
- •2. Еволюція та сучасні трансформації напряму наукових досліджень соціально-трудових проблем.
- •3.Зміст та характер праці. Особливості змісту та характеру праці в умовах постіндустріального розвитку економіки.
- •4.Системна класифікація праці: ознаки, види та їх особливості.
- •5.Опис роботи згідно міжнародної практики: зміст та сфера застосування.
- •6. Зміст та практичне значення аналізу роботи в управлінні трудовими показниками.
- •7. Мета, завдання, об’єкт, суб’єкти управління працею на підприємстві (в організації). Сутність сучасного типу управління працею.
- •8. Сутність, зміст соціально-трудових відносин.
- •9. Сторони і суб’єкти соціально-трудових відносин.
- •10. Рівні соціально-трудових відносин.
- •11. Характеристики предмета соціально-трудових відносин.
- •12, Національні моделі соц.-труд відносин
- •13. Методи регулювання соціально-трудових відносин.
- •14. Критерії оцінювання рівня розвитку соціально-трудових відносин.
- •15. Держава як суб’єкт соціально-трудових відносин.
- •16. Роботодавці і їх роль у формуванні і розвитку соціально-трудових відносин.
- •17.Профспілки і їх роль у формуванні і розвитку соціально-трудових відносин.
- •18. Сутність, форми соціального партнерства.
- •19.Генеральна угода: її призначення, структура, зміст, у регулюванні соціально-трудових відносин, процедура укладання.
- •20. Галузева угода: призначення, структура, зміст, процедура укладання.
- •25. Визначення статусу безробітного
- •21.Колективний договір: призначення, структура, зміст, процедура укладання.
- •22. Сучасний механізм функціонування ринку праці: суб’єкти, об’єкти, засоби впливу.
- •27. Фактори диференціації допомоги по безробіттю
- •23. Гнучкість та жорсткість ринку праці: сутність, критерії, засоби.
- •24.Зайнятість та категорії зайнятих осіб за вітчизняним законодавством.
- •26. Концепції зайнятості
- •28. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування
- •29. Класифікація населення: ознаки, практичне значення
- •30. Трудовий потенціал: сутність, рівні та підходи до оцінювання
- •31. Механізм управління трудовим потенціалом: сутність, складові.
- •33. Індекс людського розвитку: методика оцінювання та характеристика рейтингу України.
- •32. Людський капітал: еволюція концептуальних підходів, сучасне розуміння.
- •37. Сутність та ознаки складності праці. Групи складності праці.
- •34. Конкурентоспроможність працівника: сутність, складові, методика оцінювання.
- •35. Важкість праці: сутність, показники, методичні засади оцінювання.
- •36. Сутність, чинники та методичні аспекти визначення напруженості праці
- •38. Якість праці: сутність та підходи у визначенні. Структура якості праці.
- •39. Статистичні індикатори якості праці, що використовуються для забезпечення міжнародних зіставлень.
- •40, Концептуальні підходи до визначення поняття та рівня ефективності праці.
- •41. Продуктивність праці: сутність, практичне значення, рівні та показники оцінювання
- •42. Характеристика методів вимірювання продуктивності праці.
- •45. Сутність і зміст організації праці. Основні складові процесу організації праці на підприємстві.
- •43. Фактори та резерви продуктивності праці: сутність, види, методи оцінювання.
- •44. Програми управління продуктивністю праці: сутність, етапи розробки.
- •Сутність та форми поділу і кооперації праці.
- •Робоче місце. Організація та обслуговування робочого місця.
- •48. Умови введення, проектування, упровадження та соціально-економічне значення суміщення професій.
- •49. Цілі, завдання та зміст атестації робочих місць.
- •50. Фактори, що визначають умови праці на підприємстві.
- •Проектування раціональних режимів праці та відпочинку.
- •Алгоритм проведення комплексного аналізу організації праці на підприємстві.
- •Показники соціально-економічної ефективності заходів щодо вдосконалення організації праці та методичні засади їх розрахунку.
- •Сутність та алгоритм раціоналізації трудових процесів на підприємстві.
- •Зміст аналізу трудових процесів.
- •Опис трудового процесу: сутність та методи.
- •Сутність та функції нормування праці.
- •Поняття та структура норми часу. Методи визначення тривалості окремих елементів норми часу.
- •Сутність та еволюція винагороди за працю.
- •Структура ставки заробітної плати як ціни робочої сили на ринку праці.
- •Витрати на робочу силу: сутність та склад елементів за міжнародною класифікацією.
- •Склад та структура заробітної плати.
- •Сутність та структура сукупного доходу працівника.
