3.Облік автотранспорту на атп

У структурі необоротних активів автотранспортного підприємства основну частину займають транспортні засоби.

В бухгалтерському обліку автотранспорт відображається на субрахунку 105 „Транспортні засоби“. До цього рахунку можуть відкриватися аналітичні рахунки залежно від призначення транспортного засобу: „Транспортні засоби для перевезення пасажирів“, „Транспортні засоби для перевезення вантажів“. Залежно від величини підприємства до цих аналітичних рахунків можуть відкриватись рахунки нижчого рівня. Наприклад, для вантажних транспортних засобів ознакою для відкриття таких рахунків може бути вантажопідйомність, а для пасажирів — пасажиромісткість.

Згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби“ об’єктом обліку є окремий основний засіб, тобто в нашому випадку окремий транспортний засіб.

На підприємство транспортні засоби можуть надходити внаслідок:

- придбання;

- як внесок до статутного капіталу;

- безоплатного отримання;

- обміну на інші активи.

Сьогодні досить багато автотранспортних підприємств, особливо тих, що займаються пасажирськими перевезеннями, залучають транспортні засоби шляхом отримання їх в оренду від фізичних чи юридичних осіб.

Транспортні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, до якої входять:

- вартість автомобіля (без ПДВ);

- реєстраційні збори, мито та інші платежі;

- витрати зі страхування ризиків доставки автомобіля;

- інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням автомобіля.

Надходження транспортних засобів на підприємство оформляється Актом придбання-передачі (внутрішнього переміщення), Ф.№ОЗ-1.

При надходженні транспортного засобу на підприємства як внесок до статутного капіталу первісна вартість буде складатись з справедливої вартості, яка зазначена у статутних документах, та витрат, пов’язаних з реєстрацією та введенням його в експлуатацію.

При безоплатному отриманні транспортного засобу його первісна вартість буде складатись із справедливої вартості та витрат, пов’язаних з реєстрацією та введенням в експлуатацію автомобіля.

На суму справедливої вартості збільшуватиметься додатковий капітал, а при амортизації цього засобу додатковий капітал буде зменшуватись на величину амортизаційних відрахувань з одночасним відображенням доходу.

В бухгалтерському обліку надходження транспортних засобів відображається аналогічно як придбання інших основних засобів з урахуванням таких особливостей: при отриманні автомобіля дебетується рахунок 152 і кредитуються: рахунок 377 — на суму реєстраційного збору, рахунок 651 — на суму збору до Пенсійного фонду, рахунок 641— на суму податку з власників транспортних засобів, рахунок 655 — на величину страхових платежів.

Надходження основних засобів за бартерними договорами є однією з найскладніших операцій при відображенні в бухгалтерському обліку.

Активи, отримані внаслідок бартерної операції, зараховуються на баланс за вартістю, що залежить від того, якими активами відбувається обмін — подібними чи неподібними.

При обміні подібними активами первинна вартість отриманого об’єкта основ­них засобів, в цьому випадку автомобіля, дорівнює залишковій вартості переданого автомобіля.

Якщо залишкова вартість переданого об’єкта більша, ніж його справедлива вартість, тоді первинною вартістю отриманого активу буде його справедлива вартість.

При обміні неподібними активами величина доходу дорівнює справедливій вартості отриманого активу, скоригованій на суму грошових коштів передану або отриману, а витратами підприємства буде залишкова вартість переданого активу.

Первісною вартістю транспортного засобу, отриманого внаслідок обміну на неподібний актив, є справедлива вартість переданого активу, змінена на величину грошових коштів, яка була сплачена чи отримана під час обміну.

Відображення в бухгалтерському обліку операцій з обміну транспортних засобів відбувається аналогічно до обліку надходження основних засобів при бартері.

Автомобіль, як і будь-який інший засіб, в процесі експлуатації зношується, ламається. Для того, щоб надалі підприємство могло одержувати економічну вигоду від його використання, потрібно проводити такі процедури, як ремонт, технічне обслуговування, поліпшення. Витрати, пов’язані з виконанням цих процедур, в обліку відображаються по різному, залежно від їх виду.

Згідно з Положенням „Про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів, автомобільного транспорту“, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998р. №102, технічне обслуговування — це операція або комплекс операцій із підтримання працездатності або справності автомобіля під час використання його за призначенням, зберігання і транспортування.

