Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013

гинуть і запліднення яйцеклітини не відбувається. Таким чином, клінічні ознаки ендометриту відсутні, у самки проявляється статева циклічність, але вона після осіменіння залишається неплідною.

Діагностувати прихований ендометрит можна під час прояву стадії збудження. В окремих випадках, в естральному слизові візуально виявляють включення сірувато білих, жовтуватих пластівців або прожилки гною. В інших випадках використовують різні експрес методи діагностики.

1.Змішують естральний слиз з активною спермою та досліджують під мікроскопом. За прихованого ендометриту відбувається аглютинація сперміїв.

2.Проба на вміст сірковмісних амінокислот (за І.С. Нагор ним, Г.М. Калиновським). В пробірку набирають 4 мл 0,5 % розчину оцтокислого свинцю і по краплі додають 20 % розчин їдкого натрію спочатку до появи, а потім – до зникнення білого осаду. Потім в пробірку вносять 1–2 мл естрального слизу і суміш нагрівають. Якщо відбулося помутніння, то це вказує на вміст сірковмісних амінокислот, тобто реакція позитивна.

3.Модифікована проба Уайтсайда (за М.І. Поляневим, Ю.М. Поповим). До 1–2 мл естрального слизу додають таку ж кількість 4% розчину їдкого натрія і нагрівають до початку кипіння. Після охолодження, якщо суміш набуває яскраво жовтого забарвлення, – реакція позитивна.

4.Проба за В.Г. Гавришом. У пробірку з 2 мл сечі додають 1 мл 4% водного розчину азотною кислого срібла й кип’ятять протягом двох хвилин. Утворення чорного осаду вказує на позитивну реакцію, а світло коричневого – на негативну.

Також для діагностики використовують гістологічне дослідження біоптату ендометрію, бактеріологічне або цитоло гічне дослідження слизу.

Піометра – ускладнення метриту, яке характеризується накопиченням гнійного ексудату в порожнині матки за

391

закритого цервікального каналу. Найчастіше виникає у сук і кішок, рідше – у свиней, корів.

Ухворих відмічається загальне пригнічення, відсутність апетиту та виражена спрага. Іноді проявляється рвота та пронос. Температура тіла в нормі, іноді – підвищується. Тварини швидко худнуть, але об’єм черева збільшується відповідно до кількості накопиченого гною в матці (може сягати 5–6 л). Виділення із статевої щілини за звичай відсутні, іноді – невелика кількість гнійного ексудату, який самки активно вилизують.

Основні методи діагностики – трансабдомінальна пальпа ція та ультразвукове сканування матки. Під час дослідження відмічається напруженість черевної стінки, збільшена матка з флуктуючим вмістом, виражена больова реакція. На ехограмі візуалізується матка з витонченою стінкою та ехонегативним вмістом у порожнині.

Укорів піометра розвивається внаслідок закриття шийки матки. Загальний стан тварини задовільний, виділень із статевої щілини не спостерігають. За трансректальної пальпації визна чають збільшену матку, подібну до 2–4 місячної вагітності. Її поверхня гладенька, добре виражена флуктуація вмісту. Часто відчувається вібрація маткових артерій. Яєчники зменшених розмірів, іноді з жовтими тілами. Найточнішим методом дифе ренціальної діагностики піометри є ультразвукове обстеження матки.

Основним методом лікування сук і кішок за піометри є оперативний, який полягає в екстирпації матки. Як правило, видаляють також і яєчники. Консервативне лікування застосо вують рідко лише за умови відкриття цервікального каналу. Його ефективність незначна, так як у більшості випадків сама матка зазнає глибоких морфологічних змін та втрачає репродуктивну функцію.

Укорів також тканини матки зазнають деструктивного переродження, а тому лікування стає малоефективним. У окремих випадках стимулюють гормональними препаратами

392

розкриття шийки матки та призначають терапевтичні заходи відповідно до діагнозу ,,гнійний метрит’’.

