45.Онтологія: зміст поняття і основні онтологічні проблеми.

Онтоло́гія — (лат. ontologia від дав.-гр. ών рід. п. грец. όντος — суще, те, що існує і грец. λόγος — учення, наука) — це вчення про буття, розділ філософії, у якому з'ясовуються фундаментальні проблеми існування, розвитку сутнісного, найважливішого. Поняття «онтологія» не має однозначного тлумачення у філософії.

Сутність онтології. Онтологія — це вчення про буття, розділ філософії, у якому з'ясовуються фундаментальні проблеми існування, розвитку сутнісного, найважливішого. Поняття «онтологія» не має однозначного тлумачення у філософії. І це не випадково. Воно складне, змістовне, багатогранне. Існує, принаймні, три значення цього поняття:

По-перше, під онтологією розуміють ту частину філософії, яка з'ясовує основні, фундаментальні принципи буття, першоначала всього сутнісного. Саме поняття «онтологія» у перекладі з грецької мови означає вчення про суще, сутнісне, найважливіше (онто — суще, сутнісне, логія — вчення). Це вчення про першооснови буття, про субстанцію, матерію, простір, час, рух, причинність тощо.

По-друге, у марксистській філософії поняття «онтологія» вживається для з'ясування сутності явищ, що існують незалежно від людини, її свідомості (та ж матерія, рух, розвиток, його об'єктивні закони тощо).

По-третє, у західній філософії в поняття «онтологія» теж включають найзагальніші принципи буття, але вони розглядаються на рівні надчуттєвої, надраціональної інтуїції. Це так звана «трансцендентальна онтологія» Гуссерля, «Критична онтологія» Гартмана, «фундаментальна онтологія» Гайдеггера тощо. Тобто, найзагальніші принципи буття у такому розумінні з'ясовуються лише інтуїтивно, а не в процесі практичної, пізнавальної діяльності людини, взаємодії суб'єкта і об'єкта.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що зміст поняття «онтологія» складають основи, витоки, першоначала всього існуючого, найзагальніші принципи буття світу, людини, суспільства. У понятті «онтологія» знаходить відображення та особливість цих основ, витоків та першоначал, що вони існують об'єктивно, тобто незалежно від людини і її свідомості. Все це складає сутність такого поняття, як «онтологія».

Що означає поняття «буття»? Як відомо, особливістю філософії як науки є те, що вона дає найбільш узагальнене знання про те, що існує. Тож і філософське усвідомлення світу ґрунтується на узагальненому, абстрактному, теоретичному відображенні дійсності. Таке відображення здійснюється з допомогою найзагальніших понять, категорій. Найзагальнішою категорією філософії (при тому будь-якої за напрямком) є найдавніше поняття «буття».

Буття — філософська категорія, що позначає:

все те, що ми бачимо, що реально існує;

все те, що ми не бачимо, але воно є у дійсності (наприклад, радіохвилі, йонізуюче випромінювання, електричне поле, внутрішня зміна тощо);

все те, що є уявним, нереальним (наприклад, уявлення про ідеальне, міфологічні образи);

реальність, яка існує об'єктивно, незалежно від свідомості людини (природа, об'єктивні закони);

загальний спосіб існування людини, суспільства.

46. Універсальні атрибути буття: рух, простір, час.

Рух – це найважливіший атрибут матерії, спосіб її існування. Рух включає в себе всі процеси в природі і суспільстві. У загальному випадку рух – це будь-яка взаємодія матеріальних об’єктів, зміна їх станів. У світі немає матерії без руху, як нема і руху без матерії.

Рух вважається абсолютним, в той час, як спокій – відносним: спокій – це лише один із моментів руху. Тіло, що перебуває у стані спокою відносно Землі, рухається відносно Сонця. Джерело руху – матерія. Матерії притаманна здатність до розвитку і саморозвитку. Саморозвиток виростає із саморуху матерії. Саморух відображає зміну світу під дією внутрішніх суперечностей. Розвиток є універсальною властивістю Всесвіту.

Простір і час – це філософські категорії за допомогою яких позначаються основні форми існування матерії. Філософію цікавить насамперед питання про відношення простору і часу до матерії, тобто чи є вони реальними, чи не тільки абстракції. Лейбніц вважав простір і час лише іменами. Простір - це ім’я яким позначається координація речей одної відносно іншої. Іменем час позначається тривалість і послідовність процесів. Реально ж простору і часу немає, їх неможливо виміряти.

Сучасна наука розглядає простір і час як форми існування матерії. Кожна частина світу має власні просторово-часові характеристики. Розрізняють соціальний, історичний, астрономічний, біологічний, психологічний, художній і філософський зміст простору і часу.

З найдавніших часів людство звернуло увагу, що світ навколо постійно змінюється. Велике значення для розвитку філософії руху мали праці вчених зі всього світу. В наукових і філософських працях постійно підкреслювали те, що все в світі змінюється і підкоряється єдиним законам, спільним для будь-якого руху, будь-яких змін взагалі. Всі речі і явища розглядали як певні види змін дійсності (форми руху матерії). Таким чином виходило, що задача науки - вивчати різні види руху (змін дійсності, реальності). У зв'язку з цим виділяли такі види змін дійсності (форми руху матерії):

механічні, теплові, електромагнітні - їх вивчає фізика

хімічні - їх вивчає хімія, будуються на нижчих формах руху матерії - фізичних.

біологічні - їх вивчає біологія, будуються на нижчих формах руху матерії - фізичних і хімічних.

суспільні - їх вивчають суспільні науки.

В світовій науковій літературі підкреслювалося, що Всесвіт безкінечний, і форм руху у нього безкінечна кількість, ми ж на наш час знаємо лише про деякі з них.