13.Суспільний лад афінської держ.

Суспільний устрій Афін у V ст. до н. є. є класичним зразком рабовласницької демократії. Населення поділялося на громадян, метеків і рабів.

Громадянином вважалася особа чоловічої статі, у якої батько і мати були уродженими і повноправними громадянами Афін. Громадянство набувалося з 18 років, що тягнуло за собою обов'язок дворічної служби у війську. З 20 років дозволялося брати участь у народних зборах. Громадянин залишався військовозобов'язаним до 60 років, у виняткових випадках оголошувалася загальна мобілізація. За філою закріплювався обов'язок формувати військовий загін з числа своїх членів. Командир такого загону обирався.

Основна кількість громадян була людьми середнього достатку, чиї земельні наділи не перевищували 10 га. Фізична праця, крім землеробської, вважалася принизливою, недостойною громадянина, нею займалися лише іноземці, вільновідпущеники, раби. Цікаво, що охорона правопорядку також вважалася другорядною справою другого сорту, якої вільні люди уникали. Афіни були єдиним грецьким містом, де існувала поліція.

Метеки і вільновідпущеники( платили ще й спеціальну оплату – тріоболон ) мали обмежену дієздатність. Вони займалися ремеслом і торгівлею (крім торгівлі нерухомістю). Позбавлялися участі в народних зборах, а займати посади не мали права. За несплату податків могли потрапити у рабство.

Раб мав статус речі. Його можна було продати, купити, віддати у найм. Часто громадяни віддавали своїх рабів у найм державі, наприклад, для будівництва флоту чи роботи у рудниках. Рабам заборонявся шлюб, діти від рабині ставали власністю її господаря. Убивство раба формально заборонялося, але не тягнуло за собою жодної відпові¬дальності.

14.Державний устрій стародавніх Афін.

Найважливішими органами державної влади і управління у Афінах були: 1) Народні збори 2)Рада 500 – буле 3)виборні службові особи – стратеги,архонти…Брали участь у державному управлінні також ареопаг і геліея.

