Тема 6. Ідея української державності у суспільно-політичному житті України наприкінці хvііі- на початку хХст. (2 год.)

Мета заняття: домогтися усвідомлення того, що втративши державність наприкінці ХVІІІст., український народ не припиняв боротьби за її відновлення. Українська державницька ідея знайшла втілення у діяльності "Руської трійці" і "Кирило-Мефодіївського товариства", у творчості Тараса Шевченка, Івана Франка, Василя Подолинського, Михайла Драгоманова, Юліана Бачинського, Миколи Міхновського, Дмитра Донцова та ін. вищого ступеня розвитку вона досягла у програмах і діяльності українських політичних партій та організацій Західної та Наддніпрянської України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Розкрити колоніальну політику Російської імперії та Австро-Угорської на території України.

План:

1. Зародження і становлення української національної ідеї:

• поняття української національної ідеї як ідеї національного самовизначення, усвідомлення кожною людиною своєї приналежності до українського етносу, спільності долі, характеру, менталітету, культури, а головне – мати незалежну, самостійну державу, в якій все було б українське;

• носії української національної ідеї;

• етапи становлення української національної ідеї;

• В.Капніст проти російського поневолення України ("Ода на рабство", 1783);

• "Енеїда" І.Котляревського (1798) – перший твір, написаний живою народною мовою;

• поява університетів у Харкові (1805), Києві (1834), у Львові ще у 1661р. (1784р.);

• "Історія Русів" – політичний трактат (згадка 1828р.) – ідея культурного, морального й історичного права українців на самостійну державу;

2. Питання української державності в суспільно-політичному русі. Кирило-Мефодіївське братство.

• поява наприкінці 30-х років ХІХ ст. Т.Шевченка як етапу завершення формування української народної літератури і початку соціально-політичного етапу розвитку національно-визвольного руху;

• діяльність Кирило-Мефодіївського братства у 1846-1848 рр.;

• програмні документи: "Статут Слов’янського товариства св.Кирила і Мефодія" і "Закон Божий, або "Книга буття українського народу;

• початок видання з 1861р. в Петербурзі українського щомісячника "Основа";

• нова генерація патріотичних сил в особі історика і публіциста М.Драгоманова;

3. Галицьке національне відродження:

• перебування Галичини (з 1772р.) і Буковини (з 1774р.) по 1918р. в складі Австро-Угорщини, а після відповідно під владою Польщі та боярської Румунії;

• початок національного відродження з 30-х років ХІХст., що пізніше було прикладом для всієї України;

• "Руська трійця";

• видання у 1837р. в Будапешті альманаху "Русалка Дністрова";

• антифеодальна революція (весна народів) в Австрії у 1848р. і Галичина;

• знесення панщини (15 травня 1848 р.)

• створення першої русько-української організації – Головною Руської Ради (2 травня 1848 р.);

• видання першої української газети 15 травня 1848р. "Зоря Галицька";

• участь українців у перших виборах до австрійського парламенту ( червень 1848 р.) та здобуття 39 депутатських місць;

• введення обов’язкового вивчення української мови в гімназії та відкритя кафедри української мови та літератури у Львівському університеті;

• з’їзд діячів українського культурно-освітнього руху «Собор руських учених» (жовтень 1848 р.);

• відкриття перших читалень (Коломия, Львів);

• відкриття українського видавництва дешевих книг – «Галицько-руська матиця»;

• створеня національної гвардії – ополчення та батальйони руських (українських) гірських стрільців (1,5 тис. чол.)

• ідея української незалежності у брошурі В.Подолинського "Слово перестороги" (1848р.);

• створення у 1868р. культурно-просвітницького товариства "Просвіта";

• літературно-наукове товариство ім.Шевченка (Львів, 1873р., а з 1892р. – Наукове товариство ім.Шевченка - НТШ) – початок Всеукраїнської академії наук;

• західноукраїнські молодіжні товариства «Сокіл» (1894 р.), «Пласт» (1911 р.), «Січ» (1900 р.), «Луг» (1925 р.) та їх роль у підготовці української молоді до боротьби за державну самостійність;

• роль духовенства УГКЦ у політичному житті краю;

• митрополит А.Шептицький і українська національна ідея;

• Перша Світова війна і процеси національного пробудження в Україні;

• діяльність Головної Української Ради на чолі з К.Левицьким;

• Легіон Українських Січових Стрільців – перша українська національна армія;

• створення у Львові 4.08.1914р. Союзу визволення України (СВУ), як організації наддніпрянців в боротьбі за самостійну Україну.

