10 Тема. Сучасний український авангард.

Новаційне і авангардне мистецтво після другої світової війни стверджувалось в протистоянні офіційній партійно-державницькій лінії “соціалістичного реалізму”, в подоланні затоплення мистецтва “героїкою” Вітчизняної війни. Його спрямування – спроба нового національно-культурного пробудження і відродження, потяг до загальносвітової культури.

У цьому занятті виділено три основні етапи розвитку новаційно-авангардного мистецтва: рух “шестидесятників” (кінець 50-х – 60-ті роки); українська художня культура від початку 70-х до 1986 року; підйом авангардизму в року змагань за національну незалежність і її утвердження (1987-2000).

Наскрізним для всіх етапів є опозиційність до нав’язування владою певних тоталітарних канонів. Вона виявила себе як позиція “нонконформізму” (права художника на свободу творчості), як рух дисиденства з власним “самвидавом” (духовний опір офіціозу), як андеґраунд (власний осередок, майже нелегальний, авангардного бунтівного мистецтва, збереження унікального вияву творчих натур).

Великий прибій поезії. Видатні поети -“шестидесятники”: Василь Симоненко, Ліна Костенко, Микола Вінграновський. Поет-археолог Борис Мозолевський. “Мандрівка серця” і красномовне довге мовчання Л. Костенко. “Правда кличе” (Д. Павличко).

Новаторська проза Олеся Гончара (“Тронка”, “Собор”) і Григора Тютюнника (“Зав’язь” і “Деревій”). Історичні романи Р. Іванчука, Ю. Мушкетика, Р. Іванченко, В. Дрозда. Нонконформістська проза Віктора Некрасова.

Новатори-літературознавці (О. Бабишкін, І. Дзюба, І. Світличний).

Новаторське трактування традиційних тем живопису (дружба народів, трудові подвиги, перемога над фашизмом): В. Задорожний, С. Григор’єв, В. Чеканюк, Т. Голембієвська. Оновлення художньої мови Т. Яблонської (“Фольклорна сюїта”, “Травень”, “Безіменні висоти”) та її поетика “архаїчного” світогляду.

Поширення в живопису і скульптурі “шевченківської” та історичної (української) тематики.

Видатні живописці -“шестидесятники”: Опанас Заливаха і Алла Горська. Творча висота і життєва трагедія видатних майстрів пензля.

“Фольклорний стиль” і закладання його підвалин “шестидесятниками” (Віктор Зарецікий, Колесников, Сазонов, Гуменюк, Дворников, Люба Ястреб та ін.)

Висота досягнень музичної культури в 60-ті р. масове захоплення хоровим співом і діяльність “Республіканського хорового товариства” (з 1959 р.). Заснування Українського Державного народного хору (Г.Г. Верьовка).

Два спрямування і дві художні системи: “школа Б. Лятошинського” супроти естетики штампу і покірного служіння “партійним замовленням”. Виразні тенденції до витоків національної народної музики і збагачення жанрів музичних колективів. Схильність до “нововіденського авангарду”: В. Годзацький, Л. Грабовський, В. Сільвестров, В. Загорцев.

Оновлення опера, опери, балету: видатні композитори і виконавці (широкий приток молодої генерації: Б. і Л. Руденко, Є. Мірошниченко, А. Солов’яненко, Д. Гнатюк, Ю. Гуляєв, М. Стеф’юк..) Досягнення хореографії. П.П. Вірський. Художньо-спортивний ансамбль балету на льоду і його модернові прийоми. Видатна діячка балету Цернишева Л.Д..

Симфонії М. Скорика і Л. Колдуба. Оновлені звуки української пісні: П. Майборода, А. Філіпенко, О. Білаш, І. Шамо.

Прояснення української театральної погоди на тлі хмарності російської театральної школи. Звертання до традицій Садовського М. і Курбаса Л. Велика заслуга у відродженні театру режисерів (Ф. Верещагін, С. Данченко, С. Сміян, В. Оглоблін) та акторів (Ю. Мажуга, А. Роговцева, Л. Кадирова, С. Олексенко, І. Миколайчук, Н. Наум, М. Гринько, К. Степанков та ін.).

Світова досягнення українського кінематографу. Широка екранізація української літературної класики. Продовження традиції “поетичного кіно” О. Довженка. Видатні режисери: В.І. Івченко, Л. Осика, Ю. Іллєнко, М. Мащенко. Шедевр кіномистецтва “Тіні забутих предків” (Сергій Параджанов, 1965 р.) – велике національне одкровення. Творчий подвиг Івана Миколайчука, Леоніда Бикова.