Народні збори- еклезія.Найважливіший орган Афінської держави,який вирішував найважливіші державні питання.Участь у них брали повноправні громадяни Афін чоловічої статі,які досягли 18 років,але фактично з 20 років,бо молодь з 18 до 20 навчалася військової справи у спеціальних таборах.Не мали права участі в зборах позбавлені політичних прав громадяни,жінки,метеки,чужинці і раби.Кворум 6 тис. чоловік.З меншою кількістю збори не проводили.Спочатку збори скликали 1 раз на місяць згодом 4 рази на місяць тобто 40 разів на рік.У разі потреби відбувались позачергові збори.Збори скликала урядова колегія Ради 500 - притани.Учасникам зборів виплачували гроші за присутність на зборах.Перші збори кожного місяця вважалися найважливішими – приймалися загальнодержавні рішення,проводилася перевірка посадових осіб.Другі збори були призначені для розгляду поданих громадянами всіляких заяв і прохань(зокрема про надання громадянства).Кожен громадянини міг звернутись до Народних зборів.Треті і четверті розглядали всі інші державні питання.Голосування проводилось у давні часи криком,згодом- підняттям рук.Таємне голосування проводилось у справі конкретної особи.Обговорення питань починали з викладення їх по суті і оголошення проекту рішення Ради 500 – пробулевми.Після цього голосування:1)чи збори погоджуються з пробулевмою 2)чи слід знову розпочати обговорення питання.В обговоренні питань міг братии кожен громадянин.Щоб рішення Народних зборів не суперечили вже існуючим законам ,збори щорічно обирали спеціальну колегію,яка стежила за цією справою.Народні збори в першу чергу були законодавчим органом.Вони ж обирали всіх службових осіб.Розрізняли загальнообов*язкові закони ,а також постанови що торкалися конкретних справ чи осіб.Прийняття законів:1)Щорічно на перших народних зборах ставили питання про зміну існуючих законів чи видання нових.2)Збори голосували про таку необхідність,якщо рішення було позитивним,то громадянин,що вносив цю пропозицію,подавав її на розгляд Ради 500.3)Там його обговорювали.4)Якщо проект був схвалений Радою то його виносили на найближчі головні Народні збори.5)Схвалений народними зборами законопроект ще не був законом його передавали у суд присяжних – геліею.Тут проводили судову процедуру розгляду законопроекту.Народні збори обирали 5 офіційних опонентів – синдиків , які захищали старі закони.Так відбувався своєрідний судовий процес:громадяни,що пропонували законопроект доводили його необхідність ,а синдики захищали старі закони.Тоді уповноважені вирішували долю проекту голосуванням.Якщо рішення було позитивним то проект ставав законом.Роль геліеї у прийняті рішень булла вирішльною.Народні збори також розглядали питання про війну та мир,фінансові питання,культові справи,обрання державних урядовців(могли вимагати в урядовців звітувати про їхню діяльність,притягати їх до відповідальності).Виступали і як найвища судова інстанція:розглядали справи про антидержавні злочини,а також справи особливо знатних громадян і будь-які інші справи.Також справи громадян з приводу хабарництва,зловживань державних урядовців владою.У народних зборах також проводився і остракізм(вигнання політичного супротивника з держави,голосували таємно на глиняних черепках).Остракізм тривав 10 років, згодом – 5.Засуджений не втрачав жодних прав.Рада 500 – буле.Членів Ради обирали жеребкуванням по 50 чоловік від кожної філи.До реформи Перікла обраними могли бути лише перші 3 розряди,згодом – усі громадяни,які досягли 30-річного віку і не позбавлені політичних прав.Обрані проходили спеціальу перевірку попередньою радою.Раду обирали на рік.Особи обрані у раду – булевти.Переобирати булевтів можна було лише раз.Булевти складали присягу.Після закінчення повноважень кожен булевт складав звіт про свою діяльність.Засідання Ради відбувадося щоденно,крім святових і траурних днів.