Згідно з цим Положенням, ремонт — це комплекс операцій з відновлення справності або працездатності, відновлення ресурсу автомобіля або його складових частин. Ремонт поділяється на поточний та капітальний. Поточний ремонт проводиться для забезпечення або відновлення працездатності автомобіля і полягає в заміні і (або) відновленні окремих його частин. Капітальний ремонт проводиться для відновлення справності і повного або близького до повного відновлення ресурсу автомобіля із заміною або відновленням будь-яких частин, у тому числі базових. При цьому, згідно з вищевказаним Положенням, заміна шин і акумуляторних батарей не відноситься до ремонту.

Для того, щоб з’ясувати, що таке поліпшення транспортного засобу, потрібно звернутися до П(С)БО 7 „Основні засоби“. Згідно з п. 14 П(С)БО 7, поліпшення об’єкта основних засобів — це модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта.

З вищевикладеного можна зрозуміти, що навіть не кожний капітальний ремонт буде поліпшенням транспортного засобу. Наприклад, заміна двигуна автомобіля буде ремонтом, але не буде поліпшенням. Але якщо робочий об’єм нового двигуна є більшим за робочий об’єм старого двигуна та призводить до збільшення потужності транспортного засобу, а отже й економічних вигод, первісно очікуваних від його використання, то цей ремонт буде відноситись до поліпшення.

Згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби“ витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від цього використання, включаються до складу витрат. Отже, вартість технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів буде збільшувати витрати підприємства.

До технічного обслуговування можна віднести виконання робіт з миття кузова автомобіля, чищення салону, санітарної обробки, заправляння експлуатаційними рідинами.

У бухгалтерському обліку витрати, пов’язані з проведенням технічного обслуговування та ремонту автомобіля, відображаються так: якщо цей транспортний засіб виробничого призначення, тоді дебетується 23 рахунок, загальновиробничого — дебетується рахунок 91, адміністративного — дебетується 92 рахунок, збутового — дебетується рахунок 93.

Згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби“ витрати, пов’язані з поліпшенням транспорт­ного засобу, збільшують первісну вартість цього засобу. В бухгалтерському обліку це буде відображено так: спочатку згадані витрати групуються на дебеті рахунку 152, а потім — списуються на дебет рахунку 105.

Автомобіль, як і будь-який інший основний засіб, у процесі господарської діяль­ності зношується, а отже, підлягає амортизації. Для нарахування амортизації підприємство на власний вибір може застосовувати один із шести методів: прямолінійний; виробничий; кумулятивний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; податковий.

В податковому обліку амортизують витрати, які прямо пов’язані з придбанням автомобіля, який використовується для виробничих цілей.

Амортизації підлягають також витрати, пов’язані з придбанням легкових автомобілів, які призначені для надання платних послуг по транспортному або турис­тичному обслуговуванню сторонніх громадян чи організацій.

Автотранспортне підприємство має право продавати і передавати іншим підприємствам, обмінювати і передавати безоплатно, списувати з балансу транспортні засоби, на які воно має право власності.

Вибуття автомобілів відбувається внаслідок:

• реалізації за грошові кошти;

• обміну на інші активи;

• ліквідації непридатних для використання автомобілів;

• безоплатна передача іншому підприємству;

• передачі іншому підприємству як внесок до статутного капіталу;

• ліквідації у результаті дії обставин, незалежних від підприємства.

Реалізація транспортних засобів за кошти оформляється договором купівлі-продажу, а списання з балансу відбувається на підставі Акта приймання-передачі основних засобів (Ф. № ОЗ-1) і оформляється відповідними записами в реєстрах аналітичного обліку.

Операції з продажу автомобілів є об’єктом оподаткування ПДВ.

Транспортні засоби можуть вибувати внаслідок обміну на подібні та неподібні активи. У бухгалтерському обліку ці події відображаються аналогічно до обмінних операцій з іншими основними засобами.

Автомобілі можуть вибувати з підприємства шляхом їх безоплатної передачі іншим особам, як юридичним, так і фізичним. У такому разі дохід дорівнюватиме нулю, а всі витрати, пов’язані з такою передачею, відображаються на субрахунку 976 „Списання необоротних активів“. При безоплатній передачі у підприємства виникає податкове зобов’язання з ПДВ. У бухгалтерському обліку ці операції відображаються аналогічно безоплатній передачі основних засобів.

Автотранспортне підприємство може передавати транспортний засіб як інвестиції у статутний капітал інших підприємств та організацій. У бухгалтерському обліку такі внески є фінансовими інвестиціями, облік яких регламентує П(С)БО 12.

Вартість придбаної інвестиції дорівнює справедливій вартості переданого автомобіля. Якщо справедлива і залишкова вартості переданого транспортного засобу відрізняються, то у підприємства виникають доходи або витрати, пов’язані з придбанням фінансової інвестиції. Ця різниця відображається відповідно у складі інших доходів або витрат звичайної діяльності.

