48.Виробничі фонди, та їх структура. Моральне та фізичне значення.

Фонди підприємства-сукупність матеріальних і грошових ресурсів підприємства, які ств. і викор. в процесі його розширеного відтворення для забезпечення його життєдіяльності. Поділяються на:

1. Основні фонди (засоби праці, які багаторазово беруть участь у процесі виробництва, тривалий час зберігають повністю або частково свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на вироблений продукт частинами у процесі їх зношування)

• Виробничі основні фонди-це засоби праці, які функціонують у виробничому процесі: будівлі, обладнання, машини, тощо)

• Невиробничі основні фонди-це засоби праці, які безпосередньо не беруть участі у виробничому процесі, а задовольняють побутові чи культурні потреби(бази відпочинку, дитсадки, лікарні, тощо)

2. Оборотні фонди (предмети праці, які використовуються у виробництві і їхня вартість повністю переноситься на виготовлений продукт: паливо, електроенергія тощо)

3. Фонди обігу(сукупність всіх засобів, які обслуговують сферу обігу; вони включають: грошові кошти в касі, на банківських рахунках, готову продукцію на складах тощо)

Фізичне зношення-це матеріальне зношування машин, обладнання, будівель та інших засобів праці в результаті поступової втрати ними своїх техніко-виробничих властивостей, своєї споживчої вартості.

Моральне зношення-це втрата засобами праці частини вартості через конструктивне старіння, винайдення нових засобів праці незалежно від фізичного зношення.

49.Проаналізуйте альтернативні системи валютних курсів.

Валютна система – сукупність законів, правил, установ, які регулюють діяльність центральних емісійних банків на зовнішніх валютних ринках

- Система золотого стандарту Золотий стандарт – організація грошової системи, за якої ціна валюти у золоті встановлюється законом, і органи влади зобов(язуються обмінювати за вимогою золото на валюту за встановленим курсом. Характерними ознаками золотомонетного стандарту були:

1) в обігу перебували золоті монети;

2) золотий вміст кожної грошової одиниці визначався законом і підтримувався незмінним;

3) існувала вільна взаємна конвертованість валют;

4) вільне ввезення і вивезення золота з однієї країни в іншу.

З розвитком міжнародної торгівлі, у зв'язку зі збільшенням її обсягів, для багатьох країн почали виникати труднощі із золотим забезпеченням паперових грошей. Тому з часом обмін грошових знаків на золото припинився.

Бреттон-Вудська валютна система (виникла наприкінці Другої світової війни 1944 р. і проіснувала до 1971 р.). В основу цієї валютної системи був покладений золото-валютний стандарт, а функція світових грошей була закріплена за американським доларом. Він був єдиною валютою, яка обмінювалася на золото.

Парадокс Тріффіна полягає в тому, що для росту наявних у світі касових залишків у доларах платіжний баланс США повинен стати дефіцитним. Зрештою, офіційні пасиви США повинні перевищити золотий запас країни.

Ямайська валютна система – сучасний етап міжнародної фінансово-кредитної системи, який організаційно оформився після наради в м. Кінгстоні (Ямайка) в 1976 р. На цій нараді було прийнято рішення відмовитися від використання золота як основи валютних паритетів. Замість цього була впроваджена система змінних валютних курсів, тобто він став визначатися в залежності від співвідношення між попитом і пропозицією на валютних ринках. За цією системою ціна національної валюти кожної країни стала залежати від стану її власної економіки та її конкурентоспроможності на світовому ринку.