Рада булла поділена на 10 колегій по 50 осіб у кожній.Кожна колегія управляла країною місяць,а яка саме – визначлось жеребкуванням.Час урядування називали пританією,а його учасниками – пританами.Щодня обирали головуючого серед пританів.Він мав державну печатку і ключі від головної святині.Компетенція Ради була досить широкою.Це був своєрідний уряд країни.Вона охоплювала виконавчу,законодавчу і судову сфери.Рада готувала питання для обговорення на Народні збори,готувала свою пробувлевму.Без рішення ради збори не могли прийняти жодного закону.Належали широкі повноваження у сфері фінансового управління.Для прикладу,відала усіма надходженнями в державну скарбницю,здійснювала продаж конфіскованого майна,відала випуском грошей.Під керівництвом ради були військо і всі військові справи.Контролювала діяльність усіх службових осіб.Відала дипломатичними зносинами з іншими державами.Мала судову владу,але згодом ці повноваження перейшли до народних зборів і геліеї.Рада також влаштовувала різноманітні свята.Геліея або суд присяжних.Утворена згідно з реформою Солона.Складалася з 6тис. осіб, з кожної філи по 600 чоловік.Членів щорічно обирали архонти за жеребом з середовища повноправних громадян – чоловіків що досягли 30 років.Обрані – геліасти.Після жеребкування геліасти складали присягу.Утворювалось 10 колегій-дикастерій.Кожна колегія виконувала свої безпосередні функції протягом місяця.Для розгляду важливих справ скликали 2-3 колегії разом.У повному складі засідала рідко.Діяла як найвищий суд країни-в ролі першої і другої(апеляційної)інстанції.Здійснювала контроль за діяльністю посадових осіб,заслуховувала їхні звіти,притягала їх до відповідальності.Брала участь у процесі законодавства.див.вище(про народні збори)!Ареопаг.У ранню епоху був одним з найважливіших органів державної влади,контролював діяльність службових осіб,д-ність Народних зборів.Після реформи Ефіальта став органом судовим,частково-релігійним.До його складу входили діючі архонти і усі колишні які успішно пройшли докимасію(звіт про діяльність).Члени ареопагу обрані пожиттєво,щорічно звітували про свою діяльність.Засідання були закритими.Головував на засіданнях архонт-базилевс.Розглядав судові справи,доглядав священні місця,святині,стежив за додержанням звичаїв.Службові особи.Колегії архонтів і стратегів.В Афінах важливу роль у системі управління країною відігравали службові особи.На ці посади їх обирали на Народних зборах чи зборах філ відкритим голосуванням.Служблвих осіб обирали тнрміном на 1 рік.Не можна було займати дві посади одночасно або 1 і ту ж саму посаду двічі.З часів Перікла майже усі почали отримувати платню за свою роботу.Усі урядовці мали пройти спеціальну перевірку докимасію(наявність компроментуючих фактів і т.д.).Загальні ознаки афінських урядовців:1)безоплатність(до реформи Перікла)2)колегіальність3)виборність4)підзвітність5)короткотерміновість.Колегія архонтів.Тривалий час були найважливішими службовими особами у Афінах.Управляли державними справами,судочинство.Спочатку обирали 9 осіб за жеребом із середовища знаті ареопаг.Згодом Клісфен встановив відкрите голосування.Після року урядування всі архонти автоматично входили до складу ареопагу.Архонти обирали голову колегії – архонта-епоніма.Здійснював загальну опіку над сиротами,вдовами,організовував деякі свята,споряджував посольства у деякі міста.Його іменем називали рік протягом якого діяла колегія.Другий архонт-базилевс – наглядав за здійсненням релігійних культів і водночас був верховним жрецем.Також був головою ареопагу.Третій був архонт-полемарк – спочатку це був військовий вождь.Згодом він здійснював жертвоприношення на честь богів війни – Артеміди і Еніалія,влаштовував похорони загиблих воїнів.ВІдав цивільними справами метеків та іноземців,переважно сімейними та спадковими.