10. Психологічні передумови підприємницької поведінки

Причини, які спонукають людей зайнятися підприємницькою діяльністю:

Внутрішні: прагнення до свободи; бажання самореалізувати свої здібності;бажання поліпшити свій добробут.

Зовнішні: тиск обставин; підприємці за традицією (коли фірма передається у спадщину); перехід з категорії менеджерів у власники; становлення бізнесмена за допомогою "бізнес-інкубаторів" за підтримки держави.

Бажання розлучитися з найманою працею в людей часто пояснюється ростом амбіцій. їм стає нецікаво працювати на господаря, і вони розраховують значно збільшити свій дохід, який вже не буде обмежувати хтось "зверху".

10. Типи підприємців

Підприємець-власник підприємства (капіталу) або співвласник.

Підприємець-орендар, який купує на певний час право користування землею, приміщенням тощо.

Підприємець-менеджер, що во­лодіє часткою власності не до по­чатку економічної діяльності, а зго­дом. Це стимулює його до ефектив­ного управління не своїм капіталом.

Бізнесмен — людина, що має свою справу. наукових видан­нях підкреслюють, з року в рік вироб­ляє одні й ті самі товари та надавати послуги.

Підприємці ж є новаторами, яких вирізняє з-поміж інших людей творчий по­шук, відкриття, бажання освоювати нові ринки збуту, запровад­жувати нові форми організації виробництва та збуту, віднахо­дити нові ресурси та їхні комбінації, свідомий ризик тощо

10. Психологічні бар’єри підприємців

Є.П. Єромлаєва виділяє 7 типів психологічних бар’єрів, що відображають істотні для підприємництва характеристики людської поведінки:

1) бар’єри „особистої ініціативи” охоплюють проблеми, пов’язані з труднощами прояву індивідуалізму і реалізації „духу підприємництва”, опору змінам, здатністю до саморозвитку;

2) бар’єри „помилкової установки”: вони містять у собі всі аспекти соціальної та особистої „міфотворчості” з приводу підприємництва, цінності праці, матеріального блага тощо, а також суперечності свідомості, властиві перехідним ситуаціям;

3) бар’єри автономності: їх взаємопов’язані компоненти – незахищеність особистості (правова та соціальна) та синдром „залежності” (зокрема, в ухваленні рішень);

4) бар’єри досягнення – відображають аспекти, пов’язані з мотивацією досягнення, прагненнями до успіху, труднощами в реалізації ухвалених рішень, зокрема: проблеми неадекватного прогнозування, недостатньої швидкості ухвалення рішень і реагування на ситуацію, невміння своєчасно відмовитися від невірного рішення, відсутністю варіативності в рішеннях і поведінці;

5) бар’єри ризику, що містять раціональний (зважений ризик) та емоційний (відповідальний ризик) аспекти;

6) бар’єри комунікації, що відображають перешкоди на шляху інформаційної доступності та довіри у діловому спілкуванні;

7) бар’єри сприйнятливості до нового, що відображають професійний догматизм, „вузькість” освіти, неприйняття нових ідей і варіантів поведінки.

10. Психологічні аспекти економічної психології зайнятості

Зайнятість охоплює сукупність тих соціально-трудових відносин, що стосуються забезпечення робочими місцями працездатних робітників, підготовки, формування, розподілу і використання робочої сили в процесі суспільно-необхідної праці та можливості відтворення здатності робітників до праці та їхнього соціально-економічного розвитку.

Зайнятість — це багатопланове явище, тісно пов’язане з такими економічними категоріями, як індивідуальна та колективна трудова діяльність, процес праці, умови праці, продуктивність праці, оплата праці, доходи населення, заробітна плата, підготовка, відтворення та розвиток трудових ресурсів, мобільність трудових ресурсів тощо.

Зайнятість дістає своє відображення в процесах задоволення потреб економіки в трудових ресурсах з урахуванням їхньої кількості та якості, доцільного та раціонального використання трудових ресурсів, задоволення професійних потреб працівників та гідного рівня життя населення, соціального захисту працюючих і тих, які втратили роботу.

Економічним аспектом зайнятості є те, що вона виявляється у виробничій діяльності людей, спрямованій на створення валового внутрішнього продукту (національного доходу) суспільства. Це безпосередньо впливає на рівень життя людей тому, що чим

Соціальний аспект зайнятості характеризує потребу та прагнення кожної людини у самовираженні, самореалізації та самоутвердженні в процесі трудової діяльності, що дає їй змогу отримувати винагороду за свою працю у вигляді трудових доходів і мати можливість відтворювати свою здатність до праці та розвиватися як особистості.