21.Назвіть джерела виникнення середньовічної філософії?

Виникнення середньовічної філософії дуже часто зв'язують з падінням Західної Римської імперії (476 рік н.е), однак така датировка є не зовсім коректна. У цей час ще панує грецька філософія, і з її точки зору початком усього є природа. У середньовічній філософії, навпроти, реальністю, що визначає все суще є Бог. Тому перехід від одного мислення до іншого не міг відбутися миттєво: завоювання Рима не могло відразу змінити ні соціальних відносин (адже грецька філософія належить епосі античного рабовладіння, а середньовічна філософія відноситься до епохи феодалізму), ні внутрішнього миропредставлення людей, ні релігійних переконань, побудованих століттями. Формування нового типу суспільства триває дуже тривало. У I-IV століттях н.е конкурують між собою філософські навчання стоїків, епікурейців, неоплатоників, і в цей же час формуються вогнища нової віри і думки, що згодом складуть основу середньовічної філософії. Отже, період виникнення середньовічної філософії - I-IV вік н.е.

29. В чому полягає пантеїзм і механіцизм філософії Нового часу?

Пантеїзм (англ. Pantheism, грецьке: Pan - усе і Theós - Бог) — філософська доктрина, яка стверджує, що всесвіт є ідентичним з Богом; редукція Бога до всесвіту або всесвіту до Бога. Іншими словами, пантеїзм це - вірування чи вчення, яке представляє природний світ, включаючи людину, частиною божества.Термін "пантеїст" був введений англійським філософом Дж. Толандом (1705), а термін "пантеїзм"- його противником нідерландським теологом І. Фаєм (1709).

Матеріалі́зм — один з основних напрямків філософії, який у вирішенні основного питання філософії стверджує, що буття, природа, матеріальне є первинним, а дух, свідомість, ідеальне — вторинним. Визначення первинності і вторинності різне у різних філософів. Представники вульгарного матеріалізму вважали, що думки, ідеї, свідомість, тобто те, що зазвичай відносять до ідеального, теж є матеріальним. Однак, зазвичай, матеріалісти визнають існування ідеального, хоча вважають його породженим складно організованою матерією. Матеріалізм у філософії протиставляє себе різним школам ідеалізму.

31. Назвіть основних представників німецької класичної філософії і що притаманно їх вченням?

Німецька класична філософія - впливовий напрямок філософської думки кінця ХVIII – першої половини ХІХ століть, що підводить підсумок розвитку філософії на цьому відрізку західноєвропейської історії. Це завершуюча ланка в розвитку новоєвропейського філософського раціоналізму і одночасно той витік, з яким генетично пов’язана сучасна західна філософія.

Всі представники  німецької класичної філософії відносилися до філософії як спеціальної системи філософських дисциплін, категорій, ідей. Кант виділяє як філософські дисципліни, перш за все, гносеологію й етику. Шеллінг - натурфілософію, онтологію. Фіхте виділяє у філософії онтологічний, гносеологічний, соціально-політичний розділи. Гегель виділяє філософію природи, логіку, філософію історії, права, моралі, релігії, держави та ін. Фейєрбах розглядав онтологічні, гносеологічні і етичні проблеми.

Німецька класична філософія розробляє цілісну концепцію діалектики. Кантівська діалектика - це діалектика меж і можливостей людського пізнання: відчуттів, розуму і людського розуму. Діалектика Фіхте зводиться до дослідження творчої активності "Я", взаємодії "Я" і "Не-Я" як протилежностей, на основі боротьби яких відбувається розвиток самосвідомості людини. Шеллінг вважав, що природа – це дух, що стає, розвивається. Гегель представив природний, історичний і духовний світ у