Типові бухгалтерські проведення з обліку біологічних перетворень

Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
Витрачено насіння, посадковий матеріал, засоби захисту рослин	231	20, 27
Витрачено корми, засоби захисту тварин	232	20, 27
Отримано роботи і послуги допоміжних виробництв	231, 232	234
Нараховано заробітну плату основним робітникам	231, 232	66
Проведено відрахування на соціальні заходи	231, 232	65
Нараховано амортизацію необоротних активів основного виробництва	231, 232	13
Розподілено загальновиробничі витрати	231, 232	91
Оприбутковано приплід	212, 213	232
Первісне визнання поточних біологічних активів рослинництва	211	231
Списання поточних біологічних активів на собівартість врожаю	232	211
Оприбутковано сільськогосподарську продукцію	27	231, 232

Розділ 4. Облік в автотранспортних підприємств План

1. Загальні положення організації діяльності автотранспортних підприємств в Україні.

2. Ліцензування автомобільних перевезень.

3. Облік автотранспорту на АТП.

4. Облік запасів на АТП.

5. Облік витрат, доходів і фінансових результатів.

6. Документальне оформлення автоперевезень.

1. Загальні положення організації діяльності автотранспортних підприємств в Україні

Експлуатація автотранспорту стала невід’ємною частиною ведення господарської діяльності для багатьох підприємств.

Реорганізація ринку автомобільних послуг знайшла відображення у фінансово-господарській діяльності підприємств різних форм власності, одним із видів діяльності котрих є надання послуг з автоперевезень. Підприємство, яке володіє транспортним засобом, є платником таких специфічних податків і зборів, як податок з власників транспортних засобів і збору за забруднення навколишнього середовища.

Залежно від мети використання автотранспорт поділяється на:

 автотранспорт загального користування,

 автотранспорт службового призначення,

 автотранспорт індивідуальний.

Автотранспортні засоби перевізників, які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів, належать до автомобільного транспорту загального користування. Цей вид транспорту задовольняє потреби населення і суб’єктів підприємницької діяльності (СПД) в автомобільних перевезеннях.

Транспортні засоби СПД, установ і організацій, які використовуються ними тільки для власних потреб, вважаються службовим автотранспортом.

Індивідуальний автотранспорт — це транспортні засоби фізичних осіб, які вони використовують лише для власних потреб.

Автомобільні перевезення включають:

 перевезення вантажів;

 перевезення пасажирів.

Підприємства можуть здійснювати автоперевезення, якщо цей вид діяльності передбачений їх засновницькими документами.

Перевізник — фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Умови перевезень регламентують такі нормативні акти:

1. Закон України „Про дорожній рух“ від 30.06.1993 р. № 3353-ХІІ, із змінами та доповненнями.

2. Закон України „Про транспорт“ від 10.11.1994 р. № 232/94-ВР,

3. Закон України „Про автомобільний транспорт“ від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ.

4. Закон України „Про транспортно-експедиторську діяльність“ від 01.07.2004 р. № 1955-IV.

5. Правила надання послуг пасажирам автомобільного транспорту, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176.

6. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363.

Ці нормативні акти визначають правила організації автомобільних перевезень пасажирів і вантажів, регламентують сертифікацію автотранспорту і запчастин до нього, ліцензування транспортних послуг, регулюють порядок складання договорів про автоперевезення, визначають завдання системи державного контролю на автотранспорті, статус персоналу автотранспортних засобів, основи організації і експлуатації транспортних засобів, права, обов’язки і відповідальність їх власників та всіх учасників автоперевезень.

Перевезення вантажів здійснюється, як правило, на підставі складеного письмового договору із замовником і заявки.

Договір про перевезення вантажів — це двостороння угода між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем), яка є юридичним документом, який регламентує об’єм, термін і умови перевезення вантажів, права, обов’язки і відповідальність сторін щодо їх дотримання.

