2. Кошторис виробництва, його зміст, методика обчислення.

Кошторис виробництва продукції – це витрати підприємства пов’язані з основною його діяльністю за певний період незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Отже, кошторис ви­робництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються.

Кошторис виробництва складають за економічними елементами:

• матеріальні витрати ( сировина, матеріали, комплектуючі, допоміжні матеріали, паливо та ін.)

• заробітна плата

• відрахування на соціальні потреби

• амортизація основних засобів

• інші витрати (оплата послуг зв'язку, техніки, охорони, витрати на відрядження, стра­хування майна, винагорода за винаходи й раціоналізаторські пропозиції, оплата робіт із сертифікації продукції, витрати на гарантійний ремонт, орендна плата за окремі об'єкти основних фондів та ін.

На основі кошторису виробництва обчислюють:

• собівартість валової продукції

• виробничу собівартість товарної продукції

• повну собівартість товарної продукції

Собівартість реалізованої продукції визначають коригуванням собівартості товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції.

Кошторис виробництва на плановий період розраховують коригуючи фактичні витрати за минулий період на прогнозний (можливий) коефіцієнт зміни обсягу виробництва, кількості персоналу і вартості основних засобів. При цьому до уваги беруть тенденції зміни витрат, можливі зміни цін, тарифів, норм витрачання ресурсів тощо.

Порядок розробки кошторису виробництва може бути різним залежно від стадії планування, стану інформаційної бази та роз­міру підприємства. На стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторис виробництва можна складати коригуванням фактичних витрат за минулий період.

3. Поняття калькулювання. Розрахунок окремих статей калькуляції.

Розрахунок собівартості окремих виробів здійснюють на основі калькуляції.

Калькуляція буває: планова, фактична, проектно – кошторисна.

На основі калькуляції собівартості розраховують ціну одиниці продукції. При калькулюванні витрати підприємства групують за калькуляційними статтями. Перелік статей калькуляції витрат може бути різний, що зумовлюється особливостями галузі, до якої належить підприємство. Загалом калькуляція витрат має такий вигляд.

Основні статті калькуляції:

1) сировина і матеріали

2) енергія технологічна

3) основна заробітна плата

4) додаткова заробітна плата

5) відрахування на соціальне страхування

6) утримання та експлуатація машин і устаткування

7) загальновиробничі витрати

8) загальногосподарські витрати

9) підготовка та освоєння виробництва

10) комерційні (позавиробничі )витрати.

Сума статей 1- 6 становить цехову собівартість,

статей 1– 7 відповідно виробничу собівартість

і сума всіх статей – повну собівартість.

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат кошторису виробництва полягає в тому, що у статтях калькуляції враховуються тільки витрати на одиницю певного виду продукції, а в кошторисі – усі витрати підприємства, пов'язані з його основною діяльністю за певний період.

Розрізняють такі методи калькулювання:

• нормативний – передбачає встановлення витрат на одиницю продукції згідно з діючими нормами;

• параметричний – базується на визначенні витрат на проектний виріб виходячи із залежності їх рівня від зміни техніко – економічних параметрів виробу;

• розрахунково-аналітичний — розподіл прямих витрат на виробництво одиниці продукції за діючими нормами, а непрямих – пропорційно заробітній платі основних робітників.

Статті 1–5 калькуляції відносять до прямих витрат,

а статті 6–9 є непрямими (тобто накладними, комплексними).

Методика обчислення окремих статй калькуляції:

витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування є комплексними, так як охоплюють витрати на енергію, пальне, амортизаційні відрахування, оплату праці та відрахування на соціальні потреби робітників, які обслуговують машини, на ремонт устаткування, тощо. Оскільки такі витрати неможливо обчислити безпосередньо на одиницю про­дукції, тобто вони є накладними виробничими витратами, їх розпо­діляють за вибраною базою розподілу (основна заробітна плата виробничих робітників).

загальновиробничі витрати (так само комплексні) - це витрати на обслуговування в межах виробництва, а також витрати на заробітну плату працівників управління цеху, спеціалістів, обслуговуючого персоналу, охорону праці, амортизацію будівель і споруд виробничого призначення, тощо.

загальногосподарські витрати - витрати на управління підприємством, на заробітну плату ад­міністративно-управлінського персоналу, послуги зв'язку, утриман­ня адміністративних будівель, амортизаційні відрахування, послу­ги юридичних і аудиторських фірм, страхування майна, дослідження, випробування, винахідництво, тощо.

Загальновиробничі та загальногосподарські витрати є накладни­ми витратами підприємства і розподіляються на одиницю продукції аналогічно витратам на утримання машин і устаткування

Комерційні ( позавиробничі ) витрати містить витрати пов’язані зі збутом продукції (вивчення ринку, реклама та інші витрати). Деякі з цих витрат є прямими, і їх можна обчислити безпосередньо для окремих виробів (витрати на тару, пакування, рекламу, транспортування). Непрямі витрати (на аналіз ринку, комісійні виплати організаціям збуту, проведення ярмарків тощо) розподіляються між виробами пропорційно їхній виробничій собівартості.

Важливо! Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції встановлюється підприємством самостійно і затверджується в наказі про облікову політику підприємства.