Українська художня культура від 1970 до 1986 р. Нова хвиля переслідування свідомої української інтелігенції на початку 70-х. Поезія самовбивства. Поезія за гратами. “Ті, що встояли в правді”. Збірки віршів Л. Костенко, І. Драча, Р. Лубківського. Трагічна доля В. Стуса і Ю. Литвина. “Київська школа” поезії: В. Голобородько, Ю. Шевельов , І. Семенко.

Правдолюбна проза: О. Гончар (“Собор”, “Циклон”, “Твоя зоря”), Р. Іванчук (“Манускрипт з вулиці Руської”, “Вода з каменю”), Ю. Мушкетик (“Гайдамаки”, “Яса”), Раїса Іванченко (“Гнів Перуна”), Григір Тютюнник (книги новел, повісті, дитячі збірки), Валерій Шевчук (“Крик півня на світанку”, “Долина джерел”, “Тепла осінь”).

Пластичні досягнення: О. Кавалерідзе, Г. Крук, В. Зноба, Ака Перейма; “демонологічні” образи унікальної пластики Геодозії Бриж; духовна пластика “половецьких баб”, “скіфського” світосприйняття і “трипільського” світовідчуття Віталія Шишова. Подвижницький подвиг Івана Гончара – скульптура, живописця, етнографа, збирача народних скарбів.

“Фольклорний стиль” в живопису. Сецеоніст В. Зарецький. Сюрреалістичні фантазії О. Литвинова, “постекспресіоналістські” портрети Є. Тополева, ліро-психологічні пейзажні уявлення О. Гальковського. Історичне минуле в творчості М. Дерегуса (цикл “Степ”), О. Лопухова (“Вольниця”). Пейзажі О. Шовкуненка (“Весна”, “Зима”), Грищенка М. (“Гроза наближається”), Шишко С. (серія “Київська сюїта”) та ін.

Книжкова графіка (Базидевич А., Гавриленко Г., Донченко О.). Вагомий внесок Г. Кореня в мозаїку, кераміку, гравюру, розпис.

Музичне мистецтво: офіційне і опозиційне. Захоплення молоді “поп”, “рок” і “панк” культурою (“контркультура”). Перша рок-опера (О. Журбін – “Орфей і Еврика). Значне захоплення “фольк-мистецтвом”(Є. Станкович – симфонії, фольк-опера “Цвіт папороті”, балет “Ольга”, “Ніч перед Різдвом”; Кирейко В. – опери “Лісова пісня” і “У неділю рано зілля копала”; В. Гомоляко – “Либідь”; Кос-Анатольський – опера “Заграва” тощо).

Нові виконавські таланти: С. Турчак (диригент, вперше вивів українську оперу на європейський рівень – перлина-опера “Тарас Бульба” М. Лисенка у Вісбадені), В. Калиновська, В. Ковтун, Т. Таякіна (балет), Є. Колесніченко (опера), В. Буймістер (камерний спів), М. Крушельницька, Р. Лисенко, М. Сук (піаністи), Которович Б., Криса О., Пархоменко О. (скрипалі), В. Червов (віолончель), М. Ризоль (баян)…

Народна і естрадна пісня. Композитори – пісенники П. Майборода, О. Білаш, І. Шалю, К. Домінчен, П. Дворський. Видатні співаки: В. Зінкевич, Н. Яремчук, А. Кудлай, Н. Матвієнко, Р. Кириченко, М. Гнатюк, тріо Мареничі.

Вершинна постать великого піднесення української пісні – Володимир Івасюк (1944 - 1979). Пісні-символи: “Червона рута”, “Водограй”, “Я піду в далекі гори”. Івасюк – початок української авторської пісні, збудження масового музичного руху молоді – ВІА.

Подолання засилля драматургії “соцреалізму” (лінії О. Корнійчука) і панування “побутової драми” в професійному театрі. Новаторська режисура Скибенка і Сміяна та нової генерації режисерів 80-х років (А. Афанасьєв, О. Беляцікий, М. Шейко, В. Козіменко-демінде, О. Король та ін.). загальне піднесення театру. Поповнення драматургічного репертуару: О. Коломієць (“Планета сподівань”, “Дикий ангел”, “Фараони”), М. Зарудний (“Веселка”, “Сині роси”, “Мертвий бог”), Л. Дмитерко (“У золотій рамі”, “Дівоча доля”), О. Левада (“Фауст і смерть”).

Загальний занепад і окремі творчі досягнення кіномистецтва: Л. Осика (“Камінний хрест”, “Тривожний місяць вересень”), Ю. Іллєнко (лінія Параджанова – “Криниця для спраглих”, “Вечір на Івана Купала”, “Лебедине озеро. Зона”), Леонід Биков (“В бій ідуть лише “старики””, “Ати-бати йшли солдати”).

