Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпаргалка 1-100 ЕП.docx
Скачиваний:
9
Добавлен:
21.04.2019
Размер:
220.35 Кб
Скачать

76. Модель гнучкого тарифу, безтарифної та вилкової моделі..

Модель гнучкого тарифу — один з підходів до проектування основної заробіт- ї плати; його сутність полягає в такому: оскільки тарифна частина становить бі­шу частку заробітної плати працівників, тому крім основного завдання — дифе- нціації заробітної плати залежно від складності праці — вона повинна .мулювати працівників до поліпшення індивідуальних результатів праці. Одним з варіантів концепції гнучкого тарифу є система контрольованого нного виробітку. Ця система спрямована на стимулювання підвищення про- ктивності праці. Відповідно до основних положень даної системи для кожного кваліфікаційного розряду встановлюються три рівні тарифних ставок зале но від виробітку робітника: нормальний, що характеризує середній рівень інтаї сивності праці; низький — нижче за 95 % норми; високий —- понад 105 % норми. Тарифна ставка встановлюється на період від трьох до шести місяців. Пісзи закінчення відповідного терміну тарифна ставка переглядається з урахуван- продуктивності праці робітника за останні три місяці чи півріччя.

Безтарифні моделі. Вони були розроблені для узгодження заробітної пл працівника з кількісними і якісними параметрами його трудового внеску використання традиційного підходу до побудови тарифних умов оплати п; Характерні ознаки безтарифних моделей:

- У рівні умови ставляться керівники, професіонали, фахівці, технічні слуа бовці і робітники, зокрема скасовуються незмінні тарифні ставки і поса оклади.

- Установлюється єдиний для підприємства мінімум заробітної плати працівників, котрі виконують найпростіші роботи.

- Розробляється і затверджується шкала співвідношень в оплаті праці рі: яв складності з мінімально можливою кількістю рівнів.

- Заробітна плата нараховується не кожному працівникові окремо за ними ставками і посадовими окладами, а спочатку визначається загальна с; зароблена колективом, потім ця сума розподіляється між членами труде в колективу пропорційно встановленим коефіцієнтам (балам) та відпрацьова-: кожним працівником часу.

- Розробляються додаткові умови диференціації нарахованої заробітне ти (якість роботи, виконання нормованих завдань, трудова дисципліна, уі праці тощо).

Вилкова модель. За даної моделі кожній кваліфікаційній групі працівників присвоюється діапазон (вилка) співвідношень в оплаті праці (табл. 17.6).

Віднесення професій робітників і посад керівників, професіоналів, фахії технічних службовців до кваліфікаційної групи залежить від складності п та кваліфікації. Індивідуальні коефіцієнти працівників коригуються щоміа установлюються в межах діапазонів відповідної кваліфікаційної групи на підставі критеріїв, які враховують внесок працівників у колективні результати праці. З цією метою для кожної професійної групи працівників розробляються показники підвищення і зниження середнього коефіцієнта в межах діапазону

  1. 77. Підходи до формування плаваючих посадових окладів.

Для оплати праці керівників можуть використовуватись плаваючі оклади, згідно з якими наступного місяця чи кварталу для керівників установлюються нові посадові оклади з урахуванням підсумків роботи за відповідний період. Використовуються два підходи до формування посадових окладів.

Перший підхід — розмір базового посадового окладу залежить від прибули який є інтегрованим результатом діяльності керівників. При цьому треба звернути увагу на таке: прибуток не є джерелом коштів для виплати плаваючого окладу. д- наміка прибутку дає лише підстави для його підвищення чи зниження; переглядати визначені в такий спосіб оклади доцільно раз у квартал, оскільки зміна прибутк; ш окремий місяць не дозволяє робити висновок про успішність роботи підприємстві чи його підрозділів. Отже, виходячи з даних про прибуток за І квартал керівника! вищої ланки установлюються плаваючі оклади на II квартал; виходячи з даних прибуток за II квартал — установлюються оклади на III квартал тощо.

Другий підхід — розмір базового окладу підвищується чи знижується за і ш| жен відсоток збільшення чи зменшення визначених показників. Наприклад оклад майстра дільниці підвищується (знижується) на 0,5 % за кожен відсотш збільшення продуктивності праці на дільниці за умов виконання завдань щодо обсягу, номенклатури та якості робіт.