Метрорагії – виділення крові з матки у корів та телиць під час статевої охоти або через 1–3 доби після її закінчення. Поширеність зазначеної патології може досягати 7–10 %. Причини достатньо не вивчено. Існують думки про етіологічну роль ендокринних розладів (ановуляції), морфологічної непов ноцінності судинних стінок в ендометрії. Встановлено, що метрорагія виникає у самок за гіповітамінозу, дефіциту макро і мікроелементів, порушень кальцієво фосфорного обміну. Специфічною клінічною ознакою є лише кров’янисті виділення із статевої щілини. Інших змін в статевих органах не виявляють. Заплідненість при цьому досить низька, тому мають місце багатократні осіменіння.

Більшість дослідників стверджують, що за метрорагії осіменіння проводити недоцільно, інші рекомендують осіменяти самок, але 2–3 спермодозами. За значної кровотечі коровам внутрішньом’язово вводять препарати кальцію. Призначають курс вітамінотерапії, загальностимулюючі препарати. Обов’яз ково потрібно збалансувати раціон за вмістом і співвідношенням макро і мікроелементів, вітамінів, хворих тварин забезпечити регулярним моціоном.

Індурація матки – переродження матки внаслідок розр остання в м’язовому шарі сполучної тканини. Виникає як ускладнення хронічного метриту. Матка стає зменшеною, стінка потовщена, поверхня бугриста, консистенція неоднорідна з щільними ділянками. За індурації матка повністю втрачає свою функцію, а тому лікування не має ефективності. Хвору тварину потрібно видаляти із репродуктивного стада. Так чинять і з самками, у яких діагностували атрофію матки, що характе ризується значним зменшенням органа. Виникає зазначена патологія як ускладнення хронічного запалення, внаслідок хронічної інтоксикації та хронічних внутрішніх хвороб, за недостатньої годівлі, неповноцінних умов утримання. Трансрек

393

тально визначають, що матка незначних розмірів, атонічна, неоднорідної консистенції. У більшості випадків яєчники теж зазнають атрофії, а тому статева циклічність у таких самок не проявляється.

Сальпінгіт – запалення яйцепроводів. Причинами запа лення можуть бути запальні процеси в матці чи яєчниках, черевній або тазовій порожнинах, заочеревинні абсцеси та флегмони, механічне пошкодження (наприклад, під час родів).

Може бути одно і двобічним. Частіше трапляється однобічний сальпінгіт. За перебігом розрізняють гострий і хронічний, а за характером ексудату – катаральний і гнійний. Ніжна структура слизової оболонки яйцепроводу зумовлює швидке поширення запального процесу на всі шари його стінки з накопиченням ексудату в поржнині органу. За хронічного перебігу сальпінгіту потовщується стінка яйцепроводу, а його канал звужується або закривається.

Ритм і повноцінність статевих циклів за сальпінгіту не порушуються, але заплідненість відсутня. В нормі яйцепроводи у корів за ректального дослідження не прощупуються. За сальпінгіту вони пальпуються через стінку прямої кишки у вигляті потовщених шнурів з фруктуючими округлими вузлами, а за хронічного запалення – у вигляді щільних тяжів завтовшки з олівець.

Наслідком сальпінгіту є втрата прохідності каналу яйце проводу. Тому за одностороннього запалення прогноз заплідне ності сприятливий або сумнівний. За двобічного сальпінгіту – несприятливий.

Лікування симптоматичне (антибіотикотерапія) та пато генетичне (новокаїнотерапія). У більшості випадків тварини залишаються неплідними і підлягають вибракуванню.

