- •Тема 1. Сутність, принципи і роль страхування
- •1.1. Необхідність страхового захисту
- •1.2. Сутність страхування як економічної категорії. Суб’єкти та об’єкти страхування
- •1.3. Функції страхування
- •1.4. Принципи страхування
- •1.5. Системи страхування
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 2. Класифікація страхування
- •2.1. Ознаки класифікації страхування
- •2.2. Форми страхування: обов'язкова та добровільна
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 3. Страхові ризики та їх оцінка
- •3.1. Поняття про страховий ризик
- •3.2. Сутність актуарних розрахунків. Показники страхової статистики
- •3.3. Склад та структура тарифної ставки
- •3.4. Розрахунок тарифів з ризикових видів страхування
- •3.5. Особливості розрахунку тарифних ставок зі страхування життя
- •3.6. Види страхових внесків (премій, платежів)
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 4. Страховий ринок
- •4.1. Поняття про страховий ринок та його структура
- •4.2. Страхові посередники та професіонали страхового ринку
- •4.3. Товариства взаємного страхування
- •4.4. Об'єднання страховиків
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 5. Страхова організація (компанія)
- •5.1. Організаційні форми страховиків та порядок їх створення
- •5.2. Організаційна структура страхової компанії та органи управління нею
- •5.3. Органи управління страхової компанії
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 6. Державне регулювання страхової діяльності
- •6.1. Мета та завдання державного регулювання страхової діяльністю. Державна політика у сфері страхування
- •6.2. Система державного нагляду за страховою діяльністю в Україні
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 7. Особисте страхування
- •7.1. Сутність та особливості особистого страхування.
- •7.2. Страхування життя
- •7.3. Страхування від нещасних випадків
- •7.4. Медичне страхування
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 8. Майнове страхування
- •8.1. Загальна характеристика майнового страхування
- •8.2. Страхування майна юридичних осіб
- •8.3. Страхування майна громадян
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 9. Страхування відповідальності
- •9.1. Економічна сутність страхування відповідальності
- •9.2. Характеристика та особливості основних видів страхування відповідальності
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 10. Перестрахування та співстрахування
- •Сутність, необхідність та значення перестрахування
- •10.2. Методи перестрахування
- •10.3. Форми проведення перестрахувальних операцій
- •10.4. Співстрахування та механізм його застосування
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 11. Доходи, витрати і прибуток страховика
- •11.1.Особливості фінансово-економічної діяльності страховика
- •11.2. Доходи страховика
- •11.3. Витрати страховика
- •11.4. Фінансові результати страховика
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 12. Фінансова надійність страхової компанії
- •12.1. Поняття про фінансову надійність страховика
- •12.2. Умови забезпечення платоспроможності страховика
- •12.3. Страхові резерви та порядок їх формування
- •Питання для самоперевірки
- •Глосарій
- •Рекомендована література
- •Закон україни «про страхування» (чинна редакція1)
- •Розділ I загальні положення
- •Розділ II договори страхування
- •Розділ III забезпечення платоспроможності страховиків
- •Розділ IV державний нагляд за страховою діяльністю в україні
- •Розділ V прикінцеві положення
- •Закон україни «про внесення змін до закону україни «про страхування»
- •Етапи розвитку страхування
- •Класифікація страхування згідно з директивами єс Довгострокове страхування (страхування життя і пенсій):
- •Загальні види страхування:
10.2. Методи перестрахування
Отже, перестрахування має на меті забезпечити страхування ризиків, що бажають застрахувати страхувальники, але масштаби страхового відшкодування перевищують економічні можливості окремих страховиків і вони вимушені передавати частину ризиків (а отже, і відповідні частини страхових премій) іншим страховикам. Це досить складний механізм керування страховими ризиками, тому перестрахування передбачає передачу ризиків від одного страховика до іншого за допомогою різних методів.
Передавання ризиків у перестрахуванні відбувається постійно або одноразово.
За методами передавання ризиків у перестрахування і за оформленням правових взаємовідносин сторін перестрахувальні операції поділяються на такі види (табл. 10.1):
факультативні;
облігаторні (договірні);
факультативно-облігаторні (змішані).
Факультативний метод перестрахування характеризується повною свободою сторін договору перестрахування. Перестрахувальник має право передавати ризики або лишати їх на власній відповідальності, а перестраховик має право прийняти ризики чи відмовитися від них. При факультативному перестрахуванні кожний ризик передається окремо. Договір факультативного перестрахування - це індивідуальна угода, що найчастіше стосується одного ризику. Головна особливість цього методу перестрахування полягає в можливості індивідуальної оцінки ризику та можливості регулювання страховиком (цедентом) розміру власного утримання.
Власне утримання - економічно обгрунтована частина страхової суми, яку страхова компанія залишає на своїй відповідальності. Цю суму визначають:
окремо за страховим полісом;
за одним ризиком;
за рядом ризиків.
Попередньою умовою для укладання договору в перестрахуванні на факультативній основі є сліп.
Таблиця 10.1
Сутність методів передачі ризику в перестрахуванні
Факультативний |
Облігаторний (договірний) |
Факультативно-облігаторний |
Кожний ризик розглядається окремо і може перестраховуватись повністю або частково.
