх складовими;
наявність спільної головної мети для всіх компонентів та підсистем організації;
підпорядкування цілей кожного компонента спільній меті системи та усвідомлення кожним виконавцем своїх завдань і загальної мети;
виконання кожним елементом своїх функцій, зумовлених поставленими завданнями;
відношення субординації та координації між компонентами системи (тобто ієрархічний принцип будови й управління);
наявність зворотного зв’язку між керуючою та керованою підсистемами;
суттєва залежність від зовнішнього середовища.
Модель організації як відкритої системи зображено нижче. Організація одержує від зовнішнього середовища інформацію, фінансові та трудові ресурси, матеріали (сировину, енергію тощо). У процесі функціонування вона перетворює входи для одержання продукції, послуг, які є її виходами. Якщо організація працює ефективно, то в процесі роботи з’являються додаткові виходи, наприклад прибуток.
Організація
як відкрита система
Однією з важливих особливостей організації є її взаємозв’язок із зовнішнім середовищем та суттєва залежність від останнього, що проявляється у необхідності одержання ресурсів для свого функціонування і розширення кола своїх споживачів, що використовують результати діяльності організації. Організація не може залишатися ізольованою, їй необхідно взаємодіяти з іншими системами (суспільними організаціями, постачальниками, замовниками, вищими органами управління, профспілками тощо) для забезпечення умов існування та розвитку.
Отже, організація є цілісною відкритою системою, яка багатьма зв’язками з’єднана з зовнішнім та внутрішнім середовищем.