Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013

збоків, довжиною 3–5 см. Вим’я малорухоме, за відсутності лактації майже зливається з шкірою.

Молочна залоза сук складається з 8–10 залозистих пакетів на грудній і черевній стінці, у кожному пакеті по 6–12 крупних молочних ходів, які відкриваються самостійно на верхівці соска 6–12 сосковими каналами.

Укішки молочна залоза має вісім залозистих часток, молочні протоки яких зливаються і відкриваються двома отворами на верхівці соска. Молочна залоза кролиці складається

звосьми пакетів, на верхівці соска 5–15 соскових каналів.

Основною функцією молочної залози є лактація – фізіологічні та біохімічні процеси утворення і накопичення молока в молочній залозі, а також періодичні його виведення та видалення під час доїння або ссання. Ріст і розвиток молочної залози (мамогенез), процес молокоутворення (лактопоез) та рефлекс молоковіддачі тісно пов’язані з функціями статевих органів і знаходяться під контролем складного регуляторного механізму, в якому беруть участь нервова система, різні гормони та медіатори.

Молочна залоза виникає на ранніх стадіях розвитку ембріона у вигляді повздовжніх потовщень епідермісу (молочних смужок) на черевній поверхні тулубу. За рахунок смужок утворюються молочні горбики, кількість яких відповідає кількості молочних залоз у тварин різних видів. У молодих тварин молочна залоза складається в основному з жирової тканини та невеликої кількості проток. З настанням статевої зрілості кількість проток зростає. У другій половині вагітності відбувається інтенсивний розвиток молочних ходів, альвеол та сосків. Основними гормонами, які беруть участь у нейроендо кринній регуляції мамогенезу є естрогени, прогестерон, гонадотропіни, кортикостероїди (мінерал і глюкокортикоїди), пролактин, інсулін, лактоген (плацентарний соматотропін), трийодтиронін та тетрайодтиронін (тироксин).

Перед родами молочна залоза збільшується в об’ємі і починає продукувати молозиво, яке має, порівняно з молоком, у

321

два – три рази вищу кислотність, більше білків, вітамінів, імунних тіл, заліза, вітаміну А та Д, проте в ньому менше жиру і цукру. Через 7–10 днів після родів молозиво перетворюється на молоко.

Рис. 54. Схема повздовжнього розрізу соска 6 місячної телиці:

1 – сосковий канал; 2 – молочна цистерна; 3 – складки цистерни; 4 – додаткові канальці

Молоко – цінний продукт харчування, що містить близько 120 речовин, які знаходяться у взаємозв’язаному стані в опти мальному співвідношенні. У той же час молоко – це сприятливе середовище для розвитку мікрофлори. Під час захворювання тварин склад молока, його якості змінюються. Тому проблеми якості молока і хвороб молочної залози особливо актуальні.

Лактопоез (синтез молока у цитоплазмі клітин епітелію альвеол молочної залози) відбувається із складників крові (попередників). Через вим’я корови з надоєм 15 кг протікає 6 тонн крові на добу, а на утворення 1 літра молока використо вуються компоненти 400 кг крові.

Лактація характеризується апокриновим типом секреції, за якого відділення секрету супроводжується відторгненням верхівки або апікальної частини клітини. Під час цього процесу в епітеліальній клітині з’являється виступ з секретом, який разом з цитоплазмою відділяється і потрапляє в порожнину

322

альвеоли. Клітина стає плоскою, але зберігає ядро і органели та продовжує секреторну діяльність.

Однак на різних етапах лактації зустрічаються також мерокриновий (характеризується накопиченням у апікальній частині клітини та просоченням через мембрану в просвіт альвеоли жирової кульки) та голокриновий (характеризується перетворенням усієї епітеліальної клітини у секреторну краплю) типи секреції.

Поряд з утворенням молока відбувається зворотне всмоктування води та розчинених у ній речовин у кров (реабсорбція). Процеси утворення молока і реабсорбції в залозі відбуваються безперервно, але їх інтенсивність та співвідно шення в різні періоди лактації різні. Поступове заповнення вим’я молоком відбувається протягом 10–14 годин до запов нення секретом молочної залози на 80–90 %. Під впливом підвищеного внутрішньовим′яного тиску, стиснення капілярів і подразнення барорецепторів процеси лактопоезу сповільню ються та починається реабсорбція. Своєчасне звільнення залози від молока запобігає цьому.

323

Основними гормонами, які забезпечують нейроендо кринну регуляцію лактогенезу і лактопоезу, є пролактин, кортикостероїди, соматотропін, трийодтиронін та тироксин.

