Еволюція психіки й антропогенез
ЕВОЛЮЦІЯ ПСИХІКИ - поступовий, безперервний, тривалий розвиток психіки в часі.
Виділяють три рівні еволюції психіки:
міжвидовий,
внутрішньовидовий,
онтогенетичний.
Міжвидовий рівень еволюції психіки полягає в поступовій зміні її від простих форм до більш складних по мірі розвитку видів тварин від перших риб до земноводних, рептилій, птахів, ссавців і людини. Це еволюція психіки як явища життя на Землі.
Внутрішньовидовий рівень еволюція психіки полягає в поступовій зміні її в міру розвитку людини або тварини як виду. Людина як вид ссавців існує приблизно 1,5-3 млн. років. Протягом цього періоду психіка безперервно змінювалася. Ці зміни становлять нашу внутрішньовидову еволюцію психіки.
Третій рівень еволюції психіки - її розвиток в онтогенезі, тобто в процесі життя людини (тварини) від народження до старості і смерті. Психіка як явище життя на Землі виникло, за наближеною оцінкою, приблизно 500 млн. років тому. В.І.Вернадський зазначав: «Починаючи з кембрію, тобто протягом 500 млн. років, - ми бачимо, що від часу до часу, з великими проміжками ... йде збільшення складності й досконалості будови центральної нервової системи, центрального мозку».
Початковий рівень психічного відображення є несвідомим. Він представлений головним чином інстинктами.
До основних інстинктів можна віднести інстинкти
самозбереження,
розмноження,
територіальний,
ієрархій,
агресії,
прагнення до забезпечення певної надмірності життєвих ресурсів та ін.
Психіка нижчих тварин, таких як риби, земноводні, рептилії і птахи, являє собою в основному несвідомий рівень психічного відображення.
Потім, приблизно 50 млн років тому, у вищих тварин з'явився новий, більш досконалий рівень психічного відображення - підсвідомість. Вона в основному представлене емоціями. В якості прикладу психіки, представленої головним чином несвідомим, можна навести психіку крокодила. Більш складною, що включає не тільки несвідомий, але і підсвідомий рівні психічного відображення, є психіка собаки.
Свідомість, властива людині, виникла приблизно 500 тис. років тому. Це вищий рівень психічного відображення, що виник природним еволюційним шляхом. Свідомість властива тільки людині як суспільно-історичній істоті. Інтелект, такі вищі почуття, як любов, натхнення, альтруїзм, відрізняють людину від тварин і належать до сфери свідомості.
До надсвідомості ми відносимо психічні утворення, які здатні сформувати у себе людина в результаті тривалих спеціальних, цілеспрямованих тренувань. Виникла вона (надсвідомість) приблизно 5 тис. років тому. Є люди, які можуть ходити босоніж по розжареному вугіллю. Ця здатність визначається можливостями психіки таких людей, а не особливостями будови шкіри на підошвах їх ніг. Отже, у психіці людей, здатних ходити босоніж по розжареному вугіллю, є утворення, яких немає у інших людей. Ці утворення належать до надсвідомості.
Несвідоме і підсвідомість відіграють у повсякденному житті людини набагато більшу роль, ніж це здається на буденний погляд. Свідомість менш стійка до дії стресових факторів у порівнянні з несвідомим і підсвідомістю. У ситуації небезпеки для життя, конфлікту, під впливом алкоголю тощо вплив свідомості на вчинки людини зменшується і одночасно зростає регулююча роль несвідомого і підсвідомості. Можна сказати, що в конфліктних ситуаціях часто не несвідоме «обслуговує» свідомість, а навпаки, свідомість адаптує, якщо встигає, стереотипи поведінки, закладені в несвідомому, до особливостей конкретної обстановки.
В.А.Вагнер підкреслював, що порівняння психічних функцій тварин треба проводити не з психікою людини, а з психікою форм, що безпосередньо передували даній групі тварин, і з наступними за нею. При цьому він вказував на наявність спільних законів еволюції психіки, без пізнання яких неможливе розуміння людської свідомості. Такий еволюційний підхід дозволяє достовірно виявити передісторію антропогенезу, і зокрема біологічні передумови зародження людської психіки.