Ключові терміни:

Айстро-Угорська імперія — утворилась у 1867 р. після перетворення Австрійської імперії на двоєдину з визнанням Угорщини, як і Австрії, суверенною частиною держави.

Автономія (від грец. αύτονομία – самауправління, незалежність) — І. Особливий статус національно-територіальних утворень, котрі існують в межах тієї чи іншої держави і функціонують на засадах широкого внутрішнього самоврядування, яке – за характером здійснення влади має ознаки окремої суверенної держави. ІІ. Широке адміністративне самоврядування виділених частин території держави – адміністративних територій. ІІІ. Самоврядування національностей, що має екстериторіальний характер, функціонує на засадах спільності національної культури й спрямоване на збереження та розвиток її самобутності, задоволення потреб та інтересів представників певної національності.

Аграрні реформи — державні заходи, спрямовані на зміни системи землеволодіння і землекористування.

Викупна операція — викуп селянами у поміщиків у 1861-1906 роках земельних наділів на умовах реформи 1861 року. Уряд сплатив поміщикам суму викупу, яку селяни повинні були погасити протягом 49 років (т. зв. викупні платежі). Стягнення платежів припинилось в наслідок революції 1905-1907 років. Уряд встиг отримати від селян більше ніж 1,6 млрд карбованців.

Головна Руська Рада (ГУР) — міжпартійна організація, утворена 2 серпня 1914 року з представників трьох галицьких партій. Очолив організацію К.Левицький. Складалася з 15 осіб. Рада закликала до боротьби проти царської Росії, і до сприяння перемозі Австро-Угорщини та її союзників у Першій світовій війні. За сприяння австрійських властей ГУР утворила Легіон січових стрільців, які брали безпосередню участь у військових підрозділах австро-угорської армії. У травні 1915 року ГУР перетворилась на Загальну Українську Раду.

Громади — організації української інтелігенції в другій половині XIX - на початку XX ст., які займались національно-культурною та громадсько-політичною діяльністю. Існували таємні громади в Києві, Харкові, Одесі, Херсоні, Чернігові та інших містах України. Організовували та брали участь у роботі недільних шкіл, видавали українську наукову та популярну літературу, збирали фольклорний та етнографічний матеріал тощо.

Дворові люди — категорія кріпосних селян, які працювали в будинку поміщика. Землі при звільненні не отримували.

Декабристи — російські дворяни-революціонери, які підняли в грудні 1825 року повстання проти самодержавства та кріпацтва. Намагались здійснити військовий переворот силами армії, без участі народу. Організували повстання 14 грудня 1825 року в Петербурзі та в Чернігівському полку в Україні (29.12.1825 - 03.01.1826).

Експансія — розширення кордонів, сфер впливу, захоплення територій, позбавлення політичної незалежності.

Земства — виборні органи місцевого самоврядування в Росії та Україні, що були започатковані земською реформою 1864 року. Опікувалися освітою, охороною здоров'я, будівництвом і утриманням мостів, доріг тощо.

Кирило-Мифодіївське товариство — таємна політична організація української інтелігенції, що діяла в Києві у 1845-1847 роках. Метою членів організації було національне та соціальне визволення України, ліквідація кріпацтва, утворення всеслов'янської федеративної республіки, на зразок США. Відстоювали демократичні права і свободи громадян, рівність національних культур, мов тощо.

Кримська війна 1853-1856 рр. — спочатку російсько-турецька війна за панування на Близькому Сході, розпочата Російською імперією. З лютого 1854 року на боці Туреччини виступили Англія та Франція, з 1855 року – королівство Сардінія. Основні події війни відбувались навколо Кримського півострова, головною подією була героїчна оборона Севастополя (1854-1855). Економічна та військова відсталість Росії стала головною причиною її поразки у цій війні. Завершилась війна підписанням Паризького миру 1856 року.