394

10.6. УРАЖЕННЯ ЯЄЧНИКІВ

Ураження яєчників є основною причиною порушення репродуктивної функції самок. Статеві залози є органами мішенями, а тому функціонально цілком залежать від процесів у вищих ланках нейроендокринної системи. Умовно оваріальну патологію розділяють на дисфункції (гіпофункція, персистенція жовтого тіла) та хвороби, зумовлені морфологічними порушен нями (оофорит, кістоз, атрофія, новоутворення та ін.). Більшість патологій яєчників клінічно проявляються анафродизією – відсутністю статевої циклічності.

Гіпофункція яєчників – зниження репродуктивної та гормональної функції статевих залоз. Виникає через зменшення виділення фолікуло стимуляційного гормону та припинення повноцінного фолікулогенезу в яєчниках. Сприяючими факто рами для розвитку гіпофункції вважають хронічний стрес, акушерську патологію, старість, високу продуктивність, не сприятливі умови утримання, скорочення фотоперіоду, сезон та ін. У корів статеві цикли не проявляються або стають неповноцінними. Ознаки тічки та загального збудження невиразні, часто спостерігається ановуляція. Під час трансрек тальної пальпації встановлюють, що яєчники нормальних або дещо зменшених розмірів, з гладенькою поверхнею, консистен ція еластична, однорідна. Фолікули та жовті тіла не прощу пуються. Матка має знижену ригідність.

Лікування спрямовують на стимуляцію статевої цикліч ності і включають методи, які мають загальностимуляційний ефект, нормалізують кровообіг та обмінні процеси в тканинах яєчників, а також безпосередньо стимулюють фолікулогенез (гормональні препарати). Самок із гіпофункцією яєчників забезпечують повноцінною годівлею, активним моціоном, за можливості – дозованим контактом із самцями. Ефективними є введення вітамінних і тканинних (із печінки, селезінки, яєчників) препаратів, молозива, автокрові. Рекомендоване щоденне прове

395

дення масажу яєчників і матки (двічі на добу, протягом 5–7 діб), а також застосування методів рефлексо , фізіо та лазеротерапії.

Гормональна стимуляція спрямовується на активацію фолікулогенезу в яєчнику та прояв стадії збудження статевого циклу. З цією метою проводять введення препаратів з фолікулостимуляційним гормоном (фолігон, овогон тіо), гона дотропіном (СЖК, КЖК, гравогормон) або синтетичним анало гами гіпоталамічного рилізинг гормону (сурфагон, фертагіл). Зазначені препарати можна поєднувати з введеннями нейро тропних (1 % розчин карбохоліну або 0,5 % розчин прозерину по 2–4 мл, тричі через добу). Гормональну стимуляцію застосо вують, переважно, за комбінованими схемами.

Персистенте жовте тіло виникає внаслідок порушення лютеолізису. Розрізняють персистентне жовте тіло вагітності – якщо воно не розсмокталося протягом 3–4 тижнів після родів, та персистентне жовте тіло статевого циклу – якщо його лізис не відбувся за 2–3 тижні після прояву стадії збудження.

Найчастіше виникає у корів і кобил. До етіологічних факторів відносять: патології матки, відсутність моціону, неза довільні умови утримання, незбалансовану (висококонцентрат на, згодовування кислих кормів та ін.) годівлю, високу продуктивність, гестоз, порушення обміну речовин, кетоз, ацидоз, ендокринні порушення, старість.

Загалом, своєчасне та повноцінне розсмоктування жовтого тіла забезпечує виділення слизовою оболонкою матки простагландинів F2 альфа. Якщо цей синтез порушений (субінволюція, атонія матки, ендометрит та інші хвороби матки), то жовте тіло залишається в яєчнику і продовжує продукувати прогестерон. Останній своєю дією блокує розвиток та дозрі вання фолікулів у яєчниках, а тому спостерігається довготривала анафродизія. Під час трансректального дослідження в одному з яєчників виявляють жовте тіло, але підтвердити його персистентність можна лише за повторного (через 2 тижні)

396

дослідження, якщо жовте тіло не зазнає змін і залишається в яєчнику. Матка, як правило, атонічна, в’ялої консистенції.

