- •1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки.
- •2. Загальні основи генези господарства та господарських форм у ранніх цивілізаціях Давнього Сходу.
- •3. Господарський розвиток Стародавнього Єгипту та його відображення в економічній думці.
- •4. Особливості економічного розвитку Індії та Китаю.
- •5. Економічна думка Стародавньої Греції та Стародавнього Риму у працях Ксенофонта, Платона, Арістотеля., Катона, Гракхи, Варрона, Коллумели.
- •6. Економіка Західної та її аграризація на першому етапі (V-XI ст.). «Салічна правда», «Капітулярій про вілли».
- •7. Структурні трансформації суспільно-економічного розвитку Західної Європи в XI-XV ст.. Та економічна думка цього періоду. Хома Аквінський.
- •8. Давньоруська ранньофеодальна держава як складова загальноєвропейської цивілізації. «Руська правда», «Повість временних літ», «Повчання дітям Володимира Мономаха».
- •9. Розпад Давньоруської держави: економічні причини та наслідки. Економічний розвиток українських земель під владою Польщі та Литви.
- •10 .Передумови виникнення ринкового господарства в надрах пізньофеодального суспільства. Меркантелізм – перша економічна концепція до ринкової економічної теорії.
- •11. Розвиток продуктивних сил європейських країн у період переродження у ринкове феодальне господарство. Великі географічні відкриття та їх вплив на господарський розвиток Європи.
- •12. Первісне нагромадження капіталу як вихідний пункт становлення ринкового господарства в Західній Європі (кінець XV- початок XVIII ст.)
- •13. Становлення класичної школи політичної економії та її теоретико-методологічні засади. А. Сміт як фундатор економічної науки. Економічне вчення д.Рікардо.
- •14. Генезис та еволюція ринкового господарства в Англії у другій половині XVII – першій половині XIX ст. Економічні концепції т. Мальтуса, н. Сеніора, Дж. Мілля.
- •15. Особливості ринкового господарства у Франції у першій половині XIX ст.. Економічні вчення ж.Б. Сея, ф. Бастіа.
- •17. Промислове зростання Німеччини в кінці xіx ст.. Соціально-економічні і погляди р. Штольмана, р. Штамлера, ф. Оппенгеймера.
- •18. Становлення інституціоналізму та його головні напрямки: соціально-психологічний інституціоналізм т. Веблена, соціально-правовий д. Коммонса, кон’юктурно-статистичний в. Мітчела.
- •19. Становлення ринкового господарства в Україні. Селянські реформи 1848 р. У Росії. Промисловий переворот у Східній Україні.
- •22. Світова економічна криза 1929 - 1933 років та економічні дослідження в період державно-монополістичного розвитку суспільств Європейської цивілізації.
- •23. Виникнення кейнсіанства. Теоретична система Дж. М. Кейнса. Економічна програма Дж.М.Кейнса.
- •24. Економічний розвиток європейських країн і сша у період Другої світової війни та її вплив на структуру народного господарства.
- •25. Неокласика. Теорії економічного зростання: р. Солоу, д. Мід.
- •26. Інституціоналізм. Теорії трансформації капіталізму: Дж. К. Гелбрейт, Дж. М. Кларк, с. Кузнець, а. Арон, Дж. Бернхем, т. Ніколс.
- •27. Розвиток світової економіки за умов інформаційно-технологічної революції наприкінці XX - початку XXI ст. Та еволюція економічної думки у цей період.
- •29. Дослідження українськими вченими проблем трансформації директивної економіки на ринкову (а. Гальчинський, в. Геєць, с. Данилишин, с. Єрохіна, б. Квасіпок, в. Кононенко, т. Лукінов, в. Черняк).
- •30. Дослідження українськими вченими проблем ринкового реформування економіки України (с. Злунко, с. Панчишин, 3. Ватаманюк, п. Єщенко, с. Єрохін, б. Панасюк та іншії.
5. Економічна думка Стародавньої Греції та Стародавнього Риму у працях Ксенофонта, Платона, Арістотеля., Катона, Гракхи, Варрона, Коллумели.
У добу загострення суперечностей і початку кризи рабовласницького сус-ва (4ст до н.е.) ек.думка старод. Греції сягає разквіту.
