- •34. Формы государственного устройства зарубежных стран.
- •35. Унитарное устройство(унитаризм). Основне признаки унітарного государства.
- •36. Федеративное устройство (федерализм). Основные признаки федеративного устройства.
- •37. Распределение компетенции и отношения между федерацией и ее субьектами.
- •38. Государственный режим. Соотношение государственного режима и политического режима.
- •39. Признаки и виды антидемократического режима.
- •40. Признаки и виды демократического режима.
- •42. Понятие и принципы избирательного права. Активное и пассивное избирательное право. Избирательные цензы. 43. Понятие и виды выборов.
- •44. Понятие избирательной системы. Мажоритарная и пропорциональная избирательные системы.
- •46. Понятие и виды референдумов. Предмет референдума. Формула референдума. Народная законодательная инициатива.
- •46. Возникновение и развитие парламента. Парламент и парламентаризм.
- •47. Структура парламента и организация его палат. Общая характеристика верхних палат в двухпалатных парламентах.
- •48. Должностные лица парламента и их правовое положение.
- •50. Правовое положение комитетов парламента.
- •51. Смотреть ответ на вопрос 48.
- •52. Законодательный процесс и его стадии.
- •53. Контроль парламентов над деятельностью правительств в парламентарных странах.
- •54. Глава государства
- •55. Монарх
- •56. Президент
- •57. Способи обрання президента
- •58. Відповідальність президента
- •59.Місце уряду в системі вищих органів державної влади
- •60. Види урядів
- •61.Состав урядів
- •62.Порядок формування уряду
- •63.Повноваження уряду.
- •64. Інститут конституційного контролю (нагляду)
61.Состав урядів
Уряд складається з міністрів. Міністр Згідно із парламентськими традиція голова і більшість членів кабінету міністрів повинні входити до складу нижньої палати парламенту.Але в склад уряду крім прем’єр-міністра та міністрів, які очолюють міністерства чи урядові департаменти, входять і посадові особи – державні міністри, міністри без портфеля, статс-секретарі, іноді молодші міністри і парламентські секретарі.
В деяких країнах посада державного міністра є більш значущою, ніж посада просто міністра а в деяких країнах навпаки. Як правило міністр – одна особа, яка очолює міністерство, але бувають випадки, коли на чолі міністерства стоїть два і більше міністрів
Частіше є один міністр, а поряд з ним назначається державний міністр, статс-секретар, який є його заступником, або відає певною ділянкою роботи. У Великобританії, до складу уряду входить парламентський секретар, який називається державний чиновник, який займається підтриманням зв’язків із парламентом.Міністр без портфеля – це така посадова особа, яка може займатися різними видами діяльності, наприклад, виконувати доручення глави уряду, займатися координаційною діяльністю, курувати декілька міністерств, бути віце-прем’єрами Посада заступника прем’єр-міністра передбачена не у всіх країнах.В деяких країнах немає чіткого переліку міністерств та міністрів, і кожен уряд може утворювати їх в будь-якій кількості.Перелік основних міністерств як правило міститься не в конституції, а в спеціальних законах чи актах глави держави.
62.Порядок формування уряду
Порядок формування уряду залежить від форми правління в тій ч іншій державі Розрізняють парламентський та позапарламентський спосіб формування уряду.
В поодиноких випадках в абсолютних монархіях глава держави призначає членів уряду з числа своїх ближніх родичів Вибір міністрів є вільним для глави держави і в дуалістичних монархіях, хоча король інколи враховує ситуацію в парламенті.
В президентських республіках глава держави також формує уряд відповідно до своїх бачень та переконань з числа відомих діячів своєї партії але в формуванні уряду в таких державах часто бере участь і верхня палата
В напівпрезидентських республіках партійний склад парламенту враховується при формуванні уряду, оскільки для призначення прем’єр-міністра як правило потрібна згода нижньої палати
В парламентських монархіях і парламентських республіках застосовується парламентський спосіб формування уряду, заснований на виборах у парламент.
В деяких країнах, особливо там, де в парламенті представлено багато мілких партій, кандидат на посаду прем’єр-міністра, якому глава держави поручає формування уряду, називається форматором. Інколи змінюється декілька форматорів, перед тим як склад уряду представляється парламенту, який до того ж не завжди його затверджує.
63.Повноваження уряду.
Часто конституції закріплюють компетенцію уряду лише в загальній формі, не конкретизуючи її. Але чим менш детально описані предмети відання, тим ширше можна їх трактувати.
Найбільш детально компетенція уряду регламентується в країнах тоталітарного соціалізму. Деякі сучасні постсоціалістичні країни також слідують цій традиції, детально перераховуючи питання відання Уряд має наступні повноваження:
в сфері управління (охоплює всі сфери суспільного життя, координує, узгоджує і направляє діяльність всіх міністрів);
в законодавчій сфері (видає укази нормативного характеру чи делеговані акти, чим здійснює значний вплив на нормативну сферу держави);
підготовка, внесенні і виконання бюджету.
зовнішньополітичні (зовнішня політика одна з основних сторін діяльності уряду);
питання війни і миру (в його розпорядженні знаходяться збройні сили, а міністр оборони завжди є членом уряду);
питання освіти; питання охорони здоров’я; питання сільського господарства; охорона громадського порядку і навколишнього середовища; питання енергетики та ін.
надзвичайні повноваження (закріплені в спеціальних законах і при виникненні надзвичайних ситуацій уряд може проголосити військовий, надзвичайний стан і зосередити всю повноту влади у своїх руках.