українська художня культура

ПЛАН:

1. Обрядово-традиційна художня культура українців.

1. Міфопоетика – обрядовість - художнє життя.

2. Основні елементи і мотиви мистецтва.

3. Річне землеробське коло і його художньо-естетичне обрядження.

2. Професійне мистецтво в Україні. Українська класика.

1. Становлення автономної від обряду художньої форми в різних видах мистецтва.

2. Словесне професійне мистецтво. Українська класична література.

3. Музичне українське мистецтво і його класичні здобутки.

4. Образотворче мистецтво в пошуках класичної самобутності.

5. Синтетичні види мистецтва: професійні досягнення.

3. Сучасне новаторське і народне мистецтво.

1. Оновлення традицій обрядового і класичного українського мистецтва в XX ст.

2. Сучасний український авангард.

3. Невичерпне джерело: мистецтво сучасних українських народних майстрів. Декоративно-ужиткові мистецтва і ремесла.

4. Художні здобутки етнічних меншин в Україні і української діаспори у світі.

1. Етнічне розмаїття художнього життя в Україні.

2. Художні досягнення української світової діаспори.

3. Культурна взаємодія і культурний обмін в світі.

4. Світовий розголос української художньої культури.

Розділ I. Обрядово-традиційна художня культура українців.

Вивчення цього розділу передбачає ознайомлення зі слов’янською міфологією, певними звичаями і ритуалами українців, з фольклором. Особлива увага приділяється практичній участі учнів у культурних іграх, в реальних святкових обрядах. Важливою умовою успішного оволодіння цим розділом є знайомство з засобами художньо-обрядного відтворення обрядів: речитативи, хороводи, заклинання, пісні, музика і музичні інструменти, театральний реквізит і дії, пам’ятки давнього образотворення (на різному ужитковому матеріалі). Певні елементи цих засобів учні можуть опанувати самостійно. Важливо також мати для занять слайди і фонотеку, кінофільми, ілюстрації тощо.

Перша тема: Міфопоетика – обрядовість – художнє життя.

Головна увага в цій темі приділяється внутрішньому зв’язку міфопоетичного світогляду з українською обрядовою системою. Саме цей зв’язок і забезпечується, крім релігійної і моральної культури, художньо-образними засобами.

Культ предка (попередника роду) і його вплив на виникнення первісного мистецтва. Культ родючості і вертикальна тришарова (небесний – земельний – підземний світи) світобудова у землеробських народів. Тризуб і три-колір в українців. Художні релікти трипільської та кіммерійської культури в українському мистецтві (кераміка, вишиванка, металообробка, символіка кольорів, композиція тощо).

Вплив “звіриного стилю” скіфів і сарматів на східнослов’янське мистецтво. Поховальні обряди і їх художнє забезпечення.

Роль художньої культури в первісному суспільстві. Забезпечення світоглядних уявлень про Першопредка і родючі стихії природи художніми засобами. Пошук “образу предка” через одушевлення ним світу природних речей і явищ. Пошук магічних засобів впливу на родючі стихії, на сили плідності. Образи – ідоли. Демонічні сили і їх художнє втілення.

Обрядово-ритуальні дії як магічний зв’язок з духами (предка, родючих стихій). Первісне значення музики, хореографії, поетичних формул, слів-символів, зображень, театралізацій.

Звідки своєрідність українського мистецтва? Особливий образ життя і господарювання східних слов’ян. Землеробський антеїчно-кордоцентричний “архетип” українського народу і посилений вплив на сучасне художньо-мистецьке життя образовості. “Світ як домівка” – втілення цього світоглядного принципу в різних видах мистецтва. Небесний дім і домовина.

Обрядово-магічна форма в різних мистецтвах як вираз тісного зв’язку з “архетипом” українського народу. Причині, які не дозволили українцям виробити власну художньо-мистецьку форму без початкових зовнішніх займань (греко-візантійських, ренесансно-барокових). Український фольклор сьогодні.

Друга тема: Основні елементи і мотиви мистецтва.

Для розуміння землеробського “архетипу”, що визначає своєрідність, неповторність української художньої культури, слід зупинитись на провідних і суттєвих її елементах і мотивах.

Одушевлена духами родючих стихій природа як поетичний космос (лад) українця. Головні стихії, що забезпечують родючість: земля, вода, вогонь, повітря. Культ Неба і Землі в символіці родючості. Шлюб космічних сил. Ключі (джерела) небесні і земні. Населення головних елементів світу.

Небесне склепіння в слов’янській світобудові і обрядах. Небесне світло – Сварог! Астрально-небесні уявлення та їх естетичне обрядження. Сонце, Місяць, Зоря, сузір'я, комети, блискавки, сполохи, веселки. Знаки Зодіаку: тотемічний і землеробський сенс. Естетика енергій і магічні звертання, моління, заклинання.