- •Функції заробітної плати та механізм їх реалізації.
- •Організація заробітної плати.
- •Ринкова кон’юнктура як регулятор заробітної плати.
- •Система державного регулювання заробітної плати.
- •68. Мінімальна заробітна плата як державна соціальна гарантія. Процедури та порядок встановлення мінімальної заробітної плати.
- •69. Договірне регулювання
- •70. Тарифна сис оплати праці
- •71.Тарифне нормування заробітної плати: призначення та зміст.
- •72.Нормативно-правові та методичні засади розрахунку місячної тарифної ставки працівника першого розряду.
- •73.Тарифна сітка: сутність та варіанти побудови.
- •74. Середній тарифний коефіцієнт, середній тарифний розряд, середня тарифна ставка: сутність, порядок розрахунку, сфера використання.
- •75. Схеми посадових окладів. Чинники диференціації міжкваліфікаційних співвідношень у посадових окладах. Алгоритм проектування схем посадових окладів.
- •76. Модель гнучкого тарифу, безтарифної та вилкової моделі..
- •77. Підходи до формування плаваючих посадових окладів.
- •78. Єдина тарифна сітка: принципи побудови, параметри, варіанти диференціації тарифних ставок.
- •79. Форми оплати праці
- •80. Сис почасової оплати праці
- •81. Сис відрядної оплати праці
- •82. Грейдування як інноваційний підхід в оплаті праці.
- •83. Загальні вимоги до організації преміювання 83. Загальні вимоги до організації преміювання
- •84. Критерії ефективності та елементи систем преміювання
- •85. Доплати та надбавки
- •86. Види, умови, розміри надбавок
- •88. Система трудових показників у складі бізнес-плану
- •87. Види, умови, розміри доплат
- •89. Методи планування продуктивності праці
- •90. Аналіз та планування трудомісткості виробничої програми
- •91. Баланс робочого часу середньооблікового працівника
- •92. Аналіз використання робочого часу
- •93. Методи планування фонду оплати праці
- •94. Алгоритм аналізу використання фзп
- •95. Алгоритм аналізу середньої зп
- •96. Моніторинг соціально-трудової сфери
- •97. Звітність з питань праці
- •98. Сутність, значення, сфери консалтингу
- •99. Напрями, етапи, методи аудиту
- •100. Контролінг
33. Індекс людського розвитку: методика оцінювання та характеристика рейтингу України.
Рівень життя-це соц-ек категорія,яка відобр ступінь розв і задов фіз. Дух і соц потреб нас, а також умови в сусп для розв і задов цих потр.Якість життя хар рівнем спож тов і послуг, включає соц результ ек і Пол розв:сер трив життя, рівень затвор,умови праці та ін.Рів життя відобр такі показники: обсяг фонду спож на душу нас,трив життя, освіта, забезпеч житлом та іншими послугами. Для характ. Рівня життя викор індекс людського розвитку,котрий вкл три індикатори :націон прод на душу нас, тривалість життя, рівень осв нас. Однак даний інтегральний показн не повністю охопл умови життя. Тому додатково необх визн такі компон на душу нас: харчування (за калорійністю),фонду дом майна (в порівн. Цінах),житла (на душ нас), здор і охорони здор(за динам тривал життя, рівнем смертності, витратами на охор здор)тощо.І ндекс люд розв викор для оцінки теперишньго стану суспільства та подальшого простеж тенденцій розв, вирів диспропорцій шляхом прямого та непр. Держ впливу Джерелом зрост рівня життя нас є зрост нац доходу.Подальш розв суспільства має супроводж зрост зар плати і доходів ,покращ якості преді спож.
У загальному вигляді індекс людського розвитку (Human development index — HDI) розраховується за формулою простої середньої арифметичної індексу тривалості життя, індексу рівня освіченості та індексу скоригованого реального ВВП на душу населення (3.3.1):
Значення ІЛР України за 2010 рік дорівнює 0,710 – що відносить країну на 69 позицію з 169 держав і територій.
За період з 1990 до 2010 рр. очікувана тривалість життя при народженні в Україні зменшилася приблизно на 1 рік, середня тривалість навчання зросла більш ніж на 2 роки, очікувана тривалість навчання збільшилася більш ніж на 2 роки. ВНД на душу населення в Україні за цей період зменшився на 27 відсотків. ІЛР України за 2010 рік (0,710) нижче середнього (0,717) по країнах Європи та Центральної Азії. Він також нижчий за середній показник країн із високим рівнем людського розвитку (0,717). В Європі та Центральній Азії «сусідами» України за показниками ІЛР (країни зі схожим індексом і та чисельністю населення) є Казахстан і Російська Федерація, які посідають відповідно 66 та 65 місця в рейтингу ІЛР.
