Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013

Вправити матку можна двома способами:

•забинтувати від верхівки до шийки довгим рушником чи широким бинтом, і, розбинтовуючи стиснуту матку, вправляти

їїу тазову порожнину;

•підняту на клейонці чи полотні матку охопити двома руками близько до статевої щілини і, стискаючи, поступово вправляти, потім – наступну частину тощо. Коли матка вже знаходиться в тазовій порожнині, тильною стороною кулака натискають на верхівку рога і вивертають матку одночасно переміщаючи її в черевну порожнину. Не витягуючи руки розправляють роги матки.

Для запобігання повторному випадінню тварину розмі щують так щоб тазова частина тіла була вище грудної та виконують низьку сакральну анестезію двічі з інтервалом 2 год. Окремі автори рекомендують накладати на вульву фіксуючу петлю або шви.

Для профілактики ендометриту застосовують системну та місцеву антибіотикотерапію.

7.7. ТРАВМИ ТКАНИН СТАТЕВОГО АПАРАТУ

Травми тканин статевого апарату найчастіше бувають у первісток тварин, особливо у недостатньо розвинених або за неправильного підбору самців плідників. Розрізняють пошкод ження вульви та піхви, розрив матки та травми тазового пояса.

Пошкодження вульви та піхви трапляються при порушенні взаємовідносин між розмірами плода та тазу матері, витягуванні плода при недостатній підготовленості родового каналу, сухості родових шляхів.

Клінічні ознаки. При зовнішньому огляді і вагінальному дослідженні можна виявити травми вульви та піхви. При цьому тварини натужуються, вигинають спину та тримають піднятим хвіст.

Діагноз встановлюють на основі клінічних ознак.

291

Прогноз сприятливий, за значних розривів – сумнівний. Лікування. Рани та садна в родовому каналі піддають

хірургічній обробці, промивають антисептичними розчинами, змазують йодгліцерином або антибактеріальними емульсіями (синтоміциновою, Вишневського, маззю „Септогель” та ін).

При кровотечі рани тампонують марлею, змоченою дубильними речовинами.

Розрив матки (Ruptura uteri) – порушення цілісності стінки матки. Може бути повним (ruptura uteri completa), коли порушується цілісність усіх шарів, та неповним (ruptura uteri completa), якщо пошкоджується 1–2 шари стінки.

Причини. За етіологічним фактором розриви матки поділяють на самостійні та штучні. Самостійні або спонтанні розриви виникають внаслідок надмірного тонусу м’язів матки при неправильних положеннях, членорозміщеннях і позиціях плода. Інколи розриви можуть виникати при падінні або ударах тварини під час потуг.

Сприяють розривам дистрофії м’язової оболонки внаслі док запалень.

Причиною штучних розривів є некваліфіковані дії за надання рододопомоги.

Клінічні ознаки. Неповні розриви, за звичай, клінічно не діагностуються. Єдиним симптомом є маткова кровотеча, проте вона може бути при пошкодженнях плаценти, розриві судин.

Патогномонічним симптомом повного розриву вважа ється відсутність перейм і потуг. Проте в окремих випадках вони зберігаються навіть за значних розривів матки. Крім того в тварин відмічають ознаки гострої анемії.

Внутрішньою пальпацією вдається встановити місце розриву.

Діагноз встановлюють на основі клінічних ознак та результатів пальпації.

Прогноз за неповних розривів сумнівний, а за повних – несприятливий.

292

Лікування. Застосовують утеротоніки – окситоцин, піту їтрин. Для посилення згортання крові внутрішньовенно вводять вікасол, кальцію хлорид, амбен, ацикапрон, етамзілат та ін. На поперекову ділянку можна прикладати холодні компреси.

За повних розривів виконують лапаротомію та накла дають шви на стінку матки як при кесаревому розтині.

Травми тазового пояса. При витягуванні плода із застосуванням великої сили нерідко бувають пошкодження тазового пояса у породіль у вигляді розтягнення зв’язок таза або вивиху крижово клубового зчленування. Цьому сприяє недо розвинення таза при порушенні годівлі ремонтного молодняку та непідготовленість його до родів внаслідок поганих умов утримання та годівлі тварин перед родами.