Населення землі. Хтонічні і акватичні сили. Підземний вогонь і образ Змія-вогнедиха. Вода в небі, на землі, під землею. Роса. Русалки в українському мистецтві…

“Зоопарк” художньої культури. Культ рослин в поетиці українства. Прадерево Світу в нашій художній культурі. Уславлення в обрядово-художніх образах зерна, снопів, квітів, плодів, трав, кущів, дерев. Культ хліба і рослинних страв. Культ тварин і зооморфні образи обрядово-традиційного мистецтва. Мотив Змія – центральний образ архаїчного мистецтва. Оспівування образів коня, вола (тільця), кози, вепра. Інші важливі зооморфи: кіт, жаба, баран, ведмідь, вовк, лебідь, шуліка тощо. Птахи і верхній світ (небо). Образ яйця.

Культ вогню і його художнє використання в образах Сонця, Місяця, Зорі. Дажбог і Цур. Вогонь і народні ремесла. Образ кузні і коваля.

Образи народної демонології та язичницьких пантеонів в обрядовому мистецтві. Християнські образи-мотиви (Христос, Марія, святі, хрест, церква тощо). Див – образ яскравого склепіння небес – і Діва. Лад (єднання води і вогню) і Лада. Дана (Леля) – втілена вода. Перун – громовик, Стрілець. Велес – “Тілець”, “скотів бог”. Берегині і упирі як злі і добрі духи. Стибог – образ вітру і війни: символіка забирання на відміну від символіки давання (Дажбог). Давній селянський бог Род і його художньо-фольклорне втілення.

Головні мотиви обрядового мистецтва в поетичному космосі українців:

• шляху і подолання перешкод

• світотворення

• першожертви

• завдань і загадок

• змієборства

• космічних шлюбів

• світового яйця

• пана Господаря

• очищення

• правди і кривди

• початку (якогось процесу, шляху, відмикання ключем небесних воріт, землі, вирію тощо)

• особливого коня (з космічними можливостями)

• трійці, потрійності (в заклинаннях, проханнях; меч-плуг-ярмо; три шляхи; тризуб, трикольор тощо)

Третя тема: Річне землеробське коло і його художньо-естетичне обрядження.

Давній світогляд виробів різні засоби поєднання природно-стихійних сил і явищ в узагальнених образах. У всіх народів з розвиненим землеробством в архаїчні часи цілісний світ ув’язували в просторі і часі образи Світового Дерева (його мотиви поширені в ткацтві, вишиванні, орнаментах, колядках, щедрівках, писанках, символах) і Космічного Змія. Тришаровий поділ світу по вертикалі здійснюється за їх моделлю. Сторони, центр і коло світу символізували Добро і Зло, Життя і смерть, правильне і “поганське”.

Набагато пізнішою, але й значно продуктивнішою моделлю світу (розробленою, головним чином, в Вавилоні) став образ річного землеробського кола, за яким визначається вся сезонна послідовність господарювання, святкових обрядів і їх художньо-естетичного забезпечення. На його основі і сьогодні діє народний календар, що забезпечує не лише інформацію, але й чудовою естетикою (світоглядно-художньою образністю, видовищністю).

Землеробське річне коло як модель повного річного сонячного циклу: від найнижчого сонцестояння (Коляда, Коротун) до весняного рівнодення (врд); від нього – до найвищого (літнього) сонцестояння; потім до осіннього рівнодення (орд) і знову до сонячного мінімуму.

Дванадцять місяцевих фазових змін і дванадцять зодіакальних сузір’їв. Чотири пори року і їх особлива естетика (кольори; образи землі, неба, сонця, рослин, тварин тощо; енергетика).

Символіка змагання і “шлюбу” вогню і води протягом року (зміна назв і різне їх отображення). Символіка і естетика річних змін сонячної активності в забезпеченні родючості, урожаю, роду, родини, природи: Коляда, Ярило, Купало, Світовид (Лад). Розгортання життя як циклічного процесу астрально-небесних знаків. Шлях Сонця, “хоровод Місяця” і точки часу Зорі. Орієнтування господарське і святкування добробуту.

Річне коло як “пояс тварин” з 12 “домами” – знаками зодіаку (“зооморфний” код світу). 12 Великих свят у християнстві. Паралелізм символіки родючості природи (язичники) і богонародження (християни). Співпадання головних і другорядних свят в часі (див. Схему річного кола).