Рефлекс молоковіддачі залежить від частоти та тривалості подразнення молочної залози і умовно поділяється на дві фази. Перша фаза (молоковидалення) виникає безпосередньо після подразнення рецепторів під час підготовки вим’я до доїння та ссання молочної залози (через 2–6 секунд) і триває 25–30 секунд. Вона пов’язана передачею аферентних і еферентних імпульсів нервовими шляхами, що веде до розслаблення соскового сфінктера й активації рухової активності гладеньких м’язів проток та цистерни. У першу фазу виводиться молоко, яке знаходилося у цистерні і великих протоках (цистернальна порція). Друга фаза (молоковиведення) є продовженням першої і пов’язана з виділенням окситоцину і вазопресцину гіпофізом у кров. Окситоцин викликає скорочення міоепітеліальних клітин альвеол, внаслідок чого виводиться та частина молока, яка знаходиться в альвеолах і дрібних протоках. Друга фаза виникає через 25–50 секунд від початку доїння та триває декілька хвилин

(10 хвилин і більше), то говорять про її сповільнення. За цей час руйнується окситоцин і виділення молока припиняється. Обидві фази мають складнорефлекторний характер з включенням безумовних і умовних рефлексів.

Гальмування рефлексу молоковіддачі реалізується трьома шляхами та виникає після дії на організм будь яких стресових подразників: порушення стереотипу доїння, недотримання роз порядку дня, биття, переляк тощо. Перший характеризується затримкою виведення окситоцину, другий – впливом еферент них нервових імпульсів, а третій – активацією симпатоадрена лової системи і в кров з наднирникових залоз потрапляють катехоламіни (адреналін, норадреналін, дофамін). Дія останніх під час молоковіддачі пов’язана з обмеженням доступу оксито

324

цину до міоепітелію альвеол за рахунок звуження судин молочної залози.

Розвиток вим’я після родів у корів відбувається протягом 4–6 тижнів, а потім починається інволюція молочної залози. Тривалість лактації у корів складає 6–11, у кіз – 6–10, у овець – 4–6, у свиней – 2 місяці.

Таблиця 20

Тривалість лактації і молочна продуктивність с. г. тварин

З припиненням доїння (ссання) настає інтенсивна інволю ція молочної залози: молочні протоки спадаються, епітеліальні клітини перероджуються, розпадаються, розсмоктуються; альвеолярна тканина замінюється жировою. Зберігаються лише молочні протоки, просвіт яких заповнюється в’язким, клейким секретом. У тканинах з’являється багато макрофагів, що видаля ють редуковані елементи. Залоза зменшується та ущільнюється.

Завершується сухостійний період підготовкою до нової лактації – відбувається повна регенерація залозистої частини залози. Епітелій за 2–3 тижні до родів починає секретувати компоненти молозива і перед родами ємнісна система залози заповнюється молозивом.

У вим’ї є певні бар’єри, що забезпечують місцевий захист залози. Ці бар’єри розміщені в ємнісній системі вим’я та дійковому каналі ступінчасто. До них відносять такі механічні фактори, як цистернальна розетка, складки епітелію, сфінктер дійки. Поряд з цим бар’єрну функцію виконують і біохімічні

325

фактори (ненасичені жирні кислоти молока, протеїн, шар епітелію) та клітинні фактори (макрофаги, лімфоцити, плазматичні клітини).

До захисних бар’єрів молочних проток відносять також циркулярний міоепітелій, антибактерійні фактори молока (лізоцим, система лактопероксидаза тіоціанат пероксид водню, лактоферин, комплемент, імуноглобуліни, фагоцити). Але головними факторами захисту вим’я є його імунітет, активний фагоцитоз, бактерицидні і бактеріостатичні властивості молока; у вим’ї виробляються імуноглобуліни, а в секреті залози є лейкоцити та макрофаги. Все це разом і формує систему локального захисту молочної залози.

Незбалансована годівля, порушення зоогігієнічних норм утримання, догляду та експлуатації тварини ослаблюють природні механізми захисту молочної залози.

9.2. МЕТОДИ КЛІНІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

Під час дослідження молочної залози враховують дані анамнезу, клінічного і лабораторного дослідження.

Анамнестичні дані збирають під час реєстрації тварин (порода, вік, індвідуальний номер, масть та ін.). З’ясовують: час і перебіг останніх родів, статеву циклічність після родів і дати осіменінь, молочну продуктивність в останню лактацію і в мину лому, стан молочної залози в попередні роки, час захворювання вим’я, зміни надою і якості молока, стан господарства чи місцевості щодо незаразних, інфекційних та інвазійних хвороб, а також особливості годівлі, утримання та доїння тварин.

Клінічні методи дослідження (огляд, пальпація, візуальна оцінка секрету і сонографія) молочної залози в корів застосовують під час лактації, сухостійного періоду та родів.

У лактуючих корів дослідження проводять планово − один раз на місяць перед діагностикою субклінічного маститу та

326

щоденно − після виявлення оператором машинного доїння чи власником тварини болючості, ущільнення, набряку, збільшення молочної залози або хоча б однієї із часток, пошкодження шкіри, виникнення включень (крові, гнійного ексудату, фібрину, казеїну тощо) чи зміни кольору секрету та інших ознак, що свідчать про ураження вим’я. У сухостійних корів молочну залозу досліджують у перші 7–10 діб сухостою з метою виявлення ознак відсутності гальмування лактації (мимовільного витікання молока з соскового каналу та збільшення вим’я) чи маститу. Під час родів молочну залозу обстежують з метою запобігання випоювання телятам молозива із уражених часток та щоб попередити використання такого молозива для підшкір ного введення за патогенетичної терапії.