Перед початком лікування потрібно встановити причину персистенції жовтого тіла. Якщо у корови виявили патології матки, то потрібно, насамперед, забезпечити їх усунення. Часто, після нормалізації морфофункціонального стану матки, жовте тіло у короткі строки спонтанно розсмоктується, а статева циклічність відновлюється.

Результативність має також і запровадження активного моціону, випасу, інсоляції, введення в раціон зелених кормів, вітамінних та інших біологічно активних добавок. Консервативне лікування включає в себе проведення масажу матки та яєчників, введення нейротропних, тканинних, вітамінних та гормональних препаратів. Найкращу ефективність має застосування препа ратів простагландинів F2 альфа, які вводять двічі, з інтервалом 11–13 діб. Більшість корів, яких лікують таким способом, проявляють стадію збудження з 5–7 доби після першої ін’єкції.

Кіста яєчника – патологічне утворення, яке має тонку оболонку та порожнину, заповнену рідиною. Найчастіше виникає у корів, кобил, свиней, кішок.

Утворенню кіст сприяють висококонцентрований тип годівлі, поїдання кислих кормів, кормових культур з високим умістом фітоестрогенів (люцерна, кукурудза, гречка, просо), дефіцит макро і мікроелементів, недостатня інсоляція, гіподи намія та ін.

Фолікулярна кіста виникає внаслідок порушення ендо кринних механізмів овуляції. За низького рівня естрогенів під час статевої охоти не відбувається передовуляторний викид лютеїнізуючого гормону, через що у стінці домінуючого фолікула не проходять зміни, потрібні для її розриву. В ановуляторному фолікулі накопичується рідина, що призводить до збільшення об’єму порожнини та трансформації в кісту. При цьому рівень естрогенів у крові значно підвищується, що провокує розвиток німфоманії.

397

Німфоманія – це порушення репродуктивної функції, що проявляється скороченням терміну стадій гальмування і зрівноваження та подовженням і підсиленням прояву тічки, загального збудження та статевої охоти. Самки занепокоєні, активні, іноді – агресивні. Спостерігається зниження апетиту, молочної продуктивності, втрата ваги тіла. Молоко стає на смак солоним та гірким. За довготривалої німфоманії починають проявлятися ознаки виснаження, статева циклічність гальму ється, а на наступному етапі, через підвищення рівня андрогенів, відбувається вірилізація самки – фенотипне перетворення у самця. У них відмічається збільшення м’язової маси плечового поясу, з’являється низький тембр голосу, агресивна поведінка. Матка, яєчники та молочна залоза зазнають атрофії. Таких корів можна використовувати для виявлення стадії збудження в інших самок.

Лютеїнові кісти мають менші розміри та товщі стінки, ніж фолікулярні та часто пальпуються як міхурці розмірами з лісовий горіх. Кістозна рідина містить прогесторон, що зумовлює прояв анафродизії у корів. Матка атонічна, в’ялої консистенції, роги матки опущені в черевну порожнину.

Консервативне лікування базується на використанні СЖК, КЖК, диригестрану, прогестинів сумісно з методами патогене тичної і загальностимулюючої терапії.

З оперативних методів застосовують роздавлювання кісти через стінку прямої кишки або проколювання через стінку піхви (за А.Ю. Тарасевичем) чи ззовні через стінку крупа (за В.Г. Марти новим). Уміст кісти відсмоктують, а потім вводять в її порожнину розчин Люголя або новокаїну з антибіотиками. За лютеїнових кіст вводять препарати з простагландином F2 альфа.

Запалення яєчників є причиною безпліддя корів і кобил у 5–10 % випадків. За характеру ексудату розрізняють серозне, гнійне, фібринозне і геморагічне запалення.