Клінічні ознаки. При розтягненнях і вивихах тазових зчленувань у тварин після родів тварина неохоче підіймається (спостерігаються хитка хода, сильна кульгавість, болючість за пальпації в ділянці сідничної вирізки).

Лікування. Тварині надають спокій, забезпечують значною кількістю підстилки та повноцінною годівлею. У ділянку крупа втирають леткий лінімент (скипидар, нашатирний спирт, олію в рівних частинах).

7.8. ПІСЛЯРОДОВИЙ ВУЛЬВІТ, ВЕСТИБУЛІТ І ВАГІНІТ

Післяродовий вульвіт, вестибуліт і вагініт (vulvitis, vestibulitis et vaginitis puerperalis) − запалення вульви,

переддвер’я піхви, піхви в післяродовий період.

Причини. Родові травми та їх інфікування.

Патогенез. Внаслідок травмування слизової оболонки статевих органів відкриваються ворота інфекції. Проникаючи в них мікроорганізми викликають запальну реакцію. Залежно від типу запалення розрізняють серозний, катаральний, гнійний,

293

фібринозний, гнильний, дифтеретичний; перебігом – гострий, підгострий та хронічний вульвіт, вестибуліт, вагініт.

Клінічні ознаки. Тварина неспокійна, вигинає спину, підіймає хвіст. З статевих органів виділяється ексудат. Часте сечовипускання супроводжується стогнанням. Зовнішні статеві органи набряклі. Слизова оболонка гіперемійована з крово виливами, травмами, виразками. За пальпації відмічають виражену больову реакцію, підвищення місцевої температури.

За некротичного запалення відмічається підвищення температури тіла до 40–41°С; зростання частоти пульсу, дихання; апетит відсутній. З вульви виділяється бура кров’яниста рідина з іхорозним запахом. На слизовій оболонці відмічають нашару вання сіро жовтого кольору. Краї виразок припухлі, інколи, кровоточать.

Діагноз встановлюють за клінічними ознаками.

Прогноз залежить від характеру та тривалості запалення. У більшості випадків – сприятливий, а за дифтеритичного запалення – обережний, тому що можуть утворюватися глибокі рубці, зрощення внаслідок чого тварина стає непридатною до відтворення.

Лікування. Після туалету зовнішніх статевих органів піхву і її переддвер’я промивають теплими дезінфікуючими розчинами (Люголя, 3 % им борної кислоти, фурациліну 1:5000, марган цевокислого калію 1:10000). Для зменшення больової реакції виконують низьку сакральну анестезію, після чого слизову оболонку змащують комбінованими антибактеріальними емуль сіями, мазями (емульсією синтоміцину або стрептоциду, лініментом Вишневського, септогелем) або промивають розчи нами ізатизону, іхтіолу.

Виразки, ерозії, рани обробляють розчином йоду або йодгліцерином.

За необхідності призначають симптоматичну та системну антибактеріальну терапію.

294

7.9. ПІСЛЯРОДОВИЙ МЕТРИТ

Післяродовий метрит (metritis puerperalis) – запалення матки в післяродовий період.

Причини. Основною причиною розвитку післяродового метриту є асоціації мікроорганізмів. Найчастіше виявляють

Actinomyces pyogenes, Fusobacterium necrophorum, Bacteroides melaninogenicus і fragillus, клостридії.

Патогенез. Запалення розвивається за участю мікрофлори яка проникає в матку із зовнішнього середовища через піхву, шийку матки та залежить від резистентності організму тварини та вірулентності збудника. Спочатку в запальний процес втягується лише слизова оболонка або травмовані ділянки стінки матки. При ослаблені захисних сил організму патоло гічний процес поширюється вглиб тканин і уражає м’язову оболонку (міометрит), а, проникаючи наскрізь, запалення поширюється на серозний покрив матки (периметрит). У таких випадках запальний процес захоплює і маткові зв’язки (параметрит) і прилеглу частину очеревини (перитоніт).

