- •1. Зародження економіко-теоретичних знань.
- •Економія.
- •Політекономія.
- •Економікс.
- •2. Сучасні економічні теорії.
- •Предмет економічної теорії.
- •4. Методи економічної теорії.
- •5. Економічні закони та економічні категорії, їхня сутність та види.
- •6. Функції економічної теорії
- •7. Форми економічних зв’язків і виробництва.
- •8. Економічні потреби суспільства. Економічні інтереси. Технологічні можливості суспільства.
- •9. Зміст економічної системи.
- •10. Продуктивні сили суспільства.
- •11. Економічне зростання та його типи.
- •12. Власність в економічній системі.
- •13. Типи економічних систем. Моделі ринкової економіки.
- •14. Товар та його властивості.
- •15. Сутність грошей та їх функції.
- •17. Ринок: його сутність та умови функціонування.
- •18. Попит та його детермінанти, зміна величини попиту, зміна його кривої.
- •19. Пропозиція: її детермінанти, зміна величини пропозиції, зміна її кривої.
- •6)Очікування підприємців.
- •Крива пропозиції
- •20. Структура та інфраструктура ринку.
- •За об’єктами обміну:
- •Залежно від умов, в яких діють суб’єкти господарювання:
- •Фінансово-кредитна:
- •Державно-регулятивна, законодавча:
- •Науково-дослідне та інформаційне забезпечення:
- •21. Конкуренція як спосіб регулювання ринкової економіки.
- •22. Ринок праці: чинники та специфіка.
- •23. Організація оплати праці.
- •24. Організаційно – правові форми підприємницької діяльності.
- •25. Підприємство: суть та форми.
- •26. Капітал як матеріальна основа підприємницької діяльності.
- •За сферами застосування.
- •За джерелами формування.
- •27. Кругооборот капіталу, його стадії та функціональні форми.
- •28. Основний капітал. Оборотний капітал.
- •29. Фізичне та моральне зношування основного капіталу.
- •31. Економічні функції держави в ринковій економіці
- •32. Кейнсіанська та неолібералістична концепції державного регулювання економіки.
- •33. Методи державного регулювання економіки
- •35. Суть і види витрат виробництва
- •37. Витрати виробництва у довгостроковому періоді.
- •38. Поняття прибутку. Його сутність та функції.
- •39. Поняття та зміст прехідної економіки
- •40. Роздержавлення власності в перехідній економіці, її особливості в Україні.
- •41. Національна економіка: суть, критерії визначення.
- •42. Грошовий вимір суспільного продукту
- •43. Додана вартість. Проблема подвійного рахунку.
- •44. Методи обчислення ввп
- •45 Система національних рахунків
- •46 Циклічність розвитку економіки .Теорії циклів
- •47.Безробіття .
- •48. Сутність і причини інфляції.
- •50. Регулювання інфляції.Крива Філіпса
- •52 Форми та фактори міжнародної економічної інтеграції.
- •53 Міжнародна торгівля,протекціоністська політика
- •54 Міжнародний поділ праці
- •55 Міжнародний рух капіталу
- •56 Міжнародна міграція робочої сили
- •57. Міжнародні науково-технічні зв'язки
- •58. Спільне підприємництво :суть та форми
58. Спільне підприємництво :суть та форми
Спільне підприємництво - це різноманітні форми виробничо-господарської діяльності партнерів двох або кількох країн, яка ґрунтується на об'єднанні зусиль, фінансових засобів, матеріальних ресурсів, довгострокових гарантій збуту товарів, систематичному оновленні продукції, науково-виробничій і торговій кооперації, участі в прибутках, розподілі технічних та інвестиційних ризиків. Спільне підприємництво здійснюється у формах обміну технологіями й послугами з подальшим розподілом програм випуску продукції та її реалізації, а також у таких формах, як концесії, консорціуми, акціонерні товариства і компанії з виробничо-збутовою діяльністю, міжнародні економічні організації, спільні (змішані) підприємства і вільні економічні зони. Концесія - це договір на здачу в експлуатацію на певний період на договірних умовах надр і земельних ділянок, підприємств та інших господарських об'єктів, які належать державі або муніципальній владіКонсорціуми - це тимчасові союзи господарських незалежних фірм або організацій, що виникають з метою скоординованої підприємницької діяльності. При входженні до консорціуму компанії повністю зберігають свою самостійність. Однак у тій частині діяльності, яка стосується цілей консорціуму, вони підпорядковуються спільно обраному керівництву.. Акціонерні товариства - організаційна форма об'єднання підприємств, організацій та окремих осіб (акціонерів), одна з основних організаційних форм утворення сучасних великих підприємств. Акціонерні товариства бувають двох основних видів: закриті, акції яких належать кільком приватним особам (засновникам) і не надходять у вільний продаж; відкриті (в деяких країнах вони мають назву «публічні»), акції яких вільно продаються і купуються на фондовій біржі. Спільні підприємства - це виробничі підприємства, торгові фірми, впроваджувальні та інші сервісні організації, а також міжнародні виробничі об'єднання, які створюються для координації господарської діяльності деяких фірм і підприємств на засадах збереження власності на майно його учасників. У разі необхідності учасникам таких підприємств надається право частково об'єднувати своє майно для проведення окремих господарських операцій або здійснення діяльності впродовж тривалого часу. і Історично спільні підприємства виникали у рамках національної економіки в епоху. Спільне підприємництво партнерів з різних країн нині є однією з ефективних форм світогосподарських зв'язків і часто супроводжується створенням на території певної країни виробничого або іншого підприємства за участю як національного, так й іноземного капіталу. Сутність спільного підприємства полягає в об'єднанні капіталів, що належать як приватним особам, так і підприємствам різного підпорядкування. Використання такої форми спільного підприємництва, як спільні підприємства, супроводжується скороченням витрат виробництва й обігу, зростанням швидкості обороту капіталу, що, в свою чергу, зумовлює зростання прибутку, розширює можливості нагромадження капіталу. Вільні економічні зони (спеціальні економічні зони, зони спільного підприємництва, вільної торгівлі) - це обмежені території, на яких діють особливі пільгові економічні умови для іноземних і національних підприємців, їх ще називають «вільними митними зонами», «експортними промисловими зонами». Вони мають підвищити конкурентоспроможність національного виробництва, посилити його експортний потенціал, збільшити приплив у країну прямих іноземних інвестицій, зменшити витрати на придбання імпортної продукції, прискорити строки освоєння новітньої техніки і технології.