Оофорит буває обумовленим захворюваннями інших органів (яйцепроводів, матки, піхви), а також травмами при

398

масажі, роздавлюванні кіст і видаленні жовтого тіла (у корів і кобил за ректального дослідження).

Запалення буває гострим та хронічним. Прогноз часто несприятливий.

Гострий оофорит супроводжується пошкодженням функціональних тканин яєчника, випотіванням ексудату, що проявляється болючістю і підвищенням температури тіла. Порушуються статеві цикли. За ректального дослідження (у корів, кобил) яєчники збільшені, іноді флуктують за рахунок утворення абсцесів. Фолікули і жовті тіла відсутні.

За хронічного перебігу загальний стан тварин не зміню ється. Яєчники збільшені, тверді, бугристі, неправильної форми; паренхіма часто атрофована. Фолікулів і жовтих тіл немає.

Тваринам надають спокій, покращують годівлю і умови утримання. Застосовують антибіотико , іхтіоло , патогенетичну терапію, ультразвук, лазер. За хронічних процесів тварин, як правило, вибраковують.

Атрофія яєчників – значне зменшення розмірів гонад за рахунок морфологічних порушень. Виникає найчастіше у корів, кіз, овець внаслідок хронічної інтоксикації, інфекційних та паразитарних хвороб, ендокринних порушень, старості, хроніч ного стресу. Пальпаторно визначають, що яєчники зменшені в розмірах, консистенція їх неоднорідна та ущільнена. Фолікули та жовті тіла в яєчниках відсутні. За атрофії одного яєчника статева функція може зберігатися, а при двосторонній патології – неплідність довготривала і в більшості випадків закінчується повною втратою репродуктивної здатності. Клінічно атрофія яєчників проявляється анафродизією. Матка, зазвичай, також зазнає атрофії.

Застосування гормональної стимуляції за атрофії яєчників не проводять. Доцільно застосовувати методи фізіотерапії та загальностимулюючої терапії. За незворотніх морфологічних порушень в яєчниках самок вибраковують з репродуктивного стада.

399

10.7. КОЇТАЛЬНІ ІНФЕКЦІЇ

Інфекційний фолікулярний вестибуліт характеризується катарально вузликовим ураженням слизової оболонки переддвер’я піхви. Чутливою є велика рогата худоба. Збудник Micoplasma bovigenitalium, допоміжну роль виконують герпес віруси. Зараження відбувається контактним шляхом (за статевого акту), а також через сперму.

Через 2–3 дні після зараження проявляються ознаки гострого запалення: статеві губи сильно припухають внаслідок набряку, слизова оболонка переддвер’я піхви набрякла, яскраво червоного кольору, з численними крапковими крововиливами, покрита катаральним ексудатом. Запалені тканини болючі за пальпації.

За гострої фази запалення спостерігається занепокоєння, погіршення апетиту, зниження надою. Через 10–14 діб інтенсивність запалення знижується, а на бокових стінках переддвер’я піхви і навколо клітора з’являються гранульоми (вузлики) завбільшки з просяне зерно. За потрапляння збудника у порожнину матки (зі спермою, інструментами, контактним шляхом) виникає катар ендометрію з викидом простагландинів F2α, які лізують жовте тіло, що призводить до прихованого аборту. Тому в неблагополучних стадах спостерігається висока частота перегулів та подовжених статевих циклів.

Кампілобактеріоз – інфекційна хвороба, яка проявляється переважно абортами у першій половині вагітності. Збудник Campylobacter veneralis. Поширюєтья контактним шляхом (за статевого акту) і через сперму. Чутливі велика рогата худоба і вівці. Зараження овець відбувається через корм і воду.

У гострій фазі запалення вульва набрякла, слизова переддвер’я піхви яскраво червона, покрита катаральним ексудатом. На верхньобокових стінках переддвер’я піхви спостерігаються яскраво червоні вузлики розміром з просяне зерно. Після аборту чи нормальних родів порушується ритм

400