10.3. Визначення навантажень, які діють на раму

Навантаження та впливи на будівельні конструкції визначаються за ДБН В.1.2-2:2006 “Навантаження та впливи”, які введені в дію з 1 січня 2007р. замість СНиП 2.01.07-85 “Нагрузки и воздействия”, крім розділу 10.

На раму діють постійні навантаження (вага огороджувальних та несучих конструкцій), тривалі і короткочасні (від мостових кранів, підвісного транспорту, снігу, вітру, тощо). В деяких випадках діють епізодичні (особливі за СНиП 2.01.07-85) навантаження (сейсмічні, просадка опор, аварійні порушення технологічного процесу, тощо).

Раму розраховують на кожне з навантажень окремо, оскільки для різних її елементів розрахункові зусилля отримують при різних комбінаціях навантажень в найбільш невигідному їх можливому сполученні.

10.3.1. Постійні навантаження

Розподілене навантаження на ригель рами (експлуатаційне розрахункове навантаження g_е та граничне розрахункове навантаження g) в кН/м² збирають в табличній формі від всіх шарів покрівлі, конструкцій ферм, ліхтарів, в’язів з відповідними коефіцієнтами надійності за експлуатаційним розрахунковим навантаженням _fe та граничним розрахунковим навантаженням _fm.

Погонне (лінійне) навантаження на ригель в кН/м збирається з вантажної площі, ширина якої рівна кроку кроквяних ферм В (рис.9.37):

q_p = g B, кН/м .

Рис. 9.37. Вантажна площа ригеля та лінійне навантаження на нього

При спрощеній розрахунковій схемі (без уступу колони) в місці уступу колони прикладається зосереджений момент, викликаний ексцентричною дією опорної реакції ригеля V_q по відношенню до центра ваги перерізу нижньої частини колони (рис.9.38).

.

Рис. 9.38. Постійне навантаження від покриття при спрощеній розрахунковій схемі

При шарнірному з’єднанні ферми з колоною необхідно врахувати позацентровість опирання ферми на колону, а при наявності підкроквяних ферм – ще й їх опорні реакції. Підкроквяні ферми мають місце лише при шарнірному опиранні кроквяних ферм.

Навантаження від власної ваги верхньої та нижньої частин колон прикладається, як погонне навантаження (кН/м) – це вага одного погонного метра колони (рис. 9.39).

Рис. 9.39. Навантаження від власної ваги верхньої та нижньої частин колон при дійсній розрахунковій схемі

При спрощеній схемі прикладається ще й момент від ексцентриситету осей верхньої та нижньої частин колони (рис.9.40).

M_k = q_в Н_в е , кНм .

Рис. 9.40. Навантаження від власної ваги колон при спрощеній розрахунковій схемі

Навантаження від стінового огородження (рис.9.41) збирається з вантажної площі стіни, ширина якої рівна кроку колон і прикладається, як погонне навантаження по висоті колони, розподілений момент від ексцентриситету прикріплення огородження та зосереджений момент в уступі від ексцентриситету осей (останній – при спрощеній схемі).

Рис. 9.41. Навантаження від стінового огородження

q_ст = g_ст В, кН/м ,

g_ст – вага 1м² стінового огородження, кН/м²;

m₁ = q_ст е₁ , кНм/м;

m₂ = q_ст е₂ , кНм/м;

М_ст = q_ст Н_в е₂ , кНм.

Навантаження від власної ваги підкранових балок в уступі колони (рис.9.42):

Рис. 9.42. Навантаження від власної ваги підкранових балок

G_б = g_б В , кН,

де g_б – погонне навантаження від власної ваги балки, кН/м;

В – проліт балки (крок колон);

М_б = G_б е₃ , кНм (для спрощеної схеми); .

Власна вага стальних конструкцій на етапі статичного розрахунку приймається орієнтовно, виходячи з досвіду проектування аналогічних конструкцій. Вага покрівлі та стін – за довідковими даними.

Навантаження 1, 2, 3 і 4 прикладаються до розрахункової схеми одночасно. Це і є постійне навантаження.