93. Гарантія. Відмінність гарантії від поруки.

Гарантія видається одними організаціями в забезпечення погашення заборгованості інших. Гарантія як спосіб забезпечення виконання зобов’язань застосовується між юридичними особами. Як правило, гарантія застосовується для забезпечення належного виконання обов’язків у кредитних договорах. Договір гарантії повинен бути укладений в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне його недійсність. Одним із доказів укладення договору гарантії є письмове пеовідомлення банку(лист, телеграма…) – гаранта про те, що банк приймає від останнього гарантійний лист. Також можна вважати встановленими договірні відносини між банком та гарантом, якщо в договорі банку з позичальником є посилання на надісланий банку гарантійний лист і проти цього банк не заперечив. Якщо в кредитному договорі таке посилання на гарантійний лист відсутне, слід вважати, що договірні відносини банку і гаранта не встановлені. Гарант зобов’язується перед банком, що надав кредит іншій особі, відповідати за виконання нею свого зобов’язання за кредитним договором. Але відповідальність гаранта відрізняється від відповідальності поручителя. Гарант несе субсидарну відповідальність, і тому банк має право у претензійно-позовному порядку вимагати від гаранта сплати основної заборгованості позичальника та сум процентної ставки за наданий кредит тільки у випадку відсутності в боржника грошових коштів, необхідних для належного виконання зобов’язання. За договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині. Порука може забезпечувати лише дійсну вимогу.

94. Завдаток. Відмінність завдатку від поруки.

Завдатком визнається грошова сума, що видається однією з договірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні в підтвердження укладення договору і в забезпечення його виконання. Завдаток виконує три функції: платіжну, засвідчувальну і забезпечувальну. Платіжна -гроші передані однією стороною іншій стороні, ідуть до заліку тих сум, які належать за договором. Засвідчу вальна – міститься у передачі завдатку, що свідчить про наявність між сторонами головного зобов’язання. Забезпечувальна-виражається в тому, що законом передбачені майнові наслідки, тобто визначається доля переданої грошової суми в разі невиконання однією із сторін зобов’язання, що забезпечено завдатком. Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка дала завдаток, він залишається у другої сторони. Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка одержала завдаток, вона повинна сплатити другій стороні подвійну суму завдатку. Крім того, сторона, відповідальна за невиконання договору, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки з зарахуванням суми завдатку, якщо в договорі не передбачено інше. Завдаток слід відрізняти від авансу. Аванс виконує лише платіжну функцію і становить собою грошову суму, яка передається однією стороною інщій в рахунок майбутніх платежів. Якщо зникають підстави платежу по договору, аванс підлягає поверненню. Для надання грошовим сумам якості завдатку сторонам необхідно спеціально обумовлювати цей факт. Слід зазначити, що на відміну від застави предметом завдатку не можуть бути речі, а лише гроші.