Видатні актори театру і кіно: Б. Брондуков, Б. Ступка, О. Голобородько, В. Заклунна, М. Задніпровський, В. Івченко, М. Рушківський та ін

Художній авангард після 1987 року. Загальне пожвавлення художнього життя в період “перебудови” і “незалежності”. Різке піднесення “авангардизму” з значним ухилом до глибинно-національного, а не поверхнево-етнографачного. Зміна тематики і стилю в бік зухвалості, іронії, повнота молодих сил.

“Друге дихання” митців, що починали в 60-ті роки і “первісні інтуїції” нової генерації.

Поезія “бубабістів” в 80-ті роки (Ю. Андрухович, В. Неборак, О. Ірванець) та їхні наступні досягнення в поезії (“Санітарочка Рая” і “Любить Оклахаму” О. Ірванця) і прозі (Рекреації”, “Московіада”, “Перверзія” Ю.Андруховича.). Спроба інших поетичних гуртів: “Лугосад”, “Пропала грамота”, “Нова дегенерація” тощо. “Дебютанти” в поезії 90-х років: В. Чарноброва, К. Москалець, А. Охрімович, Т. Девдюк, А. Мельничук та ін.

Лінія традиції Григора Тютюнника в прозі (збірка П. Малєєва “Полудень” – оживлення душі прстої людини) і авангардна проза, яку сьогодні читають в світі: Оксана Забужко (романа “Польові дослідження з українського сексу”), Євген Пашковський, Юрко Іздрик. Передова молодь: В. Мастерова, О. Ульяненко, В. Діброва, М. Скаліцький та інші.

Нові досягнення ”старої гвардії” в образотворчому мистецтві. Скульптурні твори Валентина Зноби. Антисталінська тематика і натурні пейзажі в живопису Б. Спорнікова (серія жертв репресій:”Солженіцин”, “Сахаров”, “Лесь Курбас”).

Новий творчий поштовх в “фольклорному” напрямі (лінія В. Зарецького): О. Семерня, А. Антонюк, Л. Гопальчук. Міфопоетика в сучасних символах В. Мовчана (“Лель”, “Конфлікт”, “Пісня кохання”, “Двоє”), В. Сапатова (“Стрибок”, “Весна”, “Перун” – піснеобрази), І. Маяковського (серія “Джерела”), О. Шкуропата (образи-прітчі: “Два дуби”, “Земля”, “Лілея”, “Ніч. Село”). Сільська тема біблійних медитацій в живопису і килими В. Дзювенко. Полтавська “школа”. Краса занепаду в серії “Спустошені душі” Олени Марійчук. “Мінімаларт” Криволяка та ін. Кримське товариство (В. Мукій, В. Самохвалов та ін.). Сучасні українські “абстракціоністи” (В. Шпаковський, М. Покиданець) – матеріалізація духовності засобами живопису.

Вибух “живописності” в Україні і значний його світовий резонанс. Велика кількість виставок. Центр гуртування молодих талантів – Київська академія мистецтв на чолі з проф. М. Стороженко.

Музичне життя. “Всеукраїнська музична спілка” (з 1992 р.). Конкурси хорової музики ім. Леонтовича (з 1989). Модернові форми фольклорної традиції А. Горчинського. Пісні-моновистави на музику О. Морозова. Унікальне звучання авангардної музики В. Сильвестрова (учень Лятошинського). Музика М. Мозгового.

Меломанські захоплення молоді і сучасна українська естрада. Відродження “року”: старт нової генерації рок-музикантів і співаків, величезна кількість гуртів (“Воплі Відоплясова”, “Моральний кодекс”, “Грін Грей” тощо).

Фестивалі української пісні “Червона рута”. Популярні гурти (“Бункер ЙО”, “Мертвий півень”, “Жаба в дирижаблі” тощо) та виконавці: Олекса Вакула, Жанна Боднарук, сестри Тельнюк, С. Круценко та ін. Визнані голоси України: П. Зібров, Т. Петренко, В. і С. Білоножки, О. Білозір, Т. Повалій, О. Понамарьов та багато інших.

Театр сьогодні. Надмірна еротизація і зниження духовної глибини. Загальне оживлення і піднесення театральної діяльності. Режисери-новатори: І. Борис, С. Мойсеєв, В. Петров. С. Данченко (“Тев’є Тевель” Шолома Алейхема та “Біла ворона” Ю. Рибчинського і Г. Татарченка). Світова слава речі Р. Віктюка (останнім часом в Москві - авангардні “секс шоу”). Авангардна драматургія 90-х р.: Олег Лишега (“Брате ЛЇБО, друже ДУФУ”), Олександар Ірванець (Брехун з литовської площї, “Маленька п’єса про зраду для однієї актриси”).

Злет “провінційних” театрів на крилах самостійних пошуків. Монотеатр “Крик” в Дніпропетровську (м. Мельник).значний успіх театрального життя в м. Миколаєві.