Клінічні ознаки гострого ендометриту проявляються на 8–12 добу після родів або аборту. Частіше реєструють гнійно катаральний або гнійний ендометрит. За ректального дослід ження матка збільшена в об’ємі розміщена в черевній порожнині, скорочення слабовиражені або відсутні. Після масажу через пряму кишку з статевих органів виділяється слизово гнійний або гнійний ексудат рідкої консистенції, брудно сірого або жовтого кольору, інколи з неприємним гнильним запахом. Засохлий ексудат у вигляді шкірочок, лусочок вияв ляють на вульві та корені хвоста. Яєчники, як правило, мають гладеньку поверхню. Інколи в них виявляють жовте тіло.

За вагінального дослідження слизова оболонка піхви і вагінальної частини шийки матки набрякла, гіперемійована, з

295

крапковим чи смугастими крововиливами, з каналу шийки матки в піхву виділяється ексудат.

У деяких тварин ендометрит супроводжується підвищен ням температури тіла на 1–1,5 ºС, загальним пригніченням, погіршенням апетиту та молочної продуктивності.

За інфікування глибоких травм матки анаеробною мікро флорою може виникнути некротичний метрит, який характери зується вираженою інтоксикацією організму, високою темпера турою тіла, втратою апетиту, гіпо та атонією передшлунків, проносом, виділення з матки мають червоно коричневий колір, неприємний запах з включеннями некротичних мас.

За пальпації через пряму кишку виявляється сильна болючість і крепітація матки. Часто такий перебіг ендометриту ускладнюється сепсисом або септикопіємією.

Діагноз встановлюють за клінічними ознаками.

Прогноз залежить від характеру запалення. За гнійного та гнійно катарального – сприятливий; за фібринозного, некротич ного та гангренозного – від сумнівного до несприятливого, в зв’язку з тим, що можлива втрата відтворної функції.

Лікування має бути комплексним.

Для звільнення матки від ексудату впродовж 4–5 ти днів проводять її масаж та призначають утеротоніки – окситоцин, пітуїтрин у дозі 40–50 од., 2–2,5 мл 0,5 % го розчин прозерину та ін.

У порожнину матки щоденно впродовж 3–5 діб вводять 1–2 таблетки утракуру, гінобіотика, метрицикліну, йодопену та ін. Найкращі результати дає застосування препаратів після попереднього визначення чутливості мікроорганізмів до них.

Можна застосовувати 10 % ий розчин іхтіолу – 100–150 мл, ізатизон – 50–75 мл.

З метою покращення обміну речовин у тканинах матки, підсилення регенеративно відновних процесів, зменшення про никності капілярів у зоні патологічного процесу, зниження

296

болючості та активізації захисних реакцій застосовують новокаїнотерапію та протизапальні препарати. Новокаїн можна застосовувати з інтервалом 48 год, тричі внутрішньочеревно 10% ий розчин – 10 мл, внутрішньоаортально або внутрішньо венно 0,5–1 % ий розчин у дозі 5 мг діючої речовини на 1 кг маси тіла тварини, виконувати блокади: надплевральну за Мосіним, паранефральну за Морозом, пресакральну за Ісаєвим, нервів тазового сплетіння за Фатєєвим або Ноздрачевим, парасак ральну за Завірюхою.

З протизапальних препаратів вводять дексаметазон внутрішньом’язово коням, коровам 3–5 мл, свиням, вівцям – 2–3 з інтервалом 3–4 доби; дексафорт внутрішньом’язово коням, коровам 8–10 мл, свиням, вівцям – 1–3 з інтервалом 7 діб.

Для підвищення резистентності організму хворих корів застосовують:

•автогемотерапію – стабілізовану аутокров у дозі 50– 120 мл внутрішньом’язово 3–5 ін’єкцій з інтервалом у 48–72 год;

•тканинні препарати – суспензію печінки, селезінки чи плаценти корів у дозі 20 30 мл підшкірно з інтервалом у 5 днів (дві три ін’єкції);

•4 % ий розчин АСД Ф 2 в дозі 10–15 мл;

•7 % ий розчин іхтіолу виготовлений на 5 % ному розчині глюкози або ізотонічному розчині натрію хлориду, внутрішньо м’язово в дозі 20 30 мл з інтервалом у 48 год (3–6 ін’єкцій);

•полівітаміни: тривіт, тривітамін, тетравіт, ревіт, декавіт у лікувальній дозі дворазово з інтервалом 5–7 днів.

