- •Періодизація
- •2. Перші періодичні видання
- •3. Харківська журналістика 18101820х років
- •4. «Украинский домовод», «Харьковские известия», «Украинский журнал»
- •5. Українська альманахова журналістика 18301840х рр.
- •1. Харківська школа романтиків і початки її видавничої діяльності.
- •6. “Зоря галицька”, “руський собор”, “лада”,
- •8. «Киевская старина»
- •9. 18601905 Роки
- •10. Українська преса за океаном
- •11. 19051912 Роки
- •12. Вільна українська преса (березень 1917 р. березень 1918 р.)
- •13. Початок занепаду вільної української преси
- •14. Преса Західної України між світовими війнами
- •14. Українська преса північної буковини та закарпаття
- •15. Ленінський період
- •16. Преса періоду культу особи
- •17. Преса української діаспори у міжвоєнний період
- •18. Преса у роки 2ї світової війни
- •19. Партійно-радянська преса після другої світової війни
- •20. «Перебудова» в країні й пресі
- •21. Українська преса часів незалежності
- •22. Ххі століття
10. Українська преса за океаном
Початок й розвиток преси в США. Гноблені соціально-економічно і політично упосліджувані українські народні маси західних українських земель вже в другій половині 1860-х рр. починають шукати виходу у виїзді до США, а пізніше до Канади і Бразилії.
Але власно еміграція почалася в другій половині 1870 рр., головним чином з Карпатської України та Лемківщини і тільки в 1890-х рр. в більшій кількості з Галичини й Буковини. Біля половини 1880-х рр. в США було вже до 1млн укр емігрантів. Це була національно і соціально малосвідома маса. Вона була безсила в боротьбі з тим же лихом, від якого втікла з батьківщини, вдавалася до асиміляції. Досить минуло часу, поки українська еміграція за океаном стала на шлях самозахисту та національно-культурного піднесення. Зв'язано це було з початками української преси, а перші відомості про Україну і український народ тут пов'язуються з іменем українського політичного емігранта із східних українських земель (Київщина), священника Агаліта Гончаренка, що прибув до Америки десь коло 1865 р. У 1868 р. він почав видавати англійською і російською мовами часопис під назвою „Аляска Геральд".
По припиненні цього часопису о. А.Гончаренко заходився видавати у Сан-Франціско часопис ( російською мовою) під назвою „Свобода" (1873), в якій відбилася його глибока любов до України і до свого народу та ненависть до його ворогів. Це був голос попередника української журналістики за океаном. Ті початки зв'язані з іменами інших двох священиків з західноукраїнських земель о. І.Волянського та Г.Грушки. Першим українським органом стала газета під назвою „Америка" (почала виходити з 15 серпня 1886 р.). Виходила вона двічі на місяць за редакцією І.Волянського, а пізніше В.Сіменовича. Виходила „Америка" впродовж трьох з половиною років. У 1890 р. з Риму було розіслано заборону перебувати в Америці жонатому духовенству. Отця І.Волянського було відкликано до краю.
По його від'їзді припинилося і видання часопису, останнє число якого вийшло 22 листопада 1890 р.
Місце „Америки" заступило „Руське Слово", яке почав 1881 р. видавати о. К.Андрухович, виходило один рік. Тоді ж о. Грушка почав видавати „Новий Світ", що появлявся двічі на місяць. Вийшло кілька чисел, після чого з 15 листопада 1893 р. він же приступив до видання в Джерсі-Сіті нового часопису-газети під назвою „Свобода". „Свобода" почала виходити як двотижневик. Пізніше, через тижневик і тричі в тижні, з 1921 р., стала вона щоденником. Хоч в 1894 р. перша Конвенція Українського народного союзу визнала цей часопис за свій орган, власниками його аж до 1908 р. залишилися О. Грушка, Дмитрів, І.Ардан.