Згідно з цим договором організація (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй відправником вантаж до місця призначення і передати його уповноваженій на отримання вантажу особі (отримувачу), а відправник або вантажоотримувач зобов’язується оплатити ці послуги у встановленому розмірі. Перевізник і відправник (вантажоодержувач) несуть відповідальність за порушення зобов’язань, які зазначені в договорі. При укладанні договорів для здійснення міжнародних автоперевезень необхідно враховувати загальні умови поставки вантажів. Для цього необхідно керуватись Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р., в яких визначені міжнародні загальноприйняті базисні умови поставки вантажів. Правила ІНКОТЕРМС-2000 регламентують умови розподілу відповідальності, витрат і ризиків при виконанні контрактів, а також вид транспорту, який може використовуватись для здійснення перевезень в даних умовах.

Послуги автотранспорту з перевезення пасажирів поділяються на автобусні і таксомоторні.

До автобусних перевезень належать:

1) міські — в межах території одного населеного пункту;

2) приміські — за маршрутом завдовжки до 50 км незалежно від адміністративно-територіального поділу;

3) міжміські — обласні і міжобласні перевезення за маршрутом завдовжки більше 50 км;

4) міжнародні — за маршрутом, який перетинає державний кордон;

5) туристичні —за попередньо визначеним маршрутом з туристичною ціллю;

6) на замовлення — на погоджених між перевізником і замовником умовах за визначеним ними маршрутом;

7) вантажопасажирські — перевезення пасажирів і вантажу вантажопасажирськими автомобілями.

Автобусні перевезення пасажирів громадським транспортом в Україні виконуються на основі державних замовлень і контрактів, які щорічно укладаються (підписуються) із перевізниками.

Міністерство транспорту України є замовником на здійснення міжобласних і міжнародних пасажирських перевезень. Міські, приміські і внутрішньообласні перевезення виконуються відповідно до договорів, які підписані з місцевими органами влади.

Маршрут і графік руху автобусів складається перевізником. На кожний маршрут оформляється паспорт відповідної форми, яка затверджена Мінтрансом, і який містить схему маршруту, розклад руху, дані про довжину маршруту, акт пробного рейсу, таблицю вартості проїзду та інші дані.

За останнє десятиліття великої популярності набули маршрутні таксі, які надають послуги з перевезення пасажирів на підставі договору із замовником. Замовниками можуть бути: місцева держадміністрація та виконавчі органи міських (сільських, селищних) рад.

Незважаючи на те, що маршрутне таксі є різновидом автобуса, при організації таких перевезень необхідно врахувати таке:

1) перевезення здійснювати за попередньо визначеним маршрутом із зазначенням зупинок;

2) виконувати перевезення пасажирів, дотримуючись розкладу або відповідного інтервалу руху;

3) здійснювати перевезення пасажирів на основі квитка, який підтверджує право пасажира на користування автотранспортом;

4) проводити посадку і висадку пасажирів на їх вимогу, з врахуванням правил дорожнього руху, а не тільки на зупинках, передбачених маршрутом.

Послуги з перевезення надаються пасажирам за тарифами, які встановлені та погоджені із замовником в договорі про перевезення пасажирів автотранспортом. Для покриття витрат на перевезення пільгових категорій населення в договорі передбачаються дотації, які виплачує замовник перевізнику із місцевого бюджету.

Таксомоторні перевезення — це перевезення пасажирів і багажу в таксі в порядку індивідуального користування.

Автомобіль, який виконує таксомоторні перевезення, повинен бути обладнаний сигнальними знаками, розпізнавальним ліхтарем і таксометром, який реєструється в державній податковій інспекції за місцем знаходження СПД.

Звіт про використання таксометра подається його власником в ДПІ щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним. (Наказ Міністерства транспорту України від 13 серпня 1998 р. № 320 «Інструкція про застосування електронних таксометрів, які внесені до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, при розрахунках за послуги таксі та видачі пасажирам чеків»).

Для здійснення автотранспортних перевезень підприємству необхідно мати огороджену територію з місцями для стоянки, зберігання, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, а також мати в штаті посади фахівця з безпеки дорожнього руху, лікаря, відповідальних за зберігання, технічне обслуговування та експлуатацію автотранспорту.