118.Законодавство України, що регулює процедуру банкрутства (основна характеристика).

Зараз в основі нормативно-правової бази, що врегульовує процедури банкрутства, знаходиться ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Він прийнятий ВРУ 30.06.1999 та підписаний Президентом України 17.08.1999. Він складається з 7 розділів:

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Розділ II ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО

Розділ III ЛІКВІДАЦІЙНА ПРОЦЕДУРА

Розділ IV МИРОВА УГОДА

Розділ V ПРИПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО

Розділ VI ОСОБЛИВОСТІ БАНКРУТСТВА ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Розділ VII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Закон «Про банкрутство» повинен виконувати три основні функції:

1. Служити механізмом запобігання непродуктивному використанню активів підприємств.

2. Бути інструментом реабілітації підприємств, які опинилися на межі банкрутства, однак мають значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому. Як правило, така реабілітація передбачає фінансову реорганізацію.

3. Сприяти якнайповнішому задоволенню претензій кредиторів.

119.Ознаки банкрутства та підстави для початку процедури банкрутства згідно із Законом України "Про банкрутство".

Відповідно до статті 6 Закону справа про банкрутство може бути порушена, якщо виконуються наступні дві ознаки.

Першою з них є закінчення тримісячного терміну з дня, встановленого для погашення боржником безспірних вимог кредиторів. Це означає, що боржник більше трьох місяців не може розрахуватися з кредиторами по безспірних вимогах.

Другою ознакою банкрутства є досягнення сукупною заборгованістю боржника за безспірними вимогами кредиторів рівня в триста мінімальних заробітних плат.

Процедура порушення справи про банкрутство

Умови й механізм визнання юридичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, суб'єктами банкрутства (банкрутами) та порядок задоволення претензій кредиторів визначено законодавче.

Згідно із законом України «Про банкрутство» суб'єктом банкрутства може бути будь-яка юридична особа, що не спроможна своєчасно задовольнити вимоги кредиторів та сплатити податки і є зареєстрованою як суб'єкт підприємницької діяльності. Боржником є юридична особа, проти якої порушено справу про банкрутство, а банкрут — це боржник, що перебуває в процесі ліквідації.

Як кредитор може виступати будь-яка українська або іноземна юридична чи фізична особа, що має вимоги (претензії) до боржника на підставі як майнових, так і немайнових зобов'язань останнього. Вартість вимоги визначається залежно від її сутності: вартість негрошового зобов'язання — за ринковою ціною на день подання заяви про банкрутство (до подання такої заяви сума будь-якої вимоги включає лише відсотки та штрафи), вартість вимоги за контрактом — за вартістю збитків заподіяних кредитору боржником у зв'язку з невиконанням умов контракту.

Заяву про банкрутство можуть подати кредитори (крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечено заставою), органи державної податкової служби, органи державної контрольно-ревізійної служби, сам боржник.

120.Загальна схема процедури банкрутства; дії та функції суб'єктів процедури банкрутства - боржників, кредиторів (зборів та комітету кредиторів), санаторів, ліквідаторів (ліквідаційної комісії), Арбітражного суду, Агенства з питань банкрутства тощо