Ксенофонт (430-355/354 до н.е.) головним твором був "Домострой”. Дано характеристику рабовласницького гос-ва. визнавав рабство природним і правомірним, виступав за колективні форми рабоволодіння, давав поради щодо поліпшення організації гос-ва і підвищення продуктивності рабської праці. Для цього треба використовувати матеріальні стимули і різноманітні засоби "морального” впливу на рабів. Він розумів протилежність між розумовою та фізичною працею, тому вважав, що фізична – рабам, а людям вільним – управління та нагляд. Був прихильником натурального гос-ва. Сільське гос-во – це найважливіша галузь ек. одним із перших зрозумів важливість поділу праці, визнавши потребу в спеціалізації виробників на виготовлення певних предметів. Його заслуга –постановка питання про подвійне використання блага, як споживної цінності та як мінової. Поняття "цінність” він уживає у 2 значеннях: як споживна вартість "цінність є чимось добрим” залежить від корисності речей, вміння ними користуватись; водночас цінність розглядається, як здатність речівмінюватися на ін. річ, тобто, як мінова цінність. Отже посуті йдеться про 2 властивості товару. Не заперечує значення грошей, визнавав функціонування їх лише як скарбу і засобу обігу.
Платон (428/427-348/347 ло н.е.) основні твори посвячени проблемам держави -"Держава”, ”Закони”. У праці "Держава” виклав свою концепцію ідеальної держави. Держава, що складається з багатих і бідних -це по суті 2 держави: держава багатих і держава бідних. існує суперечність між потребами людей і можливостями їх задоволення. Розв'язання цієї суперечності він бачить в утворенні міста (об'єднання людей, в якому існує поділ праці). Саме поділ праці є основним принципом побудови держави та її прир основою. Поділяв усе вільне населення в ідеальній держ. на 3 стани: філософи (керують держ.), воїни, землероби та ремісники і торговці (господарська діяльність). Влада поділяється на політ. і ек-ну. Вважав, що ек. влада має підпорядковуватись політиці. Визнає торгівлю. Гроші потрібні для обміну, тому мають виконувати функцію засобу обігу та міри вартості. До функції грошей, як скарбу, засобу нагромадження ставився негативно, противник продажу товарів у кредит.
Арістотель(384-322 до н.е.) праці - "Політика”, ”Нікомахова етика”. Створив проект "найліпшої держави”. Соціальною основою цієї держави мають бути громадяни, які володіють власністю середньою, але достатньою. Найбільш привілейованою громадянами є політичні діячі та філософи. Уся земля поділяється на 2 частини (державна та приватна). Провідною галуззю є землеробство. Він розрізняв 2 типи багатства: багатство, як сукупність споживчих вартостей (природне истинне багатство) і багатство, як накопичення грошей. Заслугою є аналіз зародження і розвитку торгівлі, історичного процесу переходу однієї форми торгівлі в іншу.
Наукові досягнення довньогрецьких авторів зв'язані зі спробами теоретичного осмислення таких ек. процесів, як поділ праці, обмін, товар, гроші, прагненням зрозуміти закони госп. життя.
Катон (234-149 до н.е.) Трактат "Землеробство” узагальнює досвід і містить практичні рекомендації щодо ведення натурального рабовласницького гос-ва з певною ринковою орієнтацією. Он вважав землеробство за найліпше заняття. Для підвищення дохідності дає поради щодо облаштування гос-ва, орієнтації в ньому виробництва і праці рабів. Радить мати меньше обладнання. Не надає великого значення засобам вир-ва, але вилику увагу приділяє рабам і організації їх праці (суворо поводитись, сіяти ворожнечу між рабами). Вперше визначив категорії організації праці, продуктивності праці і технологічні категорії.
Брати Гракхі (162-133 до н.е.) опрацьовували проекти аграрних реформ , які полягали:
відновлення та зміцнення землеволодіння;
повернення збіднівших дрібних виробників до господарської діяльності;
обмеження розмірів земельних ділянок, що можуть бути у розпорядженні одного господаря.
Варрон (116-27 до н.е.) У трактаті ”Про сільське гос-во” знайшло відображення зростання товарності рабовласницьких гос-в та їх перетворенні на гос-ва напівнатурального-напівтоварного типу. Показав, що розвиток рабовласницького вир-ва веде до його занепаду, який визначається широким використанням товарно-грошових відносин. Показав шляхи повернення до рабовласництва і відновлення натурального обміну.
Колумелла (1ст. н.е.) "Про сільське гос-во”-своєрідний огляд стану античного сільського гос-ва в період кризи рабовласництва. Запропонував цілу систему заходів для раціональної організації рабовласницького гос-ва. Прагнучи розробити принципи ефективної організації праці рабів, рекомендував запровадити поділ праці, спеціалізацію, використання кваліфікованої рабської праці, велике значення приділяє характеру відносин між паном і рабом. Засоби впливу на рабів: від в'язниці до жартів та розмови. Заперечував Варрону і доводив необхідність вільної праці з метою підвищення її продуктивності.