- •Тема 1. Сутність, принципи і роль страхування
- •1.1. Необхідність страхового захисту
- •1.2. Сутність страхування як економічної категорії. Суб’єкти та об’єкти страхування
- •1.3. Функції страхування
- •1.4. Принципи страхування
- •1.5. Системи страхування
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 2. Класифікація страхування
- •2.1. Ознаки класифікації страхування
- •2.2. Форми страхування: обов'язкова та добровільна
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 3. Страхові ризики та їх оцінка
- •3.1. Поняття про страховий ризик
- •3.2. Сутність актуарних розрахунків. Показники страхової статистики
- •3.3. Склад та структура тарифної ставки
- •3.4. Розрахунок тарифів з ризикових видів страхування
- •3.5. Особливості розрахунку тарифних ставок зі страхування життя
- •3.6. Види страхових внесків (премій, платежів)
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 4. Страховий ринок
- •4.1. Поняття про страховий ринок та його структура
- •4.2. Страхові посередники та професіонали страхового ринку
- •4.3. Товариства взаємного страхування
- •4.4. Об'єднання страховиків
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 5. Страхова організація (компанія)
- •5.1. Організаційні форми страховиків та порядок їх створення
- •5.2. Організаційна структура страхової компанії та органи управління нею
- •5.3. Органи управління страхової компанії
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 6. Державне регулювання страхової діяльності
- •6.1. Мета та завдання державного регулювання страхової діяльністю. Державна політика у сфері страхування
- •6.2. Система державного нагляду за страховою діяльністю в Україні
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 7. Особисте страхування
- •7.1. Сутність та особливості особистого страхування.
- •7.2. Страхування життя
- •7.3. Страхування від нещасних випадків
- •7.4. Медичне страхування
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 8. Майнове страхування
- •8.1. Загальна характеристика майнового страхування
- •8.2. Страхування майна юридичних осіб
- •8.3. Страхування майна громадян
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 9. Страхування відповідальності
- •9.1. Економічна сутність страхування відповідальності
- •9.2. Характеристика та особливості основних видів страхування відповідальності
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 10. Перестрахування та співстрахування
- •Сутність, необхідність та значення перестрахування
- •10.2. Методи перестрахування
- •10.3. Форми проведення перестрахувальних операцій
- •10.4. Співстрахування та механізм його застосування
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 11. Доходи, витрати і прибуток страховика
- •11.1.Особливості фінансово-економічної діяльності страховика
- •11.2. Доходи страховика
- •11.3. Витрати страховика
- •11.4. Фінансові результати страховика
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 12. Фінансова надійність страхової компанії
- •12.1. Поняття про фінансову надійність страховика
- •12.2. Умови забезпечення платоспроможності страховика
- •12.3. Страхові резерви та порядок їх формування
- •Питання для самоперевірки
- •Глосарій
- •Рекомендована література
- •Закон україни «про страхування» (чинна редакція1)
- •Розділ I загальні положення
- •Розділ II договори страхування
- •Розділ III забезпечення платоспроможності страховиків
- •Розділ IV державний нагляд за страховою діяльністю в україні
- •Розділ V прикінцеві положення
- •Закон україни «про внесення змін до закону україни «про страхування»
- •Етапи розвитку страхування
- •Класифікація страхування згідно з директивами єс Довгострокове страхування (страхування життя і пенсій):
- •Загальні види страхування:
10.4. Співстрахування та механізм його застосування
Співстрахування характеризує відносини в страхуванні, коли його об'єкт може бути застрахований за одним договором страхування кількома страховиками.
