11 Тема. Невичерпне джерело: мистецтво сучасних народних майстрів.

Якщо професійне мистецтво все в більш значній мірі підпадає під регулятивний прес соціальних інститутів (особливо політичного), то народне мистецтво тисячоліттями зберігає вірність корінним інтересам етносвідомості , свіжому відчуттю природи. Український народ зміг зберегти початкові інтуїції мудрості навіть при довготривалій відсутності власної держави, при антинародній політиці імперських держав. Вірність власному менталітету, світогляду внутрішньо всоталась в народну художньо творчість, збереглась і до сьогодення, впливаючи значно на велетів національного духу.

Відтворення і подальший розвиток “народного слова” в казках, прислів’ях, приказках, загадках, дотепах, анекдотах, в обрядових дійствах, повсякденному спілкуванні. Естетика і поетика народної мови. Багатство і точність виразів: “Народ скаже як зав’яже”.вимова “невимовного”: замовлення, вигуки, ідіоми, мова жестів (емоційно-духовний вираз осуду, страждань, здивування, згоди тощо).

Український водевіль як професійний вираз народного світосприйняття (наприклад, І. Тендентників – “Хто сміється – тому не минеться”, М. Янчук – “По ярмарку” тощо). Аматорське захоплення театром. Театралізація обрядових дій.

Народні майстри образотворчого мистецтва. Видатні майстри розпису: Г. Собачко-Шостак, Є. Пшеченко, В. Довгошия, Г. Василащук, П. Власенко, П. Верна, Я. Усик, Т. Пата, М. Тимченко та ін. Символічний квітковий світ Катерини Білокур. Малювання як спосіб буття Марії Приймаченко і В. Михальської (20 років прикута до ліжка тяжкою хворобою – 20 років оптималістичного натхнення). Декоративний розпис тарілок (В. Павленко). Унікальне мистецтво писанкарства (найзначніше – в Прикарпатті).

Поетично-пісенний світ розпису гутних ваз (Шимоняк-Косаківська: “Ой у полі три тополі”, “Ніч яка місячна”, “Тріо бандуристок”, “Несе Галя воду” тощо) та війтівських розписів (родина Гуменюків). Професійне виконання в народному стилі: монументальні мозаїчні панно Галини Зубченко та Григорія Пришедько; акварелі-квіти Г. Кравченко з Одеси.

Ужиткове мистецтво. Естетика садиби і помешкання. Архітектурно-будівельна народна традиція і архітектурно-етнічні “музеї під відкритим небом”. Розпис домівок і оздоба екстер’єрів та інтер’єрів. Квіти в домі і квітники надворі. Квіти в народних обрядах і звичаях.

Мистецтво вишивок і ткання. Давня традиція-школа та фабрика художніх виробів в с. Решетилівка на Полтавщині. Гобелени Г. Верес і Л. Жоголь (“цілющі” стилізовані квіти як вираз енергетики світу). Орнаментальний геній Г. Гарас.

Естетика домашніх свят, застілля, повсякденного побуту, весілля, поховання і поминок. Художні засоби релігійного шанування: домашні ікони, рушники на портретах і в обрядах. Естетика і енергетика народного вбрання…

Майстри різьблення й інкрустації: О. Саєнко (Київ), М. Винтоняк (Івано-Франківська – топірці, тиснення шкіри), Є. Шевченко (“ложкар”, один з засновників Спілки майстрів народних мистецтв - Київщина). Виставка XII.1999 р. волинського майстра А. Миронченко. Скульптурна кераміка Д. Головко. Інші народні художні ремесла…

Народне музичне мистецтво. Невичерпність феноменального хисту українського народу. Пісня в повсякденному бутті, в обрядах і святах. Збереження найдавніших пісень в сільській глибинці. Масове захоплення хоровим мистецтвом в 60-х – 70-х рр. і його знищення сьогодні.

Єдність професійного і народного пісенного мистецтва. Традиція січових стрілецьких пісень. Сумна доля кобзарів і бандуристів в сталінські часи та відродження мистецтва народних рапсодів в часи незалежності. Народні хорові ансамблі і колективи (черкаський, закарпатський). Народні пісні на слова українських класиків. Голос народу в виконанні майстерності Н. Матвієнко, В. Зінкевича, Н. Яремчука, К. Цісик та багатьох інших співаків.

Народні музичні-інструментальні таланти. Тріо бандуристів (М. Баран і його сини зі Львову) і бандуристок. Ансамбль українських народних інструментів та вокальної групи “Червона калина” (м. Макіївка). Тріо бандуристок цього ансамблю (Пономаренко Л., Леоненко-Грицина Н., Пронько О.).

Аматорські танцювальні колективи на рівні професійних: “Ятрань”, “Дніпро”, “Ватра”, “Веснянка”, “Дарничанка” тощо. Буковинський ансамбль пісні і танцю.

Видатні колекціонери і подвижники фольклору. Діяльність Івана Гончара.