33. Види представництва.

Розрізняють такі види представництва: 1. Представництво, яке ґрунтується на договорі; 2. Представництво, яке ґрунтується на законі; 3.  Представництво, яке ґрунтується на адміністративному акті. Договірне або добровільне представництво виникає за волею особи, яку представляють і яка визначає особу представника. Особа, яку представляють, самостійно визначає повноваження представника шляхом видачі довіреності або шляхом укладення договору(договір доручення). Різновидом добровільного э комерційне представництво. Представництво, яке виникає на підставі закону та адмін акта є обов’язковим, оскільки воно встановлюється незалежно від волі особи, яку представляють. Коли відносини прдс-ва виникають за прямою вказівкою закону, цей вид предс-ва називають законним. Так, законними представниками неповнолітніх дітей виступають батьки, усиновителі та опікуни(ст. 14 і16 ЦК). Особливістю цього виду представництва є те, що особа, яку представляють, не бере участі у призначенні представника, а повноваження представника безпосередньо визначаються законом. Представництво, при якому повноваження представника виникають із адмін розпорядження особи, яку представляють або із акта органу юрид особи, являє собою представництво, яке ґрунтується на адмін акті. Таке представництво виникає, наприклад, внаслідок видання органом юрид особи наказу про призначення працівника на посаду, пов’язану із здійсненням представницьких фун-й, зокрема з укладенням угод.

34. Поняття повноважень представника.

Представник здійснює від імені особи, яку він представляє, певні юрид дії внаслідок повноваження. Повноваження представника – це права і обов’язки, які покладаються на нього. За ст. 62 ЦК повноваження можуть ґрунтуватися на довіреності, законі, адмін акті, а також випливати з обстановки, в якіц діє представник. Наявність у представника повноважень є обов’язковою умовою будь-якого представництва. Угода, укладена від імені другої особи, особою не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цив права та обов’язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення. Схвалення може бути здійснено як у письмовій формі, так і шляхом вчинення дій, які свідчать про виконання угоди(прийняттям виконання).Таке схвалення має бути зроблено в межах нормального необхідного строку або встановленого при здійсненні угоди.

35.Довіреність.

Довіреність – документ, який посвідчує право однієї особи представляти іншу особу у відносинах із 3-ми юрид та фіз особами. За своєю юрид природою довіреність являє собою односторонню угоду, яка визначає повноваження представника. Зміст довіреності визначається межами правозд-ті особи, яку представляють. За загальним правилом, дов-ть може видаватися тільки дієзд-м гром. Неповнолітні гром можуть самостійно видавати дов-ті тільки в обсязі тих прав, які вони можуть здійснювати самостійно. Довіреність юрид особі може бути видана тільки на укладення угод, що не суперечить її статутові або загальному положенню про організації даного виду. Довіреність має бути укладена тільки в письмовій формі. Довіреність є завжди строковою угодою. Розрізняють 3 види довіреності: 1. генеральна – надає право вчиняти ряд неоднорідних дій. 2. спеціальна – надає право виконувати ряд однорідних дій. 3. разова – довіреність на виконання однієї дії. У деяких випадках довіреність має бути посвідчена нотаріусом. У довіреності необхідні такі реквізити: дата її вчинення, підпис довірителя, а для довіреності, яка видається від імені юрид особи – печатка цієї юрид особи. Строк дії довіреності не може перевищувати 3 роки. Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом 1 року з дня її вчинення. Чинність довіреності припиняється внаслідок: закінчення її строку; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови особи, якій видано довіреність; припинення юрид особи, від імені якої видано довіреність; припинення юрид особи, на ім’я якої видано довіреність; смерті гром, який видав довіреність, визнання гром недієзд-м, обмежено дієзд-м або безвісно відсутнім; смерті гром, якому видано довіреність, визнання гром недієзд-м, обмежено дієзд-м або безвісно відсутнім.