Передача автомобіля до статутного капіталу не є об’єктом оподаткування ПДВ.

У податковому обліку передача автомобіля до статутного капіталу іншого підприємства в обмін на корпоративні права вважається прямою інвестицією. Ця операція тотожна продажу автомобілів, а отже, вимагає зменшення сукупної балан­сової вартості 2 групи основних фондів на суму балансової вартості такого транспортного засобу.

За умов непридатності транспортного засобу для його подальшого ефективного і безпечного використання внаслідок морального і фізичного зносу, а також при недоцільності його ремонту чи модернізації підприємство може прийняти рішення про ліквідацію такого автомобіля. Ця операція оформляється Актом на списання транспортного засобу (Ф. № ОЗ-4). Його складає комісія, до якої входить обов’язково представник бухгалтерії і спеціаліст з автотранспортної техніки. На підставі Акта роблять відмітки в інвентарному списку основних засобів (Ф. № ОЗ-9) і в описі інвентарних карток (Ф.№ ОЗ-7) та вилучають інвентарну картку (Ф. № ОЗ-6) з картотеки.

У бухгалтерському обліку ліквідація автомобіля з ініціативи підприємства відображається відповідно до П(С)БО 7.

Запасні частини, комплектуючі та інші агрегати, отримані при ліквідації транспортного засобу, оприбутковуються на баланс за ціною можливої реалізації, при цьому в складі валових доходів і валових витрат вони не відображаються. При подальшій їх реалізації у підприємства виникатимуть валові доходи та зобов’язання з ПДВ.

У бухгалтерському обліку витрати, пов’язані із списанням автомобіля за рішенням підприємства, відображаються за дебетом рахунку 976, а запасні частини відносяться на дебет 20 рахунку.

Ліквідація автомобіля може відбуватися з причин, незалежних від підприємства, тобто внаслідок крадіжки або дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка привела до невиправного пошкодження транспортного засобу.

У разі викрадення автомобіля необхідно провести інвентаризацію для засвідчення нестачі ТМЦ. Результати інвентаризації оформляються актом, на основі якого робляться записи в бухгалтерії. Вартість транспортного засобу (його залишкова вартість) списується на витрати підприємства. Проте такий автомобіль продовжують обліковувати на позабалансовому рахунку 072 „Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей“ до моменту остаточного відшкодування або до закінчення строку позовної давності (3 роки).

Якщо автомобіль застрахований і винну особу не встановлено, тоді страхова компанія компенсує підприємству збитки відповідно до договору страхування. Невідшкодована вартість транспортного засобу списується на витрати підприємства.

При встановленні винної особи розмір збитку розраховується згідно з Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 116.

При ДТП автомобіль може зазнати і незначних пошкоджень, які виправляються після проведення ремонту.

Внаслідок ДТП, якщо автомобіль не ліквідовується, його балансова вартість залишається незмінною, оскільки цей ремонт не збільшує майбутніх економічних вигод.

Після аварії на суму заподіяної шкоди дебетується позабалансовий рахунок 072, а при встановленні винної особи цей рахунок кредитується із одночасним відоб­раженням доходу.

Суму, витрачену на відновлення транспортного засобу, включають до складу витрат того звітного періоду, в якому вони здійснені.

Багато автотранспортних підприємств через складне фінансове становище, а також внаслідок деяких інших обставин не можуть придбати транспортні засоби, а тому беруть їх в тимчасове користування на умовах оренди.

Оренда — це термінове платне користування майном на підставі договору, яке необхідне орендарю для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Основним документом, який регламентує орендні взаємовідносини, є договір оренди. Він складається в письмовій формі і містить відомості про об’єкт оренди (вартість, технічний стан тощо), суму та термін внесення орендної плати, термін дії договору.

Сторонами за договором оренди є орендодавець і орендар.

Орендодавець — юридична або фізична особа, яка надає майно в тимчасове користування за відповідну плату.

Орендар — юридична або фізична особа, яка отримує тимчасове право користування орендованим майном за відповідну плату.

У договорі зазначають вартість об’єкта оренди. Погоджена вартість транспортного засобу, який передається в оренду, може визначатись як:

• залишкова вартість автомобіля за даними бухгалтерського обліку орендодавця;

• ринкова вартість аналогічного автомобіля;

• вартість, визначена експертною оцінкою.