Після року повноважень повинен прозвітувати перед геліеєю.Інші шість архонтів складали судову колегію фесмофетів.Вони порушували самі і приймали до розгляду судові справи.Мали обов*язок переглядати усе діюче законодавство щодо його доцільності.Колегія стратегів. Замість військового вождя архонта-полемарка,за реформою Клісфена,для військового керівництва був утворений колегіальний орган – Колегія 10 стратегів.Згодом стали найвищими державними урядовцями.Спочатку обирали по 1 від кожної філи.Згодом їхнє обрання перейшло до компетенції Народних зборів.Від кандидатів вимагали знання своєї справи і майновий ценз.Стратегів могли переобирати без обмежень у строках.Перікла обирали 15 разів на цю посаду.Вони мали право вносити свої пропозиції у Раду 500.(нарівні з членами Ради).Усі стратеги мали одинакові права.У разі війни всі вони йшли у похід і щоденно інший з них здійснював верховне командування.Народні збори могли визначити одного з них на увесь час головнокомандуючим.У походах вони представляли державу,вирішували конфлікти і спори,головували у судах які вирішували справи про військові злочини.Судова система.Найдавнішим судовим органом країни був ареопаг.Компетенція:справи про навмисне вбивство,поранення чи спричинення каліцтва при замаху на життя людини,про підпал і отруєння.Справа підлягала компетенції ареопагу тільки якщо потерпілою стороною був повноправний афінський громадянин.Ареопаг за дорученням народних зборів міг розслідувати але не розглядати справи про антидержавні злочини.Суд ефетів.Складався з 51 чоловіка,по п*ять від філи і головуючого.Обирали на народниз зборах громадян,яким минуло 50 років.Компетенція:1)вбивство з необережності,вб. негромадянина;2)справи про вбивство дозволене законом(вб. злодія );3)справи про вб. коли злочинець не встановлений або якщо воно спричинено твариною чи предметом.невстановленому злочинцю теж виносили вирок а предмет виставляли за межі Афін.Солон утвердив як найвищий судовий орган держави – геліею.(діяла як 1 і 2 судова інстанція).Як перша інст. вона розглядала найважливіші публічні та приватні справи.Як друга інст.. розглядала скарги відносно рішень інших судових органів.Колегія одинадцяти. Створена для розгляду інших важливих кримінальних справ,що стосувалися розбійників,злодіїв.Спійманого на гарячому теж відводили до колегії.Колегія 11 здійснювала також нагляд над місцями ув*язнення і відповідала за виконання вироків.Членів колегії обирали на Народних зборах.Колегія 30(згодом 40).Обиралася Народними зборами жеребкуванням 4 чол. з кожної філи.Розглядали дрібні цивільні,сімейні і кримінальні справи.Вищою інст.. по цивільних,зокрема,майнових справах та дрібних кримінальних були суди діететів,які діяли по філах і демах.На посади діететів обирали громадян з 60-річного віку тобто ті які відслужили військову службу.Діяли діетети одноособово а не колегіально.Збройні сили.Основою було ополчення.Всі фізично здатні чоловіки 18-60 років повинні були нести військову службу.З 18-20 років молодь проходила військове навчання під керівництвом спеціально виділених фахівців.Ухилятися від військової служби було ганьбою.Це загрожувало позбавленням громадянських прав.Головну частину війська становили загони важкоозброєної піхоти – гоплітів. У них служили громадяни перших 3 розрядів.Згодом з*явились і наймані війська, в основному це легкоозброєна піхота.Фінанси.Бюджет країни складався з 2 основних частин:прибуткової та видаткової.Прибутки поділялись на звичайні(постійні) та надзвичайні(одноразові).Звичайні прибутки:надходження від державних маєтків,податки,що сплачували метки та вільновідпущеники,мита за ввіз та вивіз товару.Надзвичайні прибутки:добровільні внески і пожертви,трофеї,захоплене на війні майно.Витрати держави також поділялись на звичайні та надзвичайні.