Масонство — франкмасонство (франц. francmaçonnerie, від franc - вільний і maçon – каменяр, муляр) – релігійна етична течія. Виникла в Європі у формі створення таємних товариств (лож), члени яких об’єднуючись на декларованих засадах, рівності, братерства і взаємодопомоги, проголошували своєю метою «створення «Царства Божого» на землі».

Народництво — ідеологія та рух різночинної інтелігенції Росії в другій половині XIX ст. Захищало інтереси селян, виступало за ліквідацію кріпосницьких пережитків та повалення самодержавства, проти капіталістичного розвитку Росії. Мало дві течії: революційну та ліберальну. Основні організації – "Земля і воля", "Народна воля", "Чорний переділ". Мало певний вплив на селянський рух в Україні.

Народність — мовна, територіальна, етнічна, економічна та культурна спільність людей, яка історично утворюється в період феодалізму.

Національне відродження України — процес в українській історії першої половини XIX ст., у ході якого формувалась національна свідомість українців, зростав їх інтерес до рідної мови, історії, культури, зміцнювалися зв'язки між західною і східною українською інтелігенцією, розгортався національно-визвольний рух.

Національне питання — питання про стосунки між націями в багатонаціональних країнах, про шляхи ліквідації національного гноблення та нерівності.

Нація — історична спільність людей, яка утворюється в процесі формування їхніх територіально-економічних зв'язків, мови, особливості культури та характеру. Деякі вчені вважають нацією спільність людей, які є громадянами певної держави. У сучасній науці відбувається дискусія про ознаки та співвідношення нації та народності.

Політична партія — добровільне обєднання громадян, які є прихильниками певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку. Має за мету сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь увиборах та інших політичних заходах.

Промисловий переворот — перехід від ручної праці до машинної, від феодальної мануфактури до капіталістичної фабрики, заводу.

П'ємонт — назва території на півночі Італії, яка в другій половині ХІХ ст. показала приклад національного відродження. Ймовірно назвав Західну Україну "П'ємонтом" для усієї України Михайло Грушевський.

"Ревізька душа" — одиниця обліку чоловічого населення Російської імперії у XVIII-XIX ст. Термін почали вживати після впровадження подушного податку. В Україні "ревізькі душі" існували з 1781 по 1887 рік. Під час ревізій і переписів вони вписувались у т. зв. "ревізькі казки". Кожна ревізька душа вважалась наявною до наступного перепису, навіть у випадку її смерті (звідси вислів – "мертві душі").

"Ходіння в народ" — масовий рух демократичної та революційної молоді в село (1873-1874) з метою пропаганди соціалістичних ідей та підготовки селянського повстання.

Теми рефератів:

1. Державницькі погляди Івана Франка.

2. Державницькі ідеї Тараса Шевченка.

3. Українські січові стрільці в 1-й світовій війні.

4. Політичні партії в Західній Україні на поч. ХХ ст.

5. Громадсько-політична діяльність Івана Липи у "Братславі Тарасівців".

6. Внесок лікарів Галичини у розвиток національної свідомості українців.

7. Народовці і москвофіли.

8. Події революції 1848-1849 років на західноукраїнських землях.

9. Участь студентства в українському національно-визвольному Русі.

10. Українські січові стрільці.

11. Студентський рух в Україні на початку XX ст.

12. Внесок українських лікарів у розвиток медицини Російської імперії (Данило Самойлович, Юхим Білопольський, Іван Полетика, Яким Чуруківський, Данило Велланський, Ілля Мєчніков).

Проблемні питання:

1. Що було характерною ознакою політичного руху в Галичині на відміну від Наддніпрянської України?

2. Чому Галичину називають українським "П'ємонтом"? Відповідь обґрунтуйте.

3. Чи можна вважати Шевченка основоположником українського націоналізму?

Самостійна робота: