Джерела до розділу III. Тема 11.

1. Балади: родинно-побутові стосунки. – К., 1988.

2. Білокур Катерина: Альбом. – К., 1975.

3. Борисенко В.К. Весільні обряди та звичаї на Україні, - К, 1988.

4. Бріцина О.Ю. Українська народна соціально-побутова казка, - К, 1989.

5. Григор’єв Н. Історія України в народних думах і піснях, - К, 1993.

6. Гуменюк А. Українські народні музичні інструменти, - К, 1967

7. Дитячий фольклор. – К., 1986.

8. Дунаєвська Л.Ф. Українська народна казка. – К., 1987.

9. Жеплинський Богдан Рапсоди України.//Берегиня, с. 137-141.

10. Жеплинський Б. Нескорена пісня. Розповідаємо про капелу бандуристів, депортовану до Сибіру.//Укр. культура, 1993, № 2.

11. Загадки. – К., 1987.

12. Кагарлицький М. Катерина Білокур: Я буду художником! – К., 1995.

13. Календарно-обрядові пісні. – К., 1987.

14. Колядки та щедрівки, - К, 1990.

15. Колядки, щедрівки: Призабуті народні обряди, - Дніпропетровськ, Котилася торба з високого горба (укр. народні ігри та забави).//Берегиня, с. 117-119.

16. Курочкін О. В. новорічні свята українців: Традиції і сучасність, - К, 1978.

17. Лавров Ф. Кобзарі, - К, 1980.

18. Мишанич С.В. Система жанрів в українському фольклорі // Радянська школа, 1990, №2

19. Найден О.С. Орнамент українського народного розпису: Витоки, традиції, еволюція. – К., 1989.

20. Народна архітектура українських Карпат XV-XX ст., - К, 1987

21. Народні художні промисли УРСР: Довідник, - К, 1986

22. Ой у лузі червона калина: Пісні укр. січових стрільців, - Львів, 1990

23. Поховальний обряд давнього населення України: Збірник наук. праць, - К, 1991

24. Прислів’я та присказки. Людина. Родинне життя. Риси характеру., - К, 1990

25. Прислів’я та присказки. Взаємини між людьми, - К, 1991

26. Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки, - Л, 1986

27. Самойлович В.П. Народное архитектурное творчество Украины, - К, 1989

28. Скрипник Г.А. Етнографічні музеї України, - К, 1989

29. Таланчук О.М. Укр. фольклор. Хрестоматія. Навч. пос. для філолог. Спец. в.н.з. – К.: Вищя школа, 1995.

30. Українське народне мистецтво: вбрання, живопис, кераміка, скло, худ. метал, різьблення. – К., 1961-1974.

31. Українські народні думи та історичні пісні. Збірка, - К, 1990

32. Українське народне мистецтво: Вбрання, - К, 1961

33. Українське народне мистецтво: Живопис, - К, 1967

34. Українське народне мистецтво: Кераміка і скло, - К, 1974

35. Українське народне мистецтво: Різьблення та художній метал, - К, 1969

36. Українське народна дерев’яна скульптура, - К, 1980

37. Українські народні думи та історичні пісні, - К, 1990

38. Українські народні казки, легенди, анекдоти, - К, 1989

39. Український народний одяг в акварелях Ю. Глоговського, - К, 1988

40. Український світ: Універсальний ілюстр. журнал. – 1992.

41. Федас Й.Ю. Український народний вертеп, - К, 1987

42. Шубравська М. Весільна пісенність на Україні та її обрядова функція.//Весілля. Кн. І, - К, 1989.

43. Яворівський В. Авторортрет з уяви, - К, 1982 (про К. Білокур)

Розділ IV. Художні здобутки етнічних меншин в Україні і української діаспори в світі.

Українська художня культура набагато обшировіша, ніж досягнення етнічних українців в самій Україні. Отже слід зважити також на взаємодію української етнокультури з культурами тих етнічних меншин, які проживають в Україні, приносять відмінності культурних потенціалів, забезпечуючи різні струми художнього життя.

Більшість етнічних меншин, які проживають в Україні, зберігають взаємозв’язок зі своїми “метрополіями” за межами України. Тим самим вони виступають чинниками культурної взаємодії з іншими країнами, організаторами культурного обміну на світовому рівні.

Слід звернути увагу і на особливу роль для української культури етнічних спільнот українців за межами України як держави. Українська культура знаходиться не в межах держави, а в межах всього культурного світу. особливими містками сполучення “української” культури з “світовою” виступають діаспорні групи в Європі, Америці, Океанії, на всьому просторі колишнього Радянського Союзу (“східна діаспора”). В їх складі є значний прошарок митців, що отримали світове визнання в Україні, а потім емігрували (“життя навпіл). Є такі, що здобули світові слави за межами вітчизни (або ще не встигли розвернутись в повну силу дома, або їх свідома замовчували, а то й переслідували). Є визначені діячі художньої культури, які народилися в умовах діаспори. Частина з них добре зберегла українське коріння, етносвідомість.

Завдячуючи досягненням українських митців, як в нашій державі так і за її межами, українська художня культура вже на сьогодні має значний розголос у всьому світі, неухильно входить в світовий культурний простір. Але ще варто багато попрацювати для світового визначення української культури як явища неповторного, важливого для всієї стратегії людства.