101. Основні підходи до подолання кризових явищ на підприємстві.

Антикризове управління – це управління, що найчастіше використовується на невеликих підприємствах, керівництво яких спеціально не моніторингу середовища, а також прогнозування.

Основні підходи подолання кризових явищ на підприємстві: «оперативні заходи планування та впровадження» – ідентифікація типу кризових явищ , первинний аналі, пректування та здійснення позачергових заходів із пом'якшення кризових явищ; «тактична стабілізація» - оцінювання результатів здійснення першочергових заходів, точний діагноз кризових явищ і виявлення причини кризи та пов’язаних із ними проблем, розробка й упровадження тактичних стабілізаційних заходів; «надійна стабілізація»-оцінювання результатів упровадження тактичних антикризових заходів щодо стабілізації досягнутого; розробка концепції подолання кризи; формування антикризового управління;введення ПАУ;конторль,олік,аналіз; підхід «стратегічний»-вибір стратегії зростанння, стабільного функціонування, переходу до зростання, скорочення,ліквідації.

102. Типи антикризової реакції та антикризового управління (реактивне,активне,планове).

Типи антикризового управління реактивне,активне,планове.

Реактивне-це управління спрямоване на визначення слабких сторін у діяльності підприємства,локалізацію та контроль за їх станом і є основою для впровадження коригуючих заходів.

Активне-орієнтоване на прогнозування кризових явищ,але передбачає розробку заходів не тільки щодо пристосування підпр.до середовища,але й середовища до їх вимог.

Планове-це управління дає можливість розробити,впровадити та закінчити відповідні антикризові заходи,ще до того як несприятливі події встигнуть нанести відчутну шкоду підприємству.

Також інші вчені крім цих виділяють пасивне ант. управ. – спрямоване на ліквідацію кризових явищ, які вже існують у системі;

превентивне — орієнтоване на пошук та прогнозування та­ких тенденцій у зовнішньому та внутрішньому середовищі, які можуть негативно вплинути на діяльність підприємства, а також формування запобіжних, адаптаційних заходів;

авантюристичне — передбачає дії «за натхненням», без аналізу, діагнозу та прогнозування; у цьому разі боротьба, як правило, відбувається не з причинами кризи а з її сим­птомами.

103. Характеристика основних етапів антикризового управління: діяльність по запобіганню кризи (вплив на збої та кризові ситуації), управління в умовах кризи (вплив на окремі локальні та системну кризу), діяльність по виводу підприємства з кризи (досягнення стабілізації та ліквідація наслідків кризи), перехід до зростання або ліквідація підприємства.

Існує 4 етапи робіт з подолання кризи: Крок 1 «Оперативне планування» включає ідентифікацію типу кризової роботи, її первинний аналіз, проектування та здійснення першочергових заходів по пом’якшенню кризових явищ. Крок 2 «Тактична стабілізація» - оцінка результатів здійснення першочергових заходів, точний діагноз кризових явищ та вивчення причин, розробка та впровадження тактичних стабілізаційних заходів, Крок 3 «Надійна стабілізація» - оцінка результ впровадження заходів, формування стратегії антикризового управління, введення підсистеми антикр упр, контроль, облік, аналіз антикр заходів. Крок 4 «Стратегічний» - вибір альтернативних стратегій.

104.Місце оперативних та стратегічних заходів по подоланню кризи. Часові характеристики та черговість впровадження оперативних заходів.

Усвідомлення необхідності формування, а також ролі , місця оперативних та стратегічних заходів по подоланню кризи є вкрай важливим.

Застосування оперативних антикризових заходів, мають на меті призупинити розвиток кризи та виграти час для розробки та застосування більш масштабних заходів, заходи щодо оперативного подолання кризи можуть бути поділені на дві категорії: а) призначені для балансування відносин підприємства з зовнішнім оточенням; б) спрямо­ваних на зміну параметрів внутрішнього середовища, в т. ч. систему цілей, задач та стратегій розвитку; орієнтовані на збереження відносин, що склалися; за умов досягнення мети попереднього етапу — перехід до впровадження тактичних стабілізаційних заходів, які характеризуються більшою адресністю, оскільки базу­ються на поглибленому аналізі кризових явищ; за умов досягнення мети попереднього етапу — перехід до розробки та впровадження заходів, що мають забезпе­чити «надійну стабілізацію», тобто нейтралізувати кризо-утворювальні чинники, що сприяли розвитку кризи, а та­кож перейти до ліквідації наслідків кризи за допомогою розробки відповідної концепції (див. підрозділ 10.2) та реалізації дій, що вона передбачає; стабілізація діяльності підприємства — основа для переходу до стратегічної діяльності для системи, що змінилася, вна­слідок впливу кризи та антикризових заходів. Такий підхід сприяє спадковості управлінських рішень, надає процесу антикризової діяльності безперервного характеру.

Оперативні заходи, що повинні бути здійснені протягом 2-3 діб спрямовані на вивчення поточної ситуації, визначення “діагнозу” (типу та механізму формування кризи) та встановлення пріоритетів у діях. Проводиться ідентифікація типу кризових явищ (збій, кризова ситуація, яка саме?). Визначаються ключові цілі та надаються необхідні повноваження особам, які будуть брати участь в антикризових заходах. «Внутрішні завдання” – зібрати та узагальнити інформацію про джерела кризових явищ, визначити систему звітності з вивчення та опису кризи. “Зовнішні завдання” – визначити можливі джерела допомоги ззовні, проінформувати партнерів (особливо кредиторів про труднощі).

Протягом 2-х тижнів повинні здійснюватися такі оперативні заходи як : «зупинка кровотечі”, “виживання”, “стабілізація”. Основними цілями є виграти час, проінформувати кредиторів про можливість виходу з кризи, сплатити пріоритетні борги, визначити елементи якими можна пожертвувати (ліквідація, продаж, тимчасове закриття). По кожному з напрямків діяльності привести в дію заходи з подолання кризи. Застосовувати “діяльність під контролем.”. Представити кредиторам плани з подолання кризи.

105.Сутність та зміст наступальної та оборонної тактики, типових оперативних (фінансових та організаційних) заходів щодо впливу на розвиток кризових явищ на підприємстві.