Напрям часопису було визначено як український радикально-національний. Він став на захист економічних інтересів української робітничої еміграції. Звернув увагу на москвофільство, ведучи полеміку з його органами. Зв'язувалася „Свобода" і з українською еміграцією в інших країнах за океаном, зокрема в Бразилії, в Канаді. До появлення місцевої преси в Канаді була вона органом, що ніс національно-освідомлюючу думку та зв'язував канадських українців з українською еміграцією в США. Давала вона інформацію про життя на українських землях. Звертала увагу на культурно-національний рух на українських землях під Росією, організуючи допомогу, зокрема, започаткувала збірку на Революційну Українську партію (РУП).
Ставши на ґрунт всеукраїнства, вважаючи, що розв'язання української справи може бути лише на східноукраїнських землях з центром у Києві, „Свобода" зустрілася зі спротивом з боку певної частини членів Союзу. Він ішов у першу чергу від його москвофільствуючого крила, а потім і з боку консервативно-клерикальних членів, які впливали на першого єпископа в Америці Ортинського в напрямі перебрання Союзу і обмеження його в рамках греко-католицьких. Ця спроба здобула перевагу на конвенції, внаслідок чого поступовіші члени відійшли і заклали свою організацію. Залишаючи якийсь час попередню назву організації, змінено було її на „Український Робітничий Союз". Органом цієї нової організації на печатках 1910—1911 рр. став часопис під назвою „Шершень".
Це був літературно-просвітній та політичний тижневик за видавництвом В.Грушки, редактора перед тим сатирично-гумористичного часопису, що виходив під тією ж назвою („Шершень"). До співробітництва стають члени Союзу: Е. Гвоздик, М. Бєля, І. Ардан та інші.
У першому числі, ставши органом нового Союзу, часопис цей підкреслив загальну позицію українського народу та поставив своїм завданням організацію українських мас за океаном, Її освідомлення та зв'язок і допомогу старому краю. Присвячує свої сторінки полеміці з так званим греко-католицьким Союзом. Починає засновувати різні фонди і, зокрема, фонди допомоги українським землям. Містить статті на просвітні теми та твори українських письменників з українських земель.
У травні 1911 р. відбулася головна Конвенція цього Союзу. На цій конвенції було ухвалено купити друкарню та почати видання своєї газети. На внесення М.Семенюка (обраного потім головою) було ухвалено дати цій газеті назву „Народна Воля".
Головну увагу звернула вона на організаційні та просвітні справи. Чимало було в перших роках тут полеміки з іншими українськими часописами Америки, а головне зі „Свободою". Поза полемікою присвячує вона увагу старо-крайовим справам, огляду світових подій, економічному становищу українського робітництва. Тут же відводилося місце для популярних викладів з української історії. Літературний відділ скидався в цей час головно з передруків творів визначних українських письменників (Васильченко, Куліш, Шашкевич, Левицький та інші) та з перекладів. Часом траплялися твори і місцевих авторів, переважно вірші, часом новели. З бігом часу ведення газети удосконалювалося, а зміст починав набирати виразнішого характеру поступового органу.
З 1912 р. в США починає виходити новий орган тижневик (газета) Запомогового товариства „Провидіння" під назвою „Америка". Виходив за редакцією о. Павляка. Видавала Католицька спілка.
З інших часописів, що виходили в США до 1917 р., треба згадати такі як газета „Хлопський Параграф", яку двічі на місяць у 19081909 рр. видавало українське соціалістичне Товариство „Поступ". Присвячена була ця газета в першу чергу захисту інтересів українського робітництва та його політичному освідомленню. Врешті, такі газети, як „Робітник" в Нью-Йорку (1906), „Гайдамаки”, що виходила в 19091916 рр. спочатку раз в місяць, а пізніше тижнево за редакцією фабричного робітника М.Хандоги, з часом редактора „Народного Слова", яке з 1920 р. почало виходити у Пітсбурзі.
В цілому, за добу від 1886 р., коли появилася перша „Америка”, до першої світової війни в США було 32 назви різних часописів. Одні з них виходили довший час, інші коротший. Деякі пережили світову війну і дійшли до наших днів („Свобода”, „Народна Воля”, „Америка”, та інші). За першої світової війни крім того виходили в США ще три часописи: „Робітник” (Детройт), „Слово”, що виходило у Скрентоні за редакцією співробітника і редактора „Шершня” і „Народної Волі” Е.Гвоздика та орган Запомогового товариства „Вільна Україна” під назвою „Україна”, що виходить тижневе у Вільке Берри.