Договір оренди автомобіля з підприємством недержавної форми власності укладається у довільній формі, з урахуванням вимог до оформлення договорів. До договору додаються:

1) акт прийому-передачі (ф № ОЗ-1);

2) технічний паспорт (талон) автомобіля;

3) акт технічного стану автомобіля на момент передачі.

При врегулюванні орендних відносин з державним підприємством необхідно використовувати Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, який затверджений наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року №1774. До цього договору додаються:

1) акт оцінки автомобіля;

2) акт прийому-передачі (ф. № ОЗ-1);

3) технічний паспорт (талон) автомобіля;

4) акт технічного стану автомобіля;

5) розрахунок орендної плати.

Орендодавець може надавати транспортний засіб в операційну або фінансову оренду. Саме вид оренди і визначає особливості відображення цих операцій в бухгалтерському обліку.

При операційній оренді об’єкт оренди перебуває на балансі орендодавця, а орендар відображає вартість отриманого автомобіля на позабалансовому рахунку 01 „Орендовані необоротні активи“ на суму, яка зазначена в договорі.

Амортизацію на орендований автомобіль нараховує орендодавець, суму одержаної орендної плати він відносить до валових доходів, а суму ПДВ — до складу податкових зобов’язань.

Орендар відносить сплачену орендну плату на валові витрати, а суму ПДВ — до податкового кредиту. Витрати на ремонт і модернізацію орендованого автомобіля відносяться на рахунки витрат підприємств (23, 91, 92, 93), тобто на витрати періоду. Витрати на поліпшення транспортного засобу відображаються як капітальні інвестиції на створення інших необоротних активів і підлягають амортизації в бухгалтерському обліку.

При фінансовій оренді орендодавець передає орендарю транспортний засіб на умовах оренди з правом його подальшого викупу.

У такому разі автомобіль передається на баланс орендаря, в якого виникає довгострокова кредиторська заборгованість за договором оренди. В свою чергу орендодавець має довгострокову дебіторську заборгованість.

Відповідно амортизацію нараховує орендар, а суму орендної плати він відносить на витрати.

Нині досить широко використовується оренда транспортних засобів у фізичних осіб.

При оренді автомобіля у фізичних осіб для автотранспортних підприємств зберігається порядок бухгалтерського обліку та оподаткування, які розглядались раніше.

Особливості полягають у відображенні сплати орендних платежів та їх оподаткуванні.

Досить часто у своїй господарській діяльності АТП використовують автомобілі власних працівників. Розмір орендної плати, яку отримає працівник, включається до його сукупного оподаткованого доходу. З доходу вираховують суму компенсаційних виплат (амортизаційні відрахування) за знос транспортного засобу. Розмір і порядок таких виплат визначається власником підприємства за погодженням з працівником.

Орендувати автомобіль можна і в громадянина, який не перебуває у трудових відносинах з підприємством-орендарем. В такому випадку відносини сторін оформляють у звичайному порядку. В бухгалтерському обліку орендаря операції відоб­ражаються аналогічно, як і при оренді транспортного засобу у приватного підприємця. Відмінність полягає в оподаткуванні доходу орендодавця, з якого підприємству потрібно утримати податок з доходів фізичних осіб.

Оподаткування сплати орендних платежів фізичній особі — суб’єкту підприємницької діяльності регулюється розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян“.

Особливості обліку оренди транспортних засобів у пов’язаних осіб полягають у визначенні суми орендної плати, яку можна віднести на витрати підприємства.

У бухгалтерському обліку операції з пов’язаними сторонами регламентує П(С)БО 23, відповідно до вимог якого оцінку активів і зобов’язань слід здійснювати одним з можливих методів:

• порівнюваної неконтрольованої ціни;

• ціни перепродажу;

• „витрати плюс“;

• балансової вартості.

Найоптимальнішим є перший метод, за яким орендна плата визначається на рівні плати за аналогічні орендні послуги, які надаються непов’язаним орендодавцям за звичайних умов діяльності.

Бухгалтерський облік таких операцій не відрізняється від обліку звичайних.

Згідно з податковим законодавством орендна плата, яка сплачується пов’язаній особі за орендоване майно, відноситься на валові витрати підприємства-орендаря, виходячи з договірної ціни, але не більше за звичайну ціну.

Якщо договірна ціна перевищує звичайну, то ця різниця не підлягає включенню до складу валових витрат. В орендодавця, якщо він є платником ПДВ, база оподаткування цим податком визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче за звичайну ціну.

Звичайна ціна — це ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, яка може бути одержана при продажу їх особам, не пов’язаним з продавцем у звичайних умовах ведення господарської діяльності.