Огляд молочної залози проводять двічі до і після доїння, стоячи позаду, а потім з боків від корови. Визначають форму вим’я, симетричність його часток, стан шкіри і сосків, поверхне вих кровоносних і лімфатичних судин та шерстного покриву.

Поверхневою пальпацією визначають еластичність та рухомість шкіри, наявність набряків, ущільнень тощо. Коротко тривалим одночасним доторкуванням тильною частиною кисті руки до шкіри молочної залози і тіла тварини визначають температуру шкіри на окремих ділянках вим’я. Глибокою пальпацією визначають стан паренхіми і надсоскового та соскового відділів молочної цистерни. Звертають увагу на болючість, консистенцію паренхіми та однорідність щільності. Пальпацію проводять двома руками, пальпуючи окремо кожну чверть вим’я і сосок. Для визначення стану соска, його цистерни і соскового каналу сосок захоплюють біля основи вказівним, середнім і великим пальцями, витягують, прощупуючи його від основи до верхівки; прокочуванням соска між пальцями визначають стан тканин. Під час здоювання звертають увагу на легкість виділення секрету, товщину молочного струменя, його однорідність.

327

Під час пальпації сосків і видоювання секрету в корів можна встановити лакторею, звуження соскового каналу, наявність ущільнень, які виникають за запалення, індурації, утворення молочних каменів тощо.

Візуальну оцінку секрету проводять у луночках молочно контрольних пластин або в чашках Петрі для пробного здоювання. Визначають консистенцію секрету, колір та характер включень (кров, гнійний ексудат, фібрин, казеїн).

Сонографія дає можливість у реальному часі, за життя тварини, визначити ступінь ураження молочної залози, точну локалізацію патологічного процесу та переродження тканин.

Діагностичні показники стану молочної залози в здорових корів подано в таблиці 21.

У кобил, кіз, овець і свиноматок клінічне дослідження мо лочної залози проводять, використовуючи подану послідовність.

Досліджуючи корів під час сухостою, звертають увагу на те, що у здорових, правильно запущених тварин шкіра молочної залози в перші 10−15 діб сухостою зібрана у складки, еластична, рухома; частки зменшених розмірів, симетричні, шкіра сосків зморщена, а консистенція паренхіми − в’яла. Об’єм секрету, який видоюється з однієї частки вим’я корів після запуску, складає від 0 до 3−5 мл; колір секрету − від білуватого до сіру ватого, однорідний; консистенція подібна до звичайного молока. Поступово секрет стає клейким, солом’яного (шафранового) кольору. Кількість такого секрету не має діагностичного значення. В останні 10−15 діб сухостою молочна залоза поступово виповнюється, складки шкіри зникають, консистенція паренхіми стає пружно еластичною, секрет набуває кольору і консистенції молока, об’єм − від 0−5 до 10−15 мл. На початку родів кількість секрету може різко збільшуватися.

Особливістю запалення молочної залози сухостійних корів є підгострий або хронічний його перебіг. Тому підвищення температури тіла, пригнічення тварин, збільшення уражених часток молочної залози, почервоніння шкіри і підвищення її температури спостерігаються рідко.

328

Таблиця 21

Стан молочної залози у здорових корів

329

Основні діагностичні показники маститу в сухостійних корів частіше проявляються ущільненням уражених часток, болючістю під час пальпації, виникненням включень у вмісті молочної залози.

Під час родів і лактації діагноз на мастит ставиться на основі всіх діагностичних показників, але основними є болючість і виникнення включень у молозиві чи молоці.

Виявлення субклінічної стадії маститу проводять лабора торним дослідженням секрету часток молочної залози лактую чих корів один раз на місяць після виключення клінічної стадії хвороби. Дослідження проводять біофізичними, біохімічними, цитологічними, бактеріологічними методами дослідження секрету.

Широке застосування в практиці ветеринарної медицини отримали біофізичні методи, які ґрунтуються на вивченні змін електричного опору або електропровідності молока, та непрямі (швидкі маститні тести) методи визначення кількості соматич них клітин.

На основі змін електричного опору або електропро відності секрету розроблені прилади: ПЕДМ, АСМ, ЕА, екотест ЗОЗ, мілтек 1, маститон, мастит тест і “Електронний визначник маститу у корів“ та доїльні установки.

Для непрямого методу визначення кількості нейтрофіль них лейкоцитів використовують 2% ий розчин мастидину, Delaval, Eimü, Profilac Reagent молочний тест, димастин, мас титдіагност, проби Уатсайда і каліфорнійську, БМТ, кенотест та ін. Для цього у луночку молочно контрольних пластин (МКП 1 або МКП 2) надоюють 1±0,5 см3 секрету і додають таку ж кількість реактиву. Секрет і реактив перемішують скляною або дерев’яною паличкою протягом 15 с. Оцінюють реакцію за консистенцією і кольором суміші.

За позитивної реакції для підтвердження діагнозу на субклінічний мастит використовують пробу відстоювання. З цією метою наприкінці доїння із кожної чверті вим’я корови у

330