Українська преса в Канаді. До Канади українська еміграція масово почала йти у 1890 роках.
Першим українським часописом, що появився у Вінніпегу 1903 р., був тижневик „Канадійський Фармер”. Ця газета служила інтересам англійської ліберальної партії. Проте її редакція завжди була в українських руках. Вона перейшла роки першої та другої світової війни й перестала існувати 1981 р., злившись з „Українським Голосом”. З ліберальної партії взяли приклад і політики консервативної партії, засновуючи подібний часопис українською мовою під назвою „Слово”, що почав виходити у Вінніпегу в 1904-1905 рр., а пізніш „Канада”.
Довгий час канадські українці були неспроможні мати свою, самостійну і незалежну від сторонніх політичних чинників пресу. Тільки на початку 1910-х років вона починає з’влятися, спираючись на українські організації або установи. Першим такого роду часописом стає „Український Голос”, що з 1910 р. почав виходити у Вінніпегу. Як просвітньо-економічна, політична і поступова газета-тижневик, проіснувала вона до наших днів. Побіч з оглядами місцевого характеру, організаційних справ чи полеміки, цей орган з перших же років присвячує свої сторінки боротьбі на українських землях та світовим подіям. Провадить регулярно відділи: просвітньо-організаційний, господарський і лікарських порад. Має куток для дітей. Містив упродовж усього часу різного роду дописи, що подавали широку інформацію з історії та сучасного життя українського народу. Щодо літературного відділу, то тут містилися головним чином передруки творів старокрайових письменників.
Тоді ж (1911 р.) у Вінніпегу почав виходити тижневик греко-католицької церкви (єпископ Будка) під назвою „Канадійський Русин”. Відтак постає тут соціалістична преса. Першим завився 1907 р. у Вінніпегу тижневик соціалістичної партії Канади під назвою „Червоний Прапор”.
По припиненню „Червоного Шляху” (8 березня 1908) з 1909 р. у Вінніпегу почав виходити раз на місяць орган українських соціалістів у Канаді та США під назвою „Робочий Народ”. З 1910 р. він став органом української соціал-демократії, а з 16 лютого 1911 р. в Едмонтоні „Робітнича Видавнича Спілка” почала видавати свій центральний орган федерації української соціал-демократії в Америці під назвою „Нова Громада”, що виходила за редакцією Кремаря, а потім Томашевського до 1913 р.
Упродовж часу до першої світової війни виходило в Канаді 24 назви різних часописів. Крім згаданих, решта мало чим різнилася від себе, хіба що більш чи менш виразніше відбивала на своїх сторінках ті чи інші напрямки місцевих груп, а тим часом і поодиноких осіб, що намагалися взаємно себе поборювати.
Українська преса в Бразилії. Приблизно в ті часи, що і в Канаді, появляється українська преса в Бразилії. Першим органом стає двотижневик „Зоря", який 1907 р. почало видавати Товариство „Просвіта" в Курітібі. У першому числі зазначував цей часопис, що його програма є „ніщо інше, як моральна, просвітня й екон. робота, ніщо інше, як єдинити і просвіщати, через то назвались товариством „Просвіта".
Своїм змістом цей перший українсько-бразилійський часопис мало чим різниться від своїх побратимів Канади і США. Серед літературних творів (переважно поезії) приносив він твори таких місцевих авторів як Г.Тандри, М.Бірецького, Г.Чорнія та передруки творів українських письменників зі старого краю.
В 1909 р. „Зоря" внаслідок фінансових негараздів примушена була припинити своє існування, її місце зайняв „Прапор". Це теж був двотижневик, який впродовж двох років видавав „Комітет Народної Друкарні" спочатку в Курітібі, а потім в Придентополісі за редакцією колишнього редактора „Зорі" С.Петрицького та Клима Гутковського (19101911).
Врешті, 1913 р. в Придентополісі „Видавнича Спілка" почала видавати просвітній двотижневик під назвою „Праця", що з деякими змінами в напрямі та деякими перервами дожив до першої світової війни.