При цьому, однак, необхідно врахувати, що судити про походження людської свідомості, як і про процес антропогенезу взагалі, можна лише побічно, лише за аналогією з тим, що спостерігаємо у нині існуючих тварин. Ці тварини, проте, пройшли тривалий шлях адаптивної еволюції, і їх поведінка носить глибокий відбиток спеціалізації до особливих умов їхнього існування.
Проблема походження трудової діяльності
Еволюція тактильних і сенсорних функцій вищих ссавців
Загальновідомо, що вирішальний фактор перетворення тваринного предка - викопної людиноподібної мавпи - в людину був відкритий близько ста років тому Ф.Енгельсом: праця, яка створила людину, створила і людську свідомість. Трудова діяльність, членороздільне мовлення, а на їх основі і суспільне життя визначали розвиток людської психіки і, таким чином, є відмінними критеріями психічної діяльності людини в порівнянні з такою у тварин.
Праця з самого свого зародження була ручною, таким же по необхідності було і споконвічне людське мислення. У сучасних мавпвоно так і залишилося суто «ручним мисленням».
Рука - орган і продукт людської праці: розвинувшись з руки мавпи, ставши органом праці, людська рука досягла завдяки праці, причому тільки завдяки праці, як підкреслював Енгельс, «тієї вищої міри досконалості, на якій вона змогла, як би силою чуда, викликати до життя картини Рафаеля, статуї Торвальдсена, музику Паганіні».
Отже, рука (її розвиток і якісні перетворення) займає центральне місце в антропогенезі як у фізичному, так і в психічному відношенні. При цьому основну роль зіграли її виняткові хапальні (гаптичні) здібності. Біологічні передумови зародження трудової діяльності необхідно, отже, шукати насамперед у особливостях хапальної функції передніх кінцівок ссавців.
Фабрі вивчав в порівняльному аспекті у мавп та інших ссавців взаємовідносини між головною (локомоторною) і додатковими (маніпуляційними) функціями передніх кінцівок і встановив, що вирішальне значення для процесу антропогенезу мали антагоністичні відносини між головною і додатковими функціями передніх кінцівок. Активну участь одночасно обох передніх кінцівок у діяльності з предметами, в маніпулюванні пов'язана з частим їх звільненням від функцій опори і пересування, що перешкоджає спеціалізаціі до тривалого швидкого бігу. Єдиний виняток серед ссавців, за Фабрі, складають примати. Основна, і головне, первинна форма їх пересування полягає в лазанні шляхом хапання гілок, і ця форма локомоції складає основну функцію їх кінцівок. Але такий спосіб пересування пов'язаний з посиленням рухливості пальців і збереженням протиставлення першого пальця іншим, що гармонійно поєднується з вимогами, які пред'являються маніпулюванню предметами. Тому у мавп, і притому тільки у них, головна і додаткова функції передніх кінцівок не перебувають в антагоністичних відносинах, а гармонійно поєднуються один з одною.
Як показали далі дослідження Фабрі, завдяки відсутності антагонізму між функціями передньої кінцівки приматів у них знову-таки на відміну від інших ссавців гаптична функція руки розвивалася одночасно за двома напрямками: 1) в сторону збільшення повного обхоплювання предметів і 2) в сторону збільшення гнучкості, варіабельності хапальних рухів. Адже тільки такий розвиток міг служити достатньою еволюційною основою для зародження використання знарядь праці. У цьому криється одна з причин (якщо не головна причина), чому тільки мавпа могла дати початок еволюції в бік людини.
Винятково важливим моментом є тут взаємодія тактильно-кінестетичної чутливості із зором, взаємозумовленість цих сенсорних систем. Ще І.М.Сєченов підкреслював величезне значення цієї взаємодії як чинника формування психічної діяльності людини, у якої, за словами Сєченова, «початкове навчання і виховання почуттів» здійснюються м'язовим почуттям і дотиковою чутливістю руки при поєднанні рухів рук із зором.
Тактильно-кінестетично-оптична чутливість у мавп є єдиною комплексною сенсорною системою (що виникла також на основі відсутності антагонізму між функціями грудної кінцівки).
Тільки зір мавп, що розвивається і діє в поєднанні з чутливістю руки, особливо її надзвичайно рухливих пальців, став здатним до настільки повноцінного сприйняття фізичних властивостей предметів, що це виявилося достатнім і разом з тим необхідним для виконання трудових операцій першими людьми . Ось чому тільки зір мавпи міг претворитися в людський зір.