За таких обставин два або більше страховиків беруть участь визначеними частками у страхуванні одного і того ж ризику, укладаючи спільні та окремі договори, кожний на страхову суму у своїй частці. У даному випадку страхові компанії ділять між собою в обумовлених частинах і страхову премію, і відповідальність щодо відшкодуваннявитрат від страхових подій. У договорі страхування містяться умови, що визначають права і обовязки кожного страховика. При наявності відповідної угоди між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки. Співстрахування сприяє зменшенню ризику конкретного страховика, вирівнюванню страхових сум і тим самим - досягненню більшої стабільності кожного страховика. З юридичного погляду співстрахування та страхування різні, однак за економічною суттю вони дуже схожі. В обох випадках здійснюється розподіл страхових внесків та страхових виплат, наявна співучасть у преміях та страхових ризиках, координуються страхові фонди різних страховиків, які одночасно беруть участь в одному й тому самому страхуванні.
Разом з тим співстрахування є не зовсім зручною формою, особливо в тих випадках, коли страхова сума є дуже великою через те, що укладання угоди з багатьма страховиками є з технічного боку досить трудомістким процесом.
В окремих випадках страховики, які беруть участь у співстрахуванні вимагають, щоб страхувальник сам виступав співстраховиком, тобто утримував на власній відповідальності частину ризику. Інколи співстрахування розглядається як окремий випадок перестрахування, коли одночасно кілька страховиків за взаємною згодою приймають чи передають на страхування великі ризики.
Співстрахувальні ознаки можна спостерігати на прикладі перестрахувальних пулів (об'єднань). Пул базується на концепції взаємності, суть якої полягає в тому, що премія та суми збитків за відповідними ризиками передаються в пул, який розподіляє проходження операцій між членами пулу відповідно до розміру премії, що її передано до пулу.
Пул передбачає, що страховики випускають поліси самостійно, утримують узгоджену частку, а решту передають у пул на основі квоти або ексценденту. Перестрахувальний пул діє як посередник, розподіляючи передані в перестрахування ризики між своїми членами.
Створення пулів доречне при страхуванні ризиків з катастрофічною потенційною відповідальністю (як от страхування авіаційних ризиків, атомних електростанцій), для скорочення обсягу операцій з перестрахування, що виходять за межі країни, при проведенні небажаних з технічного погляду страхових операцій (страхування нафторизиків) або невеликих та вузькоспеціалізованих операцій окремих страховиків (наприклад, страхування коштовностей), а також при міжнародному розподілі ризиків.
Кожний із учасників пулу бере участь у ризиках, що покриваються пулом, на підставі схеми пропорційного розподілу. Частка кожного члена пулу визначається у відсотках від загальної місткості пулу під час його створення, або в абсолютних долях, а в окремих випадках і в фіксованих сумах. Учасники беруть участь у всіх ризиках, внесених до пулу як ним самим, так і іншими його учасниками. Це дозволяє кожному учаснику пулу збільшити кількість ризиків, взятих на страхування, поліпшити структуру страхового портфеля, зменшити небезпеку кумуляції ризиків.
Важливою умовою організації страхового пулу є визначення ліміту його відповідальності (максимального обсягу зобов'язань за договором страхування, укладеним від імені пулу) - як сукупності максимальних обсягів відповідальності кожного учасника пулу. Максимальний обсяг відповідальності кожного страховика за окремим ризиком обмежується 10 % статутного фонду та сформованих страхових резервів страховика.
Місткість страхового пулу безпосередньо впливає на вирішення питання про перестраховування відповідальності, що перевищує зазначену місткість. У зв'язку з цим можуть створюватись такі перестрахувальні пули: пул ринку (або ринковий пул) - об'єднує більшість компаній ринку для прийняття великих чи дуже небезпечних або катастрофічних ризиків (наприклад, атомних ризиків); урядовий перестрахувальний пул створюється з метою запобігання передання ризиків іноземним пере-страховикам у формі центральних перестраховувальних компаній або пулів, у які всі страхові компанії повинні передавати для перестрахування всі ризики або їх частину; андеррайтерські пули - об'єднання невеликих компаній, що мають бажання вийти на новий ринок чи почати новий вид страхування, не маючи достатньої місткості, з компаніями, що мають більший досвід.