Самостійна робота № 3. Способи та шляхи стягнення податків в Україні.

У податковій практиці країн існує три способи стягнення податків:

1) кадастровий

2) біля джерела доходу, до моменту отримання доходу власником

3) за декларацією, після отримання власником доходу.

Кадастровий спосіб передбачає використання кадастру. Кадастр – це реєстр , що містить перелік типових об’єктів (землі, доходів), які класифіковані за зовнішніми ознаками та встановлює середню дохідність об’єкту оподаткування.

До зовнішніх ознак відносять: для земельного податку - розмір ділянки, кількість тварин, віддаленість від транспортних шляхів та ринку; при промисловому оподаткуванні – чисельність працівників, кількість верстатів тощо. Але середня доходність об’єкта, мала значні відхилення від реальності. Цей спосіб має історичний характер та використовувався при слабкому рівні розвитку податкової системи.

Недоліки встановлення доходів за кадастрами полягають в тому, що складання кадастрів потребувало тривалого часу, що призводило до зростання витрат, до того ж інформація кадастрів швидко старіла внаслідок диференціації майна та доходів платників, а також встановлення певної норми доходності призводило до регресивності оподаткування.

У наш час кадастровий спосіб використовується тільки в декількох країнах при місцевому оподаткуванні.

Другий спосіб (біля джерела) передбачає розрахунок та утримання бухгалтерією тієї юридичної особи, яка виплачує дохід суб’єкту податку. Так утримується податок з зарплати робітника чи службовця, тобто податок утримується посередником (бухгалтерією) до моменту отримання доходу працівником, що виключає можливість ухилення від його сплати.

Третій спосіб (за декларацією) передбачає надання податкоплатником до податкових органів декларації, тобто офіційної заяви про отримані їм доходи. Податкові органи, виходячи зі вказаного в декларації розміру об’єкту оподаткування та діючих ставок встановлюють оклад податку. Цей спосіб виник з розвитком особистих податків. Оцінка об’єкта за декларацією – це вже високий рівень розвитку товарно – грошових відносин та обліку, але зберігається можливість ухилення від сплати податку, що пов’язано зі слабким фінансовим контролем та наявність комерційної таємниці.

Самостійна робота № 4. Податкове право. Податкові правові відносини.

Для регулювання податкових взаємовідносин держава розробляє податкове право. Податкове право – це сукупність юридичних норм, які встановлюють види податків у державі, порядок їх стягнення, пов'язаний з виникненням, функціонуванням, зміною та припиненням податкових взаємовідносин. Джерелом податкового права є податкові закони, а також норми, правила, розпорядження уряду, інструкції податкових органів, рішення суду.

Відносини у галузі податків існують тільки у формі правовідносин.

Податкові правовідносини – це відносини, які виникають при сплаті податків підприємствами, громадянами, де сторони мають права і обов’язки, встановлені законами.

Суб’єктами податкових правовідносин є, з одного боку, податкова адміністрація, яка працює від імені держави та має певні повноваження, а з іншого – юридичні та фізичні особи (платники податків). Всі сторони правовідносин мають певні права і обов’язки. Так, ДПА має право вимагати внесення податку у встановлений термін та у повній сумі, використовуючи санкції до порушників податкового законодавства тощо. Платники податку мають право на отримання відстрочки, розстрочки платежу, на податковий кредит, повернення надміру сплачених сум, заперечення дій податкових інспекторів тощо.

Виникнення податкових правовідносин можливо лише за наявності податкового закону.

Податковий закон – це правовий акт найвищого органу законодавчої влади, який забов’язує юридичних та фізичних осіб сплачувати до бюджету платежі у вигляді податків у встановленому розмірі та у фіксовані строки. Податковий закон повинен бути зрозумілий та чітко сформульований. Також цей закон повинен мати 6 обов’язкових елементів, які встановлюють зміст податкових правовідносин: суб’єкт податку, об’єкт податку, ставки, одиниці оподаткування, пільги, строки уплати.

Податки встановлюються виключно державою та базуються на актах вищої юридичної сили. Відносини, які формуються під час нарахування та сплати податків, регулюються групою норм фінансового права, які у своїй сукупності утворюють інститут податкового права.

У податковому праві передбачені спеціальні норми ( моделі), які встановлюють по кожному податку елементи, які регламентують порядок нарахування, стягнення, строки сплати, пільги, відповідальність платників тощо.