88. Види забезпечення виконання зобов’язань.

Способами забезпечення виконання зобов’язань – це передбачені зак-м або дог-м спеціальні заходи, які спрямовані на додаткове стимулювання належного виконання зобов’язання боржником. Способи забезпеч. викон. зобов: неустойка(штраф, пеня); застава, порука, завдаток і гарантія. Ці способи розрізняють за ступенем впливу на боржника і методами досягнення мети виконання зобов’язання належним чином. Загальні риси способів забезпеч. зобов’язань: Загальна спрямованість, яка полягає у наданні кредиторові певних гарантій стосовно задоволення його вимог. Встановлення кожного із способів забезп. зобов-нь призводить до того, що крім головного зобов-ня (того,що забезпечується) виникає ще одне зобов-ня. Воно є особливим зобов-ям. Кожен із способів забезпеч. викон. зобов-нь припиняється у випадку припинення головного зобов’язання. Підставою виникнення будь-якого способу забезп. зобов-ня є договір. Лише відносно неустойки і застави передбачено, що вони можуть також встановлюватись безпосередньо законом. Угоди про будь-який спосіб забезпечення виконання зобов-нь повинні бути під загрозою їх недійсності укладені в письмовій формі. Деякі з них потребують також нотаріального посвідчення. І лише відносно завдатку існує інше правило: недотримання простої письмової форми позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків(ст.46ЦКУ),але не тягне за собою недійсність угоди.

89. Поняття неустойки та її значення.

Неустойкою(штрафом, пенею) – визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокрема,в разі прострочення виконання. Угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку (штраф, пеню).

Неустойка є також мірою відповідальності. Підстави виникнення зобов-ня по сплаті неустойки збігаються з підставами цивільно-правової відповідальності. Так,кредитор не вправі вимагати сплати неустойки, якщо боржник не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов-ня(ч.3ст.179ЦКУ).

Неустойка-один з найбільш поширених способів забезпечення виконання зобов-нь. Ефективність неустойки зумовлена тим,що вона є досить зручним засобом компенсації втрат кредитора, пов’язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов-нь. Тому неустойці притаманні такі риси: передбаченість розміру відповідальності за порушення зобов’язання; можливість стягнення неустойки через сам факт порушення зобов-на,тобто за відсутності необхідності доказувати наявність збитків,що завдані цим порушенням; можливість для сторін формулювати умови договору про неустойку на свій розсуд(за винятком законної неустойки),у тому числі стосовно її розміру, порядку обчислювання, співвідношення із збитками. Штраф – одноразове стягнення у твердій грошовій сумі або у процентах до визначеного розміру. Пеня – стягнення, яке носить тривалий характер зростання і сплачується за кожен період прострочки,як правило, у процентах до суми невиконаного зобов’язання. Залежно від підстав встановлення розрізняють законну та договірну неустойку. Законна неустойка-встановлюється в нормативних актах і підлягає сплаті незалежно від передбачення її договором. Договірна неустойка- встановлюється згодою сторін,ними визначається розмір неустойки, порядок внесення, умови застосування.

, крім сплати неустойки, відшкодовує збитки в повному обсязі.