- •3.Класифікація факторів, які впливають на умови праці.
- •4.Призначення та зміст гігієнічної класифікації умов праці. Характеристика класів умов праці.
- •5.Гігієнічне нормування умов праці.
- •7.Основне завдання аналізу ризику шкідливих умов праці.
- •8.Класифікація шкідливих виробничих факторів.
- •9.Виробничий шум: джерела, нормування, вплив на працюючого, заходи щодо зниження шуму.
- •10Ультразвук і інфразвук: сфера застосування, вплив на працюючого, заходи захисту.
- •11Вібрація, вплив на працюючого, методи захисту.
- •12Виробничий пил: джерела, вплив на працюючого, заходи захисту.
- •13Електромагнітне випромінювання на виробництві: дія на працюючого, заходи захисту.
- •14Виробничий мікроклімат: вплив на працюючого, заходи щодо зниження його негативного впливу.
- •15Лазерне випромінювання: застосування, дія на працюючого, вимоги безпеки.
- •16Шкідливі хімічні речовини на виробництві: нормування, вплив на працюючого, заходи зниження їх несприятливої дії.
- •18Значення фізіології і психології праці для організації праці.
- •19Фізіологічні принципи раціоналізації трудового процесу.
- •20Суть медико-фізіологічної класифікації важкості праці.
- •21Фізіологічні основи раціоналізації режимів праці. Показними динаміки працездатності.
- •22Суть і завдання профорієнтації в ринкових умовах.
- •23Профорієнтація і профвідбір.
- •24Законодавчі акти, що регламентують питання охорони праці на виробництві.
- •25Державні міжгалузеві та нормативні акти про охорону праці.
- •26Основні нововведення Закону України «Про охорону праці».
- •27Характеристика основних положень Закону України «Про охорону праці».
- •28Характеристика лікувально-профілактичних заходів охорони праці в зу «Про охорону праці».
- •29Характеристика санітарно-гігієнічних заходів охорони праці в зу «Про охорону праці».
- •30Характеристика технологічних заходів охорони праці в зу «Про охорону праці».
- •31Характеристика організаційних заходів охорони праці в зу «Про охорону
- •32Документи підприємства про охорону праці.
- •33Державні нормативні акти з охорони праці.
- •34Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.
- •35Особливості охорони праці жінок.
- •36Особливості охорони праці неповнолітніх.
- •38Принципи державної політики в галузі охорони праці.
- •39Державне управління охороною праці в Україні.
- •40Повноваження органів державного управління охороною праці.
- •41Види контролю за станом охорони праці.
- •43Технічний прогрес та безпека праці.
- •44Загальні вимоги до безпеки виробничих процесів.
- •45Система захисту працюючих.
- •46Колективні засоби захисту працюючих.
- •47Індивідуальні засоби захисту працюючих.
- •48Форми контролю за охороною праці на підприємстві.
- •51Причини і наслідки виробничих пожеж.
- •52Сутність і форми горіння.
- •53Категорії приміщень за пожежною безпекою.
- •54Система попередження виробничих пожеж.
- •55Характеристика пожежних оповіщувачів.
- •56Виявлення пожеж і способів їх гасіння.
- •57Характеристика вогнегасників.
- •58Обов’язки власника в галузі охорони праці.
- •59Організація служби охорони праці на виробництві.
- •61Права служби охорони праці.
- •62Характеристика інструктажів з охорони праці.
- •63Призначення і особливості проведення інструктажів з охорони праці.
- •65Сучасний стан виробничого травматизму і профзахворюваності в Україні.
- •67Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві.
- •68Класифікація виробничих травм та їх наслідки.
- •70Склад і обов’язки комісії по розслідуванню нещасних випадків на виробництві.
- •71Облікові форми нещасних випадків на виробництві.
- •72Основні методи аналізу травматизму та їх особливості.
- •73 Коефіціенти травматизму.
- •74 Заходи попередження травматизму.
- •75Фінансування та стимулювання питань з охорони праці.
73 Коефіціенти травматизму.
Мета аналізу травматизму — розробка заходів запобігання нещасним випадкам, у зв’язку з чим потрібно систематично аналізувати й узагальнювати причини травматизму.
Найпоширенішими методами аналізу травматизму, що взаємодоповнюють один одного, є статистичний і монографічний. Нині дедалі більшого значення набувають економічний та ергономічний методи.
Статистичний метод, що базується на аналізі статистичного матеріалу, нагромадженого за декілька років на підприємстві або у галузі, дає можливість кількісно оцінити рівень травматизму за допомогою показників: коефіцієнта частоти (Kч.т); коефіцієнта тяжкості (Kт.т), коефіцієнта виробничих витрат (Kв.в). Ці показники використовуються для характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві й у цілому по галузі та для порівняння різних підприємств за рівнем травматизму.
Початковим матеріалом для розрахунків є дані звітів підприємств, організацій про нещасні випадки. Коефіцієнт частоти травматизму визначається за формулою: ,де N — кількість врахованих нещасних випадків на виробництві за звітний період з утратою працездатності на один і більше днів;Ч — середньооблікова чисельність працівників за звітний період часу.
Даний показник визначається на 1000 осіб облікової чисельності працівників.Коефіцієнт тяжкості травматизму обчислюється за формулою:
де Д — сума днів непрацездатності по всіх нещасних випадках;
N — загальна кількість нещасних випадків.
Коефіцієнт виробничих витрат визначається за формулою: .Для більш глибокого аналізу травматизму використовуються також показники непрацездатності, матеріальних наслідків витрат на попередження нещасних випадків.
74 Заходи попередження травматизму.
Заходи щодо попередження травматизму та захворювання працівників на виробництві поділяються на:технічні;санітарно-виробничі;медико-профілактичні;організаційні.До технічних заходів належать:модернізація технологічного, підйомно-транспортного обладнання;перепланування розміщення обладнання;впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим обладнанням.Санітарно-виробничі заходи включають: придбання молока, засобів миття та знешкорганізація лікувально-профілактичного харчування.До організаційних заходів належать:проведення навчання та інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки. Застосування комп’ютерних методів прикладного й інструментального забезпечення значно підвищує якість навчального процесу, використовуючи необхідну інформацію з ресурсів мережі Internet, правові системи «Ліга» та ін.;робота з професійного відбору;здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці.Статистика свідчить про те, що більшість усіх нещасних випадків соціально зумовлені або є наслідком психофізіологічних якостей і особистісних особливостей персоналу, який здійснює трудову діяльність, а причиною травматизму виступають небезпечні дії працівників. При цьому людський фактор у безпеці праці стає переважно визначальним.
77Соціальні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці. Соціальні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці визначаються наступними показниками: збільшенням кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам (як у комплексі, так і за окремими факторами), й скороченням чисельності працюючих у незадовільних умовах праці; зниженням рівня виробничого травматизму; зменшенням кількості випадків професійної захворюваності, пов’язаною з незадовільними умовами праці; скороченням кількості випадків інвалідності внаслідок травматизму чи професійної захворюваності; зменшенням плинності кадрів через незадовільні умови праці. Для оцінки соціальних результатів можуть використовуватися також інші показники — ступені задоволення працею та її престижності тощо. Показники соціальної і соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величини соціальних або соціально-економічних результатів до витрат, необхідних для їх здійснення. Економічні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці виражаються у вигляді економії за рахунок, зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань як в економіці в цілому, так і на кожному підприємстві. Згідно з методикою визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці для оцінки соціальної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці використовуються такі показники : 1. Скорочення кількості робочих місць (ΔК), що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництва