4 Тема. Становлення автономної від обряду художньої форми в різних видах мистецтва.

Вирости у власне художньо-образну форму українське мистецтво не могло одразу. Але й досягаючи мистецько-естетичної висоти, художні твори служили спочатку запитам релігійного і політичного життя, християнським обрядам. Всі мистецтва відходили від язичницького обряду через храмово-обрядове служіння, через соборний синтез їх.

Архітектурний ансамбль “Софія Київська”. Особливості будівлі. Значення різних елементів храму. Первісний зовнішній і внутрішній вигляд храму. Храм – собор як модель християнського світу. Соборна і вівтарна частини. Центральний і периферійний простір (галереї). Грецькі і руські майстри і зодчі.

Мозаїчні і фрескові розписи інтер’єру Софійського собору. Принцип розміщення образів (Христа, Богородиці, апостолів, святих). Давньоруські ікони: візантійські і київські. Земна краса як випромінювання божественної.

Розпис галерей. Скоморохи в храмі (зображення). Скоморохи в художньому житті Київської Русі: з’єднувачі-посередники між народно-обрядовою і художньо-професіональною вправністю мистецтва. Збереження “язичництва”.

Візантійський канон літургійно-музичного мистецтва і особливості “духовного” театру в храмах Києва. Перевага вокальної музики в православ’ї. Грецькі і болгарські співаки на русі. Церковний спів як особливе явище. Спів одноголосний; “кондакарний” і “знаменний” розспіви. Хорове мистецтво українців.

Художні майстерні ужиткового мистецтва при храмових комплексах (монастирях, лаврах).

Досягнення в культурі художнього слова. Особливі жанри словесного мистецтва. Літописи. Традиція житійної літератури і “Патерик” Печерського монастиря в Києві.

Боротьба за збереження самобутньої української культури після розпаду Київської Русі: особливості ренесансно-барокового стилю в Україні. Причини довгого збереження середньовічного впливу на культуру староукраїнського періоду. “Золота доба” українського бароко і його досягнення в різних видах мистецтва (межа XII-XVIII ст.). “Елітарне” і “народне” бароко. Пізнє бароко і класицизм. Чому українська культура значніше тягнулася до бароко, а російська до класицизму?

Ренесансно-бароковий стиль і національне обличчя сучасного українця.

5 Тема. Словесне професійне мистецтво. Українська класична література.

Від київських книжників-любомудрів до української літературної класики – шлях розвитку художнього смаку і мистецької форми. Жанри і види словесного мистецтва та їх історичний розвиток. Традиція літописання (від печерських монахів до перших козацьких історіографів). “Історія русів” як пам’ятка художньої культури: її відстань від “Повісті временних літ” (1112 р.)

Традиція житійної літератури і “Патерик київський”. “Сердечне слово”: від “Слова про закон і благодать” Іларіона до “філософії серця” П. Юркевича. “Слово” як особлива жанрова форма. Етнічне “Слово о полку Ігоровім” і епопеї українського життя в класичній літературі XIX ст.

Фольклор і билинний епос в сучасній українській літературі і поезії. Мудрість “Ізборників” і “Сказань” XI-XVI ст. поезія ранніх українських гуманістів.

Великі книжники братських шкіл Острозького і Києво-Могилянського освітніх осередків. Першодруки в Україні. Полемічна література. Іван Вишенський як полеміст. Києво-Могилянська поезія і драматургія. Стиль “плетіння словес”. Великі постаті: Данило Туптало, Стефан Яворський, Феофан Прокопович. Вершина ренесансно-борокового мислення і словесної культури. Григорій Сковорода як орієнтир для майбутньої класики. Семен Дівович і Василь Григорович-Барський.

І. Котляревський – початок класичного українського письменства. “Класицизм” Енеїди і фольклорність “Наталки Полтавки” та “Москаля-чарівника”. Етнографічний побутовизм ранніх творів української класики. О. Стороженко. Відображення народної творчості і уявлень в романтичній поезії і драматургії. Ізмаїл Іванович Срезневський: „Український альманах”, „Запорізька старовина”, переклад чеською мовою”Наталки Полтавки”.

Українська демонологія і етнографія в творах раннього Гоголя. Історична героїка романтичного мистецтва. “Герой” і “народна маса”. Г. Квітка-Основ’яненко як “батько” української повісті і образа селянина у всій Європі. Петро Гулак-Артемовський – перші твори української романтичної поезії. Євген Гребінка і Тарас Шевченко – різнобічні жанри художнього слова. Пісня. Поезія Левка Боровиковського (зокрема образ народного співця-музики) і Амвросія Метлинського. Творчість Костомарова і Куліша. Романтична рілля в Західній Україні – “руська трійця” (Шашкевич, Вагилевич, Головацький).

Український романтизм – початок повноводного перетворення письменства в цілісне національно-художнє явище. Титани українського класичного художнього слова: Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Панас Мирний, Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Василь Стефаник, Архип Тесленко, Степан Руданський, Іван Ріданський, Іван Карпенко-Карий, Леонід Глібов та інші.

Розвиток класичної традиції української літератури в XX сторіччі. Взаємозв’язок класичного і народно-обрядового художнього слова. Класика і сучасність.