117. Договір перевозки

Відповідно до ЗУ “Про транспорт” – перевезення пасажирів, вантажів, багажу, експлуатація та ремонт шляхів сполучення здійснюються залізницями пароплавствами, автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами, якщо це передбачено їх статутами. Підпр-ва транспорту здійснюють перевезення пасажирів і вантажів шляхом укладення державних контрактів і договорів на надання таких послуг. Надання перевізних послуг, залежно від видів транспорту, яким воно здійснюється, поділяються на: залізничні річкові, морські, повітряні, автомобільні, а також перевезення місцевого, прямого і прямого змішаного сполучення. За договором перевезення вантажу транспортна організація (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов‘язується сплатити за цю послугу встановлену плату. Отже ДП-ня конкретного вантажу є реальним (вважається укладеним з моменту здачі вантажу для перев-я транспортній організації), оплатний та двосторонній (обидві сторони мають права і обов‘язки). Але договори на організацію таких перев-нь є консенсуальними – вважаться укладеними з моменту надання угоді сторін належної (письмової) форми. Сторонами такого Д є перевізник (трнсп. організація) і відправник вантажу (який має право власності, право повного госп.відання, право оперативного управління (чи ін. підства) на вантаж). Крім них Існує таке поняття як вантажоодержувач учасник перевезення, який перебуває у договірних відносинах з відправником вантажу і в силу свого зобов‘язання повинен прийняти доставлений йому вантаж. Перевезення вантажу оформляється спец. документом - накладна – у якому зазначаються найменування учасників, характеристика вантажу, дата прийому його для перевезення тощо. За договором перевезення пасажираперевізник зобов'язується перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здачі пасажиром багажу - також доставити багаж до пункту призначення і видати його управомоченій на одержання багажу особі; пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а при здачі багажу - і за провіз багажу. Договори перевезення пасажирів укладаються усно. Доказом укладення договору є пасажирський квиток. Проте квиток не можна вважати письмовою формою договору, оскільки на ньому не має підписів протилежних сторін. Дог. пер-ня укладається і шляхом вчинення конклюдентних дій без видачі квитка (опускання жетона в метро). Умови перевозки вантажів, пасажирів та багажу і відповідальність сторін по цих перевозках визначаються статутами (кодексами) окремих видів транспорту і правилами, що видаються у встановленому порядку.

118. Зобов’язання по страхуванню

Правовідносини страхування являють собою зобов'язання, згідно з яким одна сторона - страхувальник - має право отримати грошову суму при настанні у визначений строк страхового випадку і несе зобов'язання щодо сплати страхових платежів, а інша сторона - страховик - зобов'язана сплатити вказану суму. В коментованих справах ідеться про добровільне майнове страхування відповідальності за неповернення кредиту. Для виникнення страхового зобов'язання необхідно укласти договір. Для укладення договору страхування страхувальник подає страховикові письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Ст. 16 Декрету встановлює можливість підтвердження факту укладання договору страхування страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом). Страхове свідоцтво повинно містити: назву документа, назву та адресу страховика, прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника, його адресу; зазначення об'єкта страхування; розмір страхової суми; зазначення страхового ризику; строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін. У страховому зобов'язанні беруть участь дві сторони: страхувальник і страховик. Страховиками визнаються юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств, товариств з додатковою відповідальністю з урахуванням особливостей, передбачених Декретом, а також такі, що одержали ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до актів законодавства України. Учасниками страхового зобов'язання можуть також бути треті особи: застрахований і вигодонабувач. Основними елементами страхового зобов'язання є: об'єкт страхування, страхова сума, страховий випадок, страхове відшкодування, страховий платіж. Страховим випадком є передбачувана договором страхування або законодавством подія, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити сплату страхової суми страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі . Страхувальник зобов'язаний сповістити страховика про настання страхового випадку у термін, передбачений договором та правилами страхування. Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести сплату при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - грошова сума, яка виплачується страховиком за умов майнового страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розмірів прямих збитків, яких зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. Страховий платіж (внесок, премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. Слід зазначити, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхового платежу, якщо інше не передбачено умовами страхування, оскільки невнесення платежу робить договір таким, що не відбувся. Несплата страхувальником страхових платежів у встановлені договором терміни припиняє дію договору. В коментованих справах ми знаходимо два види договорів страхування: договір страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту і договір страхування ризику непогашення кредиту.