Цесіонарій може прийняти, відкинути або змінити умови пропозиції цедента.
Цесіонарій і цедент вільні у своєму виборі щодо умов та розмірів передачі (прийняття) ризику у перестрахування |
Обов'язкова передача цедентом певної долі усіх ризиків, прийнятих на страхування, цесіонарію, якщо їх страхова сума перевищує обумовлений розмір власної участі цедента.
Цесіонарій зобов'язаний прийняти у перестрахування долі усіх ризиків страховика.
Цесіонарій може внести певні обмеження своєї відповідальності з ризиків, що перестраховуються.
|
Цедент має право визначити, які ризики і у яких розмірах можуть бути передані у перестрахування
Цесіонарій зобов'язаний прийняти цедирувані долі ризиків на умовах, визначених цедентом. |
Сліп - це документ-пропозиція, що пересилається перестраховикам цедентом і містить основні характеристики ризику. Сліп включає таку інформацію: найменування та адресу страхувальника; тип договору; об'єкт страхування; страхову суму; ставку премії; власне утримання і т. ін.
Отримуючи сліп, перестраховик може прийняти пропозицію або відмовитися від неї, звернутися до страховика за додатковою інформацією щодо ризику. Якщо перестраховик погоджується прийняти ризик, він указує на сліпі частку, яку зможе взяти на свою відповідальність.
Перевагами факультативного методу є:
можливість вибору для компанії-цедента якомога сприятливіших умов перестрахування (розміщення ризику в кількох перестрахувальних компаніях, вибір найкращих пропозицій);
використання цедентом перестрахування в тих випадках, коли відповідальність за ризиками справді може зашкодити фінансовій стійкості страховика або коли він має розширити свою діяльність у сфері страхування несприятливих для нього ризиків.
Недоліки факультативного методу:
без згоди страховика перестрахувальник не може змінити умови страхування;
великі витрати з оформлення факультативного перестрахування, особливо в разі неодноразової факультативної пропозиції,
тривалість оформлення факультативного перестрахування впливає на можливість укладання договору або навіть відмови від нього;
вивчення кожного ризику і часте проведення перестрахувань дає певну інформацію конкурентам про страхову політику компанії-цедента;
неможливість автоматичного поновлення факультативного покриття.
Облігаторне перестрахування передбачає обов'язкове передавання перестрахувальником раніше узгодженої частини ризику за всіма покриттями. Перестраховик також обов'язково має приймати ці частини ризиків згідно з умовами договору.
У договорі облігаторного перестрахування обов'язково визначаються ліміти відповідальності, перестрахувальна комісія, обмеження щодо покриття.
Перестрахування на облігаторній основі має універсальний характер, тобто використовується в усіх видах страхування, діє на всіх страхових ринках світу.
Переваги облігаторного перестрахування:
дозволяє збільшити обсяги страхових операцій, збирає більшу частину перестрахувальної премії у професіональних перестраховиків світу;
забезпечує рівномірний розподіл ризиків (перестраховик упевнений в тому, що ризики як більш, так і менш сприятливі, будуть розподілені рівномірно);
автоматичне приймання ризиків, що потребує значно менших витрат, пов'язаних з обробкою ризиків;
дозволяє розвивати довгострокові відносини між: сторонами;
надає гарантії підтримки з боку перестраховика та надає більше свободи цеденту щодо проведення страхових операцій.
В облігаторному перестрахуванні перестрахувальник має систематично висилати перестраховику перелік ризиків, що потрапляють під перестрахування. Такий перелік у перестрахуванні називають бордеро. Коли діють облігаторні договори перестрахування, бордеро премій і бордеро збитків складаються регулярно.
Основний недолік облігаторного перестрахування: коли ризик, що підлягає перестрахуванню, не підпадає під умови облігаторного договору або страхова сума за ризиком перевищує ліміт відповідальності за договором, тоді може виникнути потреба в додатковому договорі факультативного перестрахування.
Договір облігаторного перестрахування частіше укладається на невизначений термін з правом взаємного розірвання шляхом повідомлення сторін щодо прийнятого рішення. Перестраховики багатьох країн надають перевагу облігаторному методу. У вітчизняному перестрахуванні поширеним є факультативне перестрахування, оскільки облі-гаторна форма технічно складніша.
У практиці перестрахування інколи використовується поєднання методів перестрахування, так зване факультативно-облігаторне перестрахування, при якому факультативність передбачається длястраховика (цедента), а облігаторність - для перестраховика. Цедент передає чи залишає в себе ризики або їх частину. Перестраховик згідно з таким методом перестрахування зобов'язаний прийняти обумовлені договором ризики.
Перестраховик, який укладає факультативно-облігаторний договір, має повною мірою довіряти компанії-цеденту, оскільки його інтереси та збалансованість портфеля залежать від перестрахувальника. Тому перестраховик не завжди зацікавлений у факультативно-облігаторному договорі, віддаючи перевагу звичайній факультативній цесії, яка дає змогу всебічно проаналізувати кожний ризик.
Факультативно-облігаторне перестрахування використовується в особливо великих, небезпечних ризиках, у разі можливої кумуляції збитків, коли вичерпано місткість пропорційних договорів.