49 Пит. Сутність та особливості сучасного світового політ процесу

Міжнародні відносини формують образ нашого світу і його порядку. Сучасне світове співтовариство характеризується зростаючим єдністю і посилюється різноманіттям. Взаємозв'язок і взаємозалежність у світі поєднуються з зберігається різноманітністю особливостей розвитку наро-дів. Розвиваючі у системі міжнародних відносин тенденції демо-кратізаціі, гуманізації, демілітаризації, "відкритого діалогу культур" поки не носять системного характеру, відчувають протидія, у мно-гом залежать від поведінки і функціонування суб'єктивних факторів.

В умовах миру і соціально-культурного оновлення міжнародні від-носіння все більшою мірою перетворюються у взаємини між народами і людьми. Ми спостерігаємо співпрацю системи правових держав, безлічі міжнародних організацій та асоціацій, прямих зв'язків між мільйонами громадян різних держав. Можна говорити про виникнення унікальної мережі світових людських взаємин, що створює необхідні передумови для реалізації нагальних міжнародних проблем.

Міжнародні відносини як сукупність інтеграційних зв'язків між державами, міждержавними організаціями, партіями, приватними особами різних держав є те середовище, де реалізуються принципи зовнішньої і міжнародної політики.

Міжнародна (світова) політика є цілеспрямовану політичну діяльність суб'єктів міжнародного права (держав, міжурядових і неурядових організацій, спілок і т.д.), пов'язану з узгодженням їх інтересів, з вирішенням питань війни і миру, виживання людства, забезпечення загальної безпеки і роззброєння, запобігання і врегулювання глобальних, регіональних і національних конфліктів, охорони навколишнього середовища, подолання відсталості та злиднів, голоду і хвороб, розв'язання інших глобальних проблем людства, створення справедливого порядку в світі. [C.439]

Світова (міжнародна) політика - сукупна, цілеспрямована полі-тичні діяльність основних суб'єктів міжнародних відносин; інтегрований інтерес, виражений у діяльності ООН та інших за-кінних і загальновизнаних органах та організаціях світового спільнота-ства.

Світова політика структурно представлена ​​зовнішньополітичної діяль-ністю національних держав, глобальної діяльністю ООН, між-народних спілок, організацій і установ, уповноважених на те державами і народами.

Сфера світової політики охоплює все поле політичних відносин, що складається між державами верб наддержавних рамках. По-кільки основні елементи світової політики взаємопов'язані, остільки можна і потрібно говорити про світові політичних відносинах, про єдиний світовому політико-часовому просторі, протягом якого або в його складових частинах і розгортаються основні міжнародні політичні дії. Основні пріоритети світової політики обумовлені необхідністю вирішення спільних проблем, що стоять перед людством і національними інтересами її суб'єктів.

Провідна роль політики у міжнародних відносинах обумовлена ​​сліду-ющими факторами:

По-перше, суб'єкти світової політики у своєму розпорядженні колосальними ресур-сами і можливостями впливу на весь навколишній світ, володіють потужними важелями управління як власне політичними, так і неполітичними міжнародними процесами. До них відносяться діяльність ООН, зовнішньополітична діяльність суверенних держав, провідних і авторитетних міжнародних організацій, органів, громадських угруповань. Саме політичні рішення та угоди міжнародного характеру виступають в якості основи для всього світового порядку, вони служать орієнтирами для розвитку всього комплексу відносин між державами.

По-друге, міжнародні відносини мають яскраво виражену тенденцію до глобалізації, ускладнення і розширення, що потребує вдосконалення міжнародних політичних механізмів для їх регулювання.

По-третє, як ніколи гостро стоять питання безпеки всього людського ства, проблеми його виживання. Саме на цьому напрямку концентрує-ється головний напрям світової політики в ядерну епоху.

По-четверте, все більшого значення набуває вирішення протиріччя сучасного світового розвитку, між зростаючим різноманітністю світу і функціонують у ньому політичних і соціально-економічних систем, з одного боку, та діючої тенденцією до цілісності людства, до розвитку і розширення взаємних відносин між народами та державними -ствами - з іншого. [C.440] Єднання людства означає і поглиблення свободи людської практики, свободи вибору й орієнтації в напрямку прогресу. Орієнтири та шляхи такого єднання на планеті намічають і прокладають спільними зусиллями всі члени світової спільноти.

Сутність і зміст міжнародної політики розкривається як через аналіз загальнолюдських проблем, так і через поняття національного інтересу, який лежить в основі діяльності будь-якої держави. Національний інтерес є усвідомлення і відображення в діяльності політичних лідерів держави його корінних потреб. Відомий політолог-міжнародник і державний діяч США Г. Моргентау (1891-1967) відзначав, що "міжнародна політика, як і всяка інша, - це боротьба за владу. Цілі зовнішньої політики повинні визначатися в термінах національного інтересу і підтримуватися відповідною силою ". Саме концепція інтересу, виражена в категоріях сили, рятує нас, вважає Г. Моргентау, як від моральних крайнощів, так і від політичної нерозсудливості. Ми зможемо лише тоді всім державам віддати належне, якщо будемо розглядати їх як політичні спільності, що переслідують свої інтереси, визначені в силовому вираженні.

Дійсно, досягнення "балансу сил та інтересів" представляється весь-ма важливим чинником у забезпеченні стабільності у світовій політиці. Г. Кіссінджер зазначав, що "в міжнародній системі, для якої характерна наявність, можливо, п'яти або шести великих держав і безлічі менших держав, порядок повинен виникнути в основному, як і в минулі століття, на базі примирення і балансування конкуруючих національних інтересів" 2 .

Семенович відкусила коханцеві найдорожчий орган

До доданком сили суб'єктів світової політики (держав) належать: їхня військова підготовка і організація, географічне положення, природні ресурси, промисловий потенціал, чисельність населення, якість ді-пломатіі і розвідки, стан моралі, національний характер та ін

Міжнародна політика має двоїстий характер: захищаючи та реалі-чаплі власні інтереси, будь-який суб'єкт міжнародних відносин дол-жен враховувати в тій чи іншій мірі інтереси інших держав, світового співтовариства. [C.441] Відповідно, світова політика виступає як похідна від боротьби її суб'єктів за свої (національні) інтереси, а також назріли і актуальні спільні цілі та завдання, що стоять перед всім людством. В її основі - боротьба за владу і вплив у світовому співтоваристві.

На нашій планеті, з часу епохи великих географічних відкриттів, со-здает глобальна система взаємозв'язків. До теперішнього часу "світ пре-врата в систему, в якій різні частини структури функціонально і необхідно взаємопов'язані, - зазначав відомий російський політолог-міжнародник Ю.М. Павлов, - в систему, яка функціонує в відповідної зі своїми законами. Світ являє собою певну цілісність, взаємодії в якій здійснюються на транснаціональному, регіональному, національному та місцевому рівнях "3. Взаємодія суб'єктів світової політики з метою реалізації своїх інтересів являє собою своєрідну систему політичних процесів.

Світовий політичний процес - це сукупна діяльність інституційних і різноманітних неінституціональних суб'єктів міжнародних відносин, взятих у розвитку в просторі і в часі, по здійсненню своїх функцій; сукупність різноманітних політичних процесів в системному світі. Його суб'єктами виступають народи, етноси, цивілізації, держави, міжнародні організації, недержавні об'єднання, громадські рухи, транснаціональні корпорації, релігійні організації, політичні та громадські лідери; структурними елементами: політично значуща діяльність ООН; політична діяльність міжнародних органів, організацій, установ; політичні акції регіональних інститутів, об'єднань, спілок, зовнішньополітична діяльність суверенних держав.

Історично розвиток політичних процесів у світі пройшло ряд етапів. Спочатку вони протікали як регіональні і характеризувалися наявністю потужної держави, яка домінувала у великому регіоні над опору-слушними державами (Древній Єгипет, Персія, Старовинний Китай, Стародавня Індія, Рим та ін.) Створення перших елементів світового політичного взаємодії стало результатом великих географічних відкриттів і відноситься до середини XV ст. (Договір між Португалією і Іспанією в Тордесильясе (1434) про розподіл сфер впливу). Далі можна виділити світові процеси, пов'язані з наслідками Великої французької революції і війнами Наполеона, системи міжнародних відносин, виробленої Віденським конгресом (1815), підсумками Першої і особливо Другої світової війни для встановлення якісно нової системи світового взаємодії. [C.442]

Сучасний світовий політичний процес характеризується переходом від біполярного до багатополюсному світу при збереженні домінуючих позицій США, в ньому бере участь двісті суверенних держав. Для нього характерні процеси демократизації багатьох суспільств і держав. У світову політику включені сотні мільйонів людей. Відбувається складний двоєдиний процес глобалізації політичних і економічних взаємозв'язків і відносин. Він проявляється в тому, що "за наявності у світі величезної різноманітності народногосподарських і національно-державних структур (від самих архаїчних до надсучасних) спостерігається певна медіаною розвитку, набувають все більшого значення загальні риси суспільного прогресу, доленосні інтереси світової цивілізації" 4. Значно підвищилася керованість світової політикою. Домінантою сучасного міжнародного політичного процесу є проблема зміцнення міжнародної безпеки, усунення феномена війни з життя людства, проявилися тенденції до демократизації основних сфер міжнародної та національної життєдіяльності, до підвищення в світі ролі різних представницьких сил і рухів, людини у світовій політиці в цілому. Сучасний світовий політичний процес розвивається в нових історичних умовах, коли мірополітіческіе відносини і зв'язки стають однією з головних домінант прийдешніх змін і перспектив у розвитку цивілізації.

Характерні риси світового політичного процесу:

• наявність центру, в якості якого виступає Організація Об'єднаних Націй; взаємодії країн "вісімки"; діяльність провідних міжнародних інститутів і організацій: НАТО, МВФ та ін;

• висування на перший план глобальних проблем розвитку людської цивілізації;

• наростання тенденцій до співпраці, взаємодії і зростаюче раз-нообразія політичного розвитку;

• суперечлива взаємодія постійно розширюється і оновлюю-щегося числа суб'єктів світового політичного процесу, підвищення ролі людини, її прав, свобод і життєвих інтересів в світовій політиці; [c.443]

• складна сукупність базових (центральних) і периферійних, транснаціональних, регіональних, національних і локальних, цивілізаційних та етнополітичних політичних процесів: суперечливе дію тенденцій до "багатополюсному" і "однополюсному" (США) світу; колізійне взаємодія між основними міжнародними центрами сили (США, Західна Європа, Росія, Китай, Японія, "нові індустріальні країни" та ін); суперечності між цивілізаціями (Західної, Східної, Ісламської, Росією та ін);

• різноманіття соціально-політичних сил, засобів, форм і методів реалізації політики;

• суперечливі тенденції: спадкоємність і новизна, спрямованість і слабка передбачуваність, стабільність і мінливість, переплетення рево-люціонной і еволюційних почав, свідомості й стихійності;

• відносна самостійність при детермінації фінансовими і економічних факторів