- •4. Суспільний устрій Вавилону Syspilnuj ystrij vavulony
- •11. Реформи Клісфена
- •13.Суспільний лад афінської держ.
- •14.Державний устрій стародавніх Афін.
- •16.Державний лад спарти.Право
- •21. Сенат у Римській державі.
- •25. Принципат у Римській державі.
- •27 .Поділ Римської імперії на Західну і Східну.Падіння Західної імперії та її історичне значення.
- •29. Закони 12 таблиць.
- •30. Джерела римського права в період імперії.
30. Джерела римського права в період імперії.
На першому етапі Римської імперії (за принципату) ще зберігали певне значення деякі попередні джерела права. У період принципату силу законів набули постанови сенату — сенатусконсульти. Сенат, щоправда, не мав законодавчої ініціативи, і його постанови були лише законодавчим оформленням пропозицій імператора — принцепса. Зі зміцненням імператорської влади і віднесенням більшості судових справ до компетенції імператора і його урядовців поступово втратила значення діяльність преторів, у тому числі правотворча. Близько 130 р. Сальвій Юліан за дорученням імператора склав текст (збірник) преторських едиктів. Основним джерелом права в період домінату стали розпорядження імператора. Зі зміцненням імператорської влади, переходом до періоду домінату законодавча влада імператора розглядалась уже як одне з виявлення божественності, невід'ємної суті цієї влади. Розпорядження імператора дістали загальну назву конституцій. Конституції поділяли на чотири види: едикти, декрети, рескрипти, мандати. Едикти — це загальні розпорядження для всього населення імперії (не сплутати з едиктами республіканських магістратів, зокрема преторів, у яких ці останні викладали програму своєї діяльності. Декрети — рішення імператора з конкретних спірних, зокрема судових, справ. Рескрипти — письмові відповіді на скарги і запити, що надійшли імператору з різних питань. Мандати — інструкції службовим особам. Пізніше усі розпорядження імператорів називали законами. В період домінату набували значення (як джерело права) загальні розпорядження таких високих службових осіб, як префект Преторію і префект міста. Вони видавали розпорядження з питань, не регламентованих законами імператорів. Збереглась як джерело права в період імперії і діяльність римських юристів, які й далі користувалися авторитетом і популярністю завдяки глибоким знанням права, умінням кваліфіковано аналізувати конкретні правовідносини. Кодифікація Юстиніана. Незважаючи на різнобічний розвиток римського права у класичний період, питання про його кодифікацію упродовж довгого часу не ставилось. Спроби кодифікації почалися тоді, коли римське право, досягнувши високого ступеня розвитку, вже так інтенсивно не вдосконалювалося. Найважливішою стала кодифікація римського права, проведена після падіння Західної Римської імперії, східно-римським імператором Юстиніаном (527-565) у Візантії. Йшлося вже не про систематизацію римського права, а про його кодифікацію — зібрання, опрацювання, усунення архаїзмів, застарілих, недіючих джерел, пристосування права до сучасних потреб. Для здійснення кодифікації 528 р. Юстиніан призначив комісію у складі 10 осіб. Комісії було доручено систематизувати імператорські консти- туції. Три попередні кодекси імператорських конституцій значно полегшили справу і вже через рік було опубліковано зібрання конституцій усіх римських і візантійських імператорів під назвою Кодекс Юстиніана. Кодекс містив 12 книг, які поділялись на титули. Кожен титул мав свій заголовок. Кодекс є цінною пам'яткою римського права, але періоду його занепаду з домінантою церковних приписів, "божественних повчань". Для вивчення суті справжнього римського права він має значно менше значення, ніж три наступні частини кодифікації. Для кодифікації всього іншого римського права Юстиніан створив у 530 р. нову спеціальну комісію у складі 17 осіб. Вона мала переглянути всі праці юристів класичного періоду, вибрати найцінніші з них, привести їх до певної системи, вилучити повторення і протиріччя. Через три роки робота над кодифікацією праць видатних римських юристів була завершена і опублікована як Дигести, або Пандекти. Вони, по суті, — найважливіша частина кодифікації, складаються з 50 книг, які, однак, не мають заголовків. Усього в Дигестах є 432 титули, поділені на фрагменти, великі фрагменти — на параграфи. Кодифікаційна комісія здійснила також переробку Інституцій Гая, видавши в 533 р. нові Інституції. Це третя частина кодифікації. Вони підготовлені як елементарний підручник права для юридичних шкіл і юристів-початківців. Проте цей підручник мав силу закону: на нього можна було посилатися в процесі вирішення справ. Юстиніан мав намір кодифікувати все наступне законодавство, об'єднавши його в самостійну частину під назвою "Новели". Це було здійснено, але вже після смерті Юстиніана. Значення цієї кодифікації надзвичайно велике. Хоч пізніші дослідники критикували Юстиніана і кодифікаторів за численні зміни оригінального римського права, тобто за те, що вони частково змінили, "спотворили" чисте римське право, проте ця критика втрачає значення на тлі значущості для всього людства тієї величезної кодифікаційної роботи, яка проведена за Юстиніана. Якби не його кодифікація, яка хоч і в дублюючих списках, але все ж таки дійшла до наступних поколінь, то ми б нічого конкретного не знали про суть, зміст, цінність римського права.