91. Поняття та види застави.

Застава є правовідношенням у силу якого кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.(ст.1ЗУ Про заставу). Предметом застави можуть бути майно та майнові права, а саме: майно, яке може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором. Предметом застави не можуть бути: національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання. вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом. об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації. Види застави: Іпотека (застава землі,нерухомості,при якій предмет застави залишається у заставодавця або у третьої особи. Застава товарів в обороті та переробці(в цьому випадку предметом застави можуть бути сировина напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція. Заклад(це застава рухомого майна, при якій майно,що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя. Застава майнових прав(предметом становлять майнові права,а саме: вимоги по зобов’язаннях, у тому числі такі,що можуть виникнути в майбутньому. Одна із суттєвих умов цього договору є вимога про те, що у договорі повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Застава цінних паперів(за згодою сторін заставлені цінні папери можуть бути передані на збереження на депозит нотаріальної контори чи банку).

92. Поняття поруки.

За договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині. Порука може забезпечувати лише дійсну вимогу. Договір поруки повинен бути укладений у письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність договору поруки. В разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема, відповідає за сплату процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які разом поручились, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Слід зазначити, що при солідарному обов’язку боржників кредитор вправі вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю так і в частині боргу. Поручитель, який виконав зобов'язання, набуває всіх прав кредитора по цьому зобов'язанню. Кожний з кількох поручителів має право зворотної вимоги до боржника в розмірі виплаченої цим поручителем суми. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений або визначений моментом вимоги, то при відсутності іншої угоди відповідальність поручителя припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору поруки.