Питання для самоперевірки

1. Що таке страховий ризик?

2. Які риси притаманні страховому ризику?

3. Що таке актуарні розрахунки?

4. Які основні завдання актуарних розрахунків?

5. Як класифікують актуарні розрахунки?

6. Що таке страхова статистика?

7. Аналіз яких абсолютних показників здійснюється для статистичного аналізу страхування?

8. Аналіз яких відносних показників здійснюється для статистичного аналізу страхування?

9. Що таке страховий тариф?

10. З яких елементів складається страховий тариф?

11. Що таке нетто-ставка?

12. Для чого потрібне навантаження у структурі тарифу?

13. Які витрати несе страховик на ведення справи?

14. Яким чином розраховуються тарифи з ризикових видів страхування?

15. Яким чином розраховуються тарифи зі страхування життя?

16. Що з себе представляє таблиця смертності та для чого вона застосовується?

17. Що таке страховий платіж?

18. Як класифікуються страхові платежі?

Тема 4. Страховий ринок

План

4.1. Поняття про страховий ринок та його структура

4.2. Страхові посередники та професіонали страхового ринку

4.3. Товариства взаємного страхування

4.4. Об’єднання страховиків

_________________________________________

4.1. Поняття про страховий ринок та його структура

Перехід до ринкової економіки об'єктивно зумовлює зростання потреби у страховому захисті усіх суб'єктів ринку, а таку потребу у свою чергу, може забезпечити ефективне функціонування страхового ринку.

Страховий ринок – це особлива сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічний товар – страхова послуга і на якому формуються попит і пропозиція на неї.

На підставі Закону України «По фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», страхова послуга належить до категорії фінансових послуг.

Перелік видів страхуван­ня, яким може скористатися страхувальник, становить асортимент послуг страхового ринку.

Об'єктивними умовами існування страхового ринку суспільна потреба у страхових послугах та наявність страховика, здатного її задовольнити. На ринку відбувається суспільне визнання страхової послуги, а його головною функцією є акумуляція та розподіл страхового фонду. А тому страховий ринок ще визначають як інструмент розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб.

На особливу увагу заслуговує характеристика суб'єктів страхового ринку, яка визначає його елементну структуру. До головних суб'єктів страхового ринку відносять страховиків, страхувальників, страхових посередників. Іншими учасниками страхових відносин є: застраховані особи, об'єднання страховиків, перестраховики, товариства взаємного страхування, органи державного нагляду за страховою діяльністю, професійні оцінювачі ризиків (андеррайтери, сюрвейєри), професійні оцінювачі збитків (аварійні комісари, аджастери, диспашери) та спеціалісти з розрахунку страхових тарифів (актуарії).

Контролює взаємодію цих суб’єктів страхового ринку спеціальний Уповноважений орган державної виконавчої влади з нагляду за страховою діяльністю (докладно розглянуто в окремій темі).

Загальну структуру страхового ринку України можна зобразити у вигляді схеми (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Суб'єкти страхового ринку

Суб'єкти страхового ринку є самостійними у своїх рішеннях, між ними існує рівноправне партнерство, розвинена система горизонтальних і вертикальних зв'язків. На ринку забезпечується органічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визнання потреби у страхових послугах, які пропонуються на ньому.

Об'єктами страхового ринку є страхові продукти – специфічні послуги, що надаються страхувальнику при виконанні договору страхування. Ціна на них формується на основі конкуренції і відображається у страховому тарифі. Купівля-продаж оформляється страховим договором (страховим свідоцтвом або полісом).

Особливості страхової послуги:

• носить нематеріальний характер і пропонується покупцям на ринку як обіцянка, обумовлена великою кількістю застережень;

• віддалена від виконання тривалим строком;

• може бути невиконаною, якщо при ризиковому страхуванні не відбудеться подія, від якої покупець страхувався, внісши платіж.

Специфіку взаємовідносин суб'єктів на страховому ринку визначає рівень розвитку його інфраструктури, яка забезпечує можливість реалізації економічних інтересів страховиків і страхувальників, посилює захищеність усіх сфер економічного життя суспільства, допомагає інтегруватися у світовий економічний простір, сприяє координації усіх суб'єктів страхового ринку, активізує страхову діяльність. Її основними елементами є:

• фінансово-кредитна система;

• аудиторські служби;

• страхова експертиза;

• правове та нормативне забезпечення;

• розвинена система підготовки кадрів;

• наукові дослідження;

• інформаційні технології тощо.

Крім елементної класифікації, страховий ринок структурують за інституціональною, територіальною та галузевою ознаками.

Основу інституціональної та територіальної структури страхового ринку складають страхові компанії, в основу класифікації яких покладено:

• характер власності страховиків;

• їх спеціалізація;

• розмір статутного капіталу;

• територія обслуговування та інше.

Інституціональна структура базується на розмежуванні приватної, публічної і комбінованої форм власності. Відповідно до такого підходу розрізняють ринки акціонерних, корпоративних, взаємних та державних страхових компаній. В Україні їх діяльність регламентується Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням вимог Закону України «Про страхування».

За територіальною ознакою виділяють національний, регіональний та міжнародний страхові ринки.

За галузевою ознакою страховий ринок поділяють на:

• ринок страхування життя;

• ринок загальних видів страхування.

Таким чином, страховий ринок є складною, багатофакторною, динамічною, відповідним чином структурованою, відкритою, але залежною від загальної економічної ситуації в країні та активності страховика системою.