15. Виникнення держави у Спарті , її суспільний устрій . Виникнення Спартанської держави Дорійці, які на початку XI ст. до н. е. з'явилися на Балканському півострові, зламали опір держав мікенської (ахейської) культури. Племена завойовників поширилися по всьому Пелопоннесу, підкоривши місцевих ахейців. За розвитком дорійці поступалися народам мікенської культури, але володіли зброєю із заліза. На захоплених землях у південному Пелопоннесі дорійці утворили державу Спарту. Ахейці чинили запеклий опір завойовникам. Останньою була захоплена фортеця Гела. Відтоді вони всіх підкорених ахейців із презирством, але все ж таки побоюючись, називали ілотами.Підкорене населення опинилось у становищі державних рабів. Ілотів примусово розселили по всій території Лаконіки і закріпили за ділянками орної землі, яка тепер належала родинам спартіатів. Ілоти її обробляли, забезпечуючи завойовників плодами своєї праці. Усіх жителів Спарти, які не мали громадянських прав, називали періеками. Вони були вільними, але не могли брати участі в державних справах.Спартіати й ілоти, гнобителі й пригноблені, люто ненавиділи одні одних. Щоб утримувати в покорі величезну кількість поневолених ахейців, спартіатам довелося перетворити своє місто Спарту на щось подібне до військового табору.Більшість родючої землі Пелопоннесу знаходилася на території Мессєнії. Спартанці прагнули захопити цю країну. У VIII ст. до н. е. розпочалася Перша Мессенська війна. Мессенці не поступалися ворогові ані мужністю, ані стійкістю. На чолі з царем Аристодемом вони понад 18 років боролися за незалежність вітчизни, але врешті Мессенія зазнала поразки. Тепер народ Мессенії віддавав Спарті половину врожаю. Та мессенці не бажали коритися. У другій половині VII ст. до н. е. вони повстали проти спартанців на чолі з Аристоменом. Під час Другої Мессенської війни Спарта захопила майже всю Мессенію. Частина мессенців змушена була переселитися до Сицилії, решта перетворилася на ілотів.Після цього спартанці стали єдиними володарями мессенської землі. Усе населення Спарти поділялось на три групи: спартанців, періеків та ілотів. Пануючою верствою були, звісно, спартанці. Вони були наділені всією повнотою особистих, економічних і політичних прав та привілеїв. Всі здатні носити зброю і озброюватись власним коштом спартанці, тобто воїни, становили "общину рівних". Община довгий час поділялася на три дорійські філи (племена), ті — на фратрії. Після досягнення повноліття — 20 років — спартанець ставав повноправним громадянином і воїном . Матеріальну основу общини становила земля, оброблювана підкореним населенням, — ілотами. З колективної землі кожен спартанець за жеребкуванням одержував ділянку (кіегоз) разом з ілотами, плодами праці яких і користувався. Ця земля передавалася у спадок, але не підлягала відчуженню: продажу, даруванню і т.п. Земельні наділи спочатку були однаковими, проте згодом з'явилася нерівність у майновому становищі різних громадян . Сам спартанець не міг займатися господарством, працювати. Він повинен був мешкати у столиці, яка була, по суті, військовим табором.Весь лад і все життя в Спарті мали військовий характер. Побут мирного часу спартанців мало чим різнився від умов воєнного часу. Більшу частину часу спартанці-воїни проводили разом в укріпленому таборі: займалися військовими вправами, гімнастикою, фехтуванням, боротьбою, бігом тощо. Кожен спартанець щомісяця вносив певну кількість продуктів для спільних трапез — так званий сиситій, участь в яких була обов'язковою. Нікому не дозволялось харчуватися вдома. Виховання дітей у Спарті було справою держави. Новонародже¬ну дитину батько повинен був принести геронтам (див. далі), які вирішували: жити їй чи ні. Якщо дитина була слаба, мала фізичні вади, то її вбивали (вкидали у скелясте урвище). Залишали тільки міцних і здорових дітей, з яких виростали добрі воїни і матері. З семирічного віку хлопчиків забирали у батьків і віддавали у спеціальні табори, де вони під керівництвом особливих вихователів (педономів) проходили спеціальну виучку, їх виховували фізично загартованими, нечутливими до болю, голоду, втоми. У віці з 20 до 60 років кожен спартанець повинен був відбувати військову службу. З 20 років наставала й громадянська рівноправність (не з 30, як вважалося раніше). Правда, деякі права спартанець набував тільки з 30-річного віку — одружуватись, бути обраним на посаду ефора . На протилежній сходинці суспільної драбини знаходились ілоти (гелети). Це були колективні, державні раби, котрі не мали ні політичних, ні цивільних прав. Вони були розписані за клерами (ділянками) спартанців — по 10-15 осіб. Могли мати сім'ю. Спартанець міг ілотів карати, в тому числі вбити, міг з дозволу властей відпустити на волю чи передати іншому громадянину. Але не міг продавати. Ілоти не мали своєї землі, але мали свої житла і сільськогосподарський реманент. Ілоти були зобов'язані щорічно платити господареві-спартанцю натуральний оброк — 70 медимнів (мір) зерна та 12 мір його дружині. Крім того, давати ще певну кількість масла, вина, винограду, м'яса . Спартанець міг ілотів карати, в тому числі вбити, міг з дозволу властей відпустити на волю чи передати іншому громадянину. Але не міг продавати. Ілоти не мали своєї землі, але мали свої житла і сільськогосподарський реманент. Ілоти були зобов'язані щорічно платити господареві-спартанцю натуральний оброк — 70 медимнів (мір) зерна та 12 мір його дружині. Крім того, давати ще певну кількість масла, вина, винограду, м'яса та ін Періеки Це жителі сусідніх зі Спартою територій, на які Спарта поширила вплив, підпорядкувала собі (але не шляхом завоювання, бо тоді підкорене населення перетворювали в ілотів). Порівняно з абсолютно безправними ілотами правове становище періеків було значно кращим. Вони були особисто вільні, мали сім'ї, майно, у тому числі землю, яку могли продавати й купувати. Займалися переважно ремеслом і торгівлею, скотарством, менше — сільським господарством, оскільки проживали здебільшого на неродючих землях, у гірських районах тощо. Могли укладати різноманітні торговельні угоди, вільно розпоряджалися своїм майном. Проте політично вони залишалися безправними, оскільки не були громадянами Спарти. На них не поширювались правила виховання, побуту спартанців, їх права і привілеї. Виконували на користь держави різні повинності (фізичні роботи, сплата оброку натурою і грішми), служили у війську в якості важкоозброєної піхоти (гоплітів).