32. Людський капітал: еволюція концептуальних підходів, сучасне розуміння.
Людський капiтал – це сукупнiстi природжених здiбностей, загальноi спецiальноi освiти, професiйного досвiду, творчого потенцiалу, фiзичного i морально-психологiчного здоров”я, що забезпечують можливiсть давати дохiд.
ЛК розглядаeться за 3-ма рiвнями:
1) на особливому рiвнi – знання, навички, якi людина здобула шляхом освiти, професiйноi пiдготовки i практичного досвiду;
2) на мiкроекономiчному рiвнi – сукупна квалiфiкацiя та професiйнi здiбностi всiх працiвникiв пiдприeмства, а також здобутки пiдприeмства щодо ефективноi органiзацii працi та розвитку персоналу;
3) на макроекономiчному рiвнi - накопиченi вкладення в такi галузi дiяльностi, як освiта, професiйна пiдготовка i перепiдготовка оздоровлення. Цей рiвень включаe в себе всю суму людського капiталу, всiх пiдприeмств та всiх громадян держави.
Поняття «людський капітал» ввійшло в науку на початку 60-х років ХХ століття в західній економічній літературі. Можна виділити дві основні причини виникнення інтересу до даного поняття (концентрація уваги вчених на дослідженні проблем людини; активізація творчих потенцій людини - найефективніший спосіб досягнення економічного зростання).
Теорія людського капіталу досліджує залежність доходів працівника, підприємства, суспільства від знань, навичок і природних здібностей людей. Принципові ідеї такої залежності були висловлені ще Адамом Смітом.
Бурхливого розвитку теорія людського капіталу набула в другій половині ХХ століття завдяки працям американських дослідників Гаррі С. Бекера, Якоба Мінсера, Теодора Шульца та ін.
Офіційною датою народження цієї теорії традиційно вважається жовтень 1962 року, коли була опублікована серія статей, присвячених виключно проблемі людського капіталу. (присудження в 1992 році Нобелівської премії в галузі Гаррі С. Бекеру).
Теорія людського капіталу пов’язана з розвитком концепції капіталу.
В. Петті першим висловив ідею про те, що люди з їх виробничими здібностями являють собою багатство.
ХІХ — початку ХХ. У цей час виділились два основні підходи до визначення зв’язку людини, її знань і здібностей з капіталом. Прихильники теорії трьох факторів виробництва (В. Бейджхот, Ф. Ліст, А. Маршалл, Дж. Мілль, В. Рошер, Г. Сіджуїк) беззаперечно відкидають ідею включення самої людини з її природними якостями до категорії капіталу. Але при цьому вони схильні розглядати як складову частину капіталу чи багатства людські знання і здібності до праці. Інший напрямок в економічній науці складають праці дослідників, які відносять саму людину з її природними якостями до капіталу (Л. Вальрас, Дж. Маккулох, Г. Маклеод, І. Фішер та ін.).
Поява і розвиток альтернативних концепцій людського капіталу багато в чому пов’язана з працями відомого американського економіста першої половини ХХ століття Ірвінга Фішера, зокрема його теорії «всеосяжного капіталу». Відкинувши теорію трьох факторів виробництва, він прямо стверджував, що капіталом є все те, що здатне протягом певного часу приносити дохід - людина, як і інші корисні матеріальні об’єкти, входить до складу капіталу.
Теорія капіталу І. Фішера стала основою для виникнення різноманітних альтернативних концепцій людського капіталу. Їх автори включають до поняття людського капіталу не лише знання та вміння людей, не лише їх здатність до праці, а й фізичні, психологічні, світоглядні, суспільні, культурні якості та здібності.
В Україні відома концепція людського капіталу, запропонована американським економістом Дж. Кендриком. Науковець поділяє його на дві основні складові — речовий і неречовий капітал, а кожна з цих частин в свою чергу поділяється на капітал утілений і не втілений у людях. Людським капіталом у цій структурі буде втілений у людях речовий і неречовий капітал. Речовий капітал, утілений в людях, — це капітал, одержаний завдяки внескам у формування та виховання людини. Неречовий капітал, утілений у людях, — це витрати на освіту та професійну підготовку людини, її здоров’я, а також на мобільність трудових ресурсів.
Отже, продуктивні якості та характеристики людини визнані особливою формою капіталу на підставі того, що їх розвиток потребує значних витрат часу та матеріальних ресурсів і що вони, подібно до фізичного капіталу, забезпечують своєму власнику грошовий дохід.