74. Внутрішні і зовнішні ціноутворюючі чинники маркетингу: сутність та характеристика

До внутрішніх чинників впливу на ціноутворення належать цілі підприємства (найпоширеніші:збільшення частки ринку, поліпшення фінансових показників, позиціювання товару, стимулювання попиту, вплив на конкурентів тощо),стратегія маркетингового комплексу, витрати підприємства (витратами вир-ва визначається мінімальна ціна, яку підприємство може призначити на свій товар) та концепція організаційної діяльності. До зовнішніх чинників впливу на ціноутворення належать стан ринку та попиту (підвищення попиту за незмінної пропозиції призводить до підвищення ціни і навпаки - підвищення пропозиції за незмінного попиту призводить до зниження ціни), державне регулювання цін (держава запроваджує низку обмежень, що захищають від несумлінної конкуренції учасників ринку й створюють перешкоди для цінових дій підприємств), канали розподілу (наявність багатьох учасників каналів розподілу призводить до формування вищих витрат розподілу та вищої, відповідно, кінцевої ціни.Рішення:контроль виробника за каналами, співпраця в каналі, прямий збут), споживачів, конкуренція й інші чинники зовн середовища.

75. Класифікація цінових стратегій в маркетингу

1. Політика поступового зниження цін-характ-ся відносно високим рівнем цін на момент виведення на ринок нового продукту.

2. Політика «знімання вершків»-характ-ся максимально можливими високими цінами під час виведення на ринок нового товару і часу його існування на цьому ринку як товару-новинки.

3. Політика проникнення-притаманні низькі початкові ціни, які в міру зростання попиту, популярності товарів, їх відповідної адаптації до нових ринків поступово можуть також підвищуватись.

4. Політика диференціювання цін-це продаж того самого продукту різним покупцям, або в різний час, або на різних територіях за різними цінами.

5. Політика престижних цін має на увазі утримування підприємством досить високих цін на свої товари.

6. Політика психологічно комфортних цін бере до уваги сприйняття споживачами того чи іншого рівня цін на товари, виходячи із їхньої «внутрішньої логіки» (1,99 і т.д.).

7. Політику «шикування» цін викор-ть у разі продажу великого асортименту товарів у рамках однієї категорії (товарної лінії). Згідно з цією політикою ціни «вишиковуються» так, щоб ціновий ряд був достатньо диференційованим.

8. Політику послідовного просування сегментами ринку викор-ть у міру насичення якогось сегмента (як правило, престижнішого) даним товаром. Зниження ціни супроводжується пропонуванням товару іншому, менш престижному сегменту (іншій групі споживачів).

9. Політика «збиткового лідера»-це політика цін на товари, які викор-ся споживачами в комплекті.

10. Політика гнучких цін передбачає швидку реакцію підприємства на зміну співвідношення попиту і пропонування на ринку.

11. Політику стабільних цін викор-ть, як правило, для товарів масового попиту, коли ціни на них залишаються стабільними тривалий час незважаючи на жодні кон’юнктурні коливання.

12. Політика цін ринкової переваги:товари продаються за ціною дещо нижчою, ніж у підприємств-конкурентів.

13. Політика цін на товари, зняті з виробництва.

Якщо товар повністю втратив свою ринкову привабливість, то використовують ціни розпродажу, тобто досить низькі. Якщо ж він отримав статус товару-ретро, тобто став досить привабливим для певної категорії споживачів, його орієнтують на цю специфічну нішу ринку і продають за досить високими цінами.

14. Цінова політика виживання-продаж товарів за низькими, навіть збитковими цінами.