Ритмічні властивості річного образового кола. Періодичне чергування і повтори певних мотивів, сюжетів, обрядових дій (піврічні, “тричвертні”, “квартальні”, дев’ятикратні тощо). Мотив “відмикання” (в християнстві “зачаття” - Благовіщення) і “замикання” (в християнстві – “Введення Марії до Храму”) – “тричвертний” ритм (4.XII – 7.IV). “Весняні” і “зимові” святі. Дев’ятикратне на рік “годування тварин”, “очищення” (житла, тіла, душі).

Мистецтво образів як уславлення магічний засіб підкорення родючих життєдайних сил природи. Участь людини в підтриманні рівноваги світу (Ладу) протягом року. Шлюбна символіка космічних сил і еротично-вакхічне образове мистецтво: хороводи, пісні, ігри, танці, театралізації, ряження. Своєрідність і єдність астрономічно-небесної, домашньо-родинної і публічно-громадської обрядовості. Поєднання сил космічних, родинних, громадських.

Єдність мотивів річного шляху Сонця і “хороводу Місяця” та їх неповне співпадання. “Місяцеві” річні свята в художньому обрядженні: Масляна (за 7 тижнів до Великодня), Вербна неділя (за тиждень), Великдень (Паска), Радуниця або “Червона гірка” (останній день Паски, неділя, “Переполовинення” (середина між Паскою і Трійцею), Вознесіння (40-й день опісля Паски), “Троїця” (Зелені свята, 50-й день опісля Паски). Обов’язковість певного дня тижня для кожного з “місяцевих” свят.

Найзначніші “сонячні” свята. Зимове свято Різдва Всесвіту (кожний рік нове народження світу, новий аграрний цикл життєдіяльності родин і громад). Обрядова і художня мова “12 свячених ночей”: від різдва до водохрещення.

Астрально-небесний сенс “свята 12 ночей” – моделювання всього річного сонячного циклу на рухові Місяця (прохання “квартир”: по 3 знаки зодіаку в кожній з чотирьох “сторін світу”). Можливості передбачень в ці ночі: обрядові ворожіння, гадання, чарування. Зміна картин нічного неба як орієнтир для родинних обрядових культів: готування 12 страв (вареник – “Місяць”, жертовні тварини чи печиво в їх формі тощо). Естетика “Святвечора” в родинному середовищі. “Колядування” як вираз різдвяної обрядовості в громадському житті. Молодіжні громади в колядуванні. “Зоря” і “Коза” як художньо-обрядові атрибути. Тотемічні сліди в колядуванні. Синтез мистецтв в колядуванні.

Художньо-обрядова символіка Новорічного свята (Маланки і Василя). “Щедра кутя” і щедрування. Вшанування Прадерева Світу (сьогодні це ялинка або сосна). Художнє обрядження ялинки. “Посівання”.

Символіка потенцій життя. Перун-Стрілець вціляє вогненні стріли в Дану-Діву (сузір’я Водолія). Завершення Різдва (світотворення) водохрещенням (воду “світили” при Місяці). Еротично-шлюбна естетика обрядів. Магічні ритуали.

Лютневі свята: повертання “на літо”, Велеса, Косого – їх відповідні свята в православ’ї.

Весняні свята: “обертання” коня, закликання весни, теплого Олекси. Весна входить в свої права (мотив пошуку свого милого). Свято Весни (оргаїстичні ритуали, веснянки, хороводи тощо). Ярило – родюча сила Сонця: її символіка, естетика, художнє втілення. Ярило і Юрій. Юріїв день. Кострубатість літнього Сонця і його сенс: спадання плідних сил.

Пік літньої активності Сонця (вогню) і новий “Шлюб” з водою (Купало і Марена; в побутовій обрядовості – Іван і Мар’я). Знаходження енергетичної міри активності головних родючих стихій: утоплення і спалення. В Україні: топлять у воді, топлять і піч. Художньо-обрядні засоби купальських ритуалів. Очищення тіла і душі <ритуал>. Енергетика рослин, тварин, людей в купальську ніч. Збирання цілющих трав. Квітка папороті. Купальський образ жаби. Роль молодиць в обрядах. Відьми і їх шабаші купальські. Магічні впливи на погоду. Обрядова страва. Гадання на долю. Дівочі вінки: плин води-часу, прощання з молодістю, досягнення зрілості. Статеві дозволи в купальські свята.

Літні свята урожаю – спаси! Осіння символіка “бабиного літа” (вихід із сузір’я Діви до сузір’я Вагів). Художня обрядовість сватання, змовин, весілля. Мокош – акватична покровителька родючих сил землі, заступниця тих, хто вступає в шлюб (14 жовтня, у християн – Покрова Богородиці).

Головне Жіноче свято (10.XI – Параскеви П’ятниці). “Введення до Храму” (4.XII) як початок абсолютного спокою землі. День дівчат (7.XII “Катерини”) та парубків (13.XII “Андрія”). Велика кількість іменин у грудні.