3. Економікс.

1890р. з’являється праця англ. Економіста Альфреда Маршалла «Принципи економікс».

З’являється новий термін «економікс» - неокласичний напрям в економ. науці, який має за мету синтезувати класичну політичну економію і маржиналізм.

2. Сучасні економічні теорії.

Всю сукупність сучасних течій і шкіл можна згрупувати у 4 основні напрями:

1. Неокласицизм (засновники: А. Маршалл, А. Пігу)

• досліджує та розвиває ідеї класичної політекономії з урахуванням сучасних умов,

• заперечує необхідність втручання держави в економіку,

• розглядає ринок як саморегульовану економ систему, здатну самостійно встановити необхідну рівновагу між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Концепції і школи:

- монетаризм (Мільтон Фрідмен) – теорія, яка пропонує відмову від активного втручання держави в економіку і приписує в грошовій масі, що перебуває в обігу, роль визначеного фактора у формуванні економ рівноваги, розвитку вир-ва і зміні обсягів валового національного продукту (ВНП),

- теорія економ пропозиції,

- теорія раціональних очікувань.

2. Кейнсіанство виникло як відповідь на потреби подолання Великої депресії (1929-1933рр.), яка поставила економ систему капіталізму на межі повної катастрофи, на основі праці «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» (1936) Дж. М. Кейнса.

- обґрунтовує об’єктивну необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання сукупного попиту й інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики.

3. Інституціоналізм (інституціонально-соціологічний напрям).

Представники: Т. Веблен, Дж. Коммонс, І. Мітчелл.

- розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб’єктами складаються під впливом як економічних, так і правових, політичних, соціологічних і соціально-психологічних факторів.

Об’єктами вивчення є інститути (держава, корпорації, профспілки, а також морально-етнічні норми, звичаї, менталітет, інстинкти людей та інше).

4. Неокласичний синтез. Представники: Д. Хікс, Дж. Бюкенен, П. Самуельсон.

- обґрунтовують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економ процесів, наголошують на необхідність руху до змішаної економіки,

- дотримуються принципу раціонального синтезу неокласичного і кейнсіанського напрямів економ теорії.

3. Предмет економічної теорії.

Предмет – це коло явищ та процесів, що є об’єктом дослідження науки.

Предмет еволюціонує разом з економікою. Вперше термін вводиться ще до н.е. Ксенофонтом та Аристотелем як „економія” – правило ведення світового господарства. Пізніше меркантилісти, А. Де Моркент”єн (1615) вводить термін „політична економія”.

Є багато сучасних визначень поняття "економічна наука":

1) умови та форми, за яких відбуваються виробництво та обмін і відповідний розподіл продуктів між людьми, про шляхи вирішення проблеми організації споживання і виробництва;

2) проблеми використання обмежених виробничих факторів (землі, праці, устаткування, технічних знань), а також фінансових ресурсів для виробництва та розподілу продуктів між членами суспільства;

3) закономірності руху цін, грошей, норми відсотка, капіталу і прибутку для вироблення державою відповідної політики впливу на економічне життя тощо.

Економічна теорія – це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економ ситеми, діяльність економ суб’єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.

Різні напрями ек теорії по різному трактують предмет цієї науки. Ек наука тривалий час розвивалась під назвою „політична економія”. Цю назву сприйняли і класики, і марксисти, однак предмет науки трактували неоднаково. Класики вважали, що це наука про багатство, його вир-во та розподіл. Вони вважали, що дана наука має вивчати і ту сферу сусп життя, де відбувається обмін матеріальними благами та послугами. Марксисти предмет політекономії вбачали не у вир-ві та розподілі багатства, а у відносинах, що виникають і функціонують в тій сфері людського сус-ва, де виготовляються та споживаються матеріальні блага, тобто у сфері сусп вир-ва.

Інший підхід до визначення предмета ек теорії у сучасних економістів-немарксистів. Ек теорія у них отримала назву „економікс”. При визначенні її предмета представники виходять з того положення, що економічна, госп діяльність здійснюється за умов обмеженості ресурсів для цієї діяльності, тому здійснюючи госп діяльність кожний суб’єкт має постійно вибирати між різними варіантами їх можливого використання. Тому представники економікс визначають предметом науки не ек відносини, а дослідження поведінки людей в процесі ек діяльності за умов обмеженості ресурсів. Економікс досліджує проблеми ефективного використання дефіцитних ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини.

Всі ек течії та школи сходяться в одному, що предмет науки пов’язаний з сферою людського сус-ва, де здійснюється госп та ек діяльність. На сучасному етапі, коли все більшого значення набувають загальнолюдські цінності, багато економістів схиляється до думки, що ек теорія є універсальною наукою про проблеми вибору ресурсів та ек поведінку людей.

Предмет економічної теорії – дослідження поведінки людей у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг за умов обмеження ресурсів.

Ек теорія має два рівня вивчення ек сфери людського сус-ва, кожен з яких має свій специфічний предмет вивчення:

• мікроекономіка вивчає діяльність окремих ек суб’єктів (домогосподарство, підприємство, галузі, окремі ринки, товари і послуги, ціни на них); визначаються закономірності розподілу витрат вир-ва, формування цін на рівні окремої фірми, оптимальний розмір робочої сили, формування і використання доходів окремих домогосподарств; тобто визначаються принципи поведінки суб’єктів на нижчому рівні ек, рівні окремого господарюючого суб’єкта.

• макроекономіка досліджує закономірності ек діяльності в межах усього сус-ва; встановлює закономірності оцінки створеного в рамках нац ек продукту, формування і використання доходів населення, зайнятості і безробіття, функціонування грошового обігу, кредитної та фінансової системи сус-ва, аналізується ек роль держави.