За необхідності застосовують симптоматичне лікування, спрямоване на регуляцію функцій серцево судинної, сечової та дихальної систем. Коровам внутрішньовенно вводять 40 % ий розчин глюкози у дозі 200–300 мл з аскорбіновою кислотою та 10–15 мл катозалу, кальцію хлориду або глюконату (10 % ий розчин) – 100–200 мл, 40 % ий розчин гексаметилентетраміну у дозі 20–40 мл.

297

Якщо у тварини підвищена температура тіла призначають системну антибіотикотерапію. Високий терапевтичний ефект дає застосування пенстрепу, ексенелю впродовж 3–5 діб у дозах згідно з настановами.

7.10. ПІСЛЯРОДОВИЙ СЕПСИС

Післяродовий сепсис (Sepsis puerperalis) − це загальний патологічний стан тварини, що виникає внаслідок всмоктування із септичного вогнища локалізованого в статевих органах бактерій, продуктів їх життєдіяльності та розпаду тканин і супроводжується прогресуючими функціональними та морфологічними змінами у нервовій системі, паренхіматозних органах і тканинах.

Післяродова септицимія (Septicemia puerperalis) − характе ризується постійним або періодичним надходженням із септичного вогнища у кров мікробів (бактеріемія) та їх токсинів (токсинемія).

Післяродова піємія (Pyaemia puerperalis) − супроводжується утворенням вторинних септичних осередків (метастазів) у різних органах хворої тварини.

Післяродова септикопіємія (Septicopyemia puerperalis) −

змішана форма сепсису, що характеризується клінічними ознаками, властивими септицемії і піємії.

Найчастіше спостерігаються у кобил, м’ясоїдних, рідше – корів, кіз.

Причини. Збудником частіше бувають: гемолітичний стрептокок, золотистий стафілокок, кишкова, синьо гнійна паличка та ін.

Патогенез. Мікроорганізми розмножуючись у статевих органах викликають інтоксикацію організму. Ослаблення резис тентності організму сприяє проникненню мікроорганізмів у кров, розмноженню в ній та рознесенню по всьому організму.

298

За піємії мікроорганізми розмножуючись у різних органах та тканинах викликають утворення метастатичних абсцесів. Як наслідок – порушується функція уражених органів та систем, погіршується загальний стан тварини.

Клінічні ознаки залежать від характеру розвитку інфекції в організмі. Першим симптомом хвороби є підвищення загальної температури тіла. Пульс стає слабшим, частим. Разом з пульсом дихання прискорюється, стає поверхневим. Апетит зникає. У корів і кіз припиняється жуйка, а у м’ясоїдних часто реєструють блювання.

Тварини здебільшого лежать, за виключенням кобил, які навпаки не лягають впродовж всієї хвороби, не реагують на зовнішні подразники.

За піємії додаються симптоми ураження органів, у яких локалізуються абсцеси. Часто відмічають запалення скакальних суглобів та сухожильних піхв.

Діагноз встановлюють за результатами клінічного дослід ження.

Прогноз обережний. За відсутності лікування несприят ливий.

Лікування має бути комплексним. Включати етіотропну, патогенетичну та симптоматичну терапію.

Обов’язково призначають системні антимікробні речо вини: сульфаніламіди, антибіотики.

Залежно від локалізації первинного вогнища запалення (матка, піхва, вульва) використовують відповідні схеми та методики лікування, направленні на його усунення.

Застосовують симптоматичне лікування, спрямоване на ре гуляцію функцій серцево судинної, сечової та дихальної систем.

299

7.11. ПІСЛЯРОДОВИЙ НЕВРОЗ

Післяродовий невроз (післяродове буйство, божевілля, несправжній сказ) Paranoia puerperalis − гостре захворювання корів у перші дні після родів з ознаками різкого розладу нервової системи.

Причини достеменно не встановлені.

Патогенез основним механізмом розвитку захворювання вважається автоінтоксикація, гіперемія та набряк головного мозку.

Клінічні ознаки. Тварина збуджена, відмічають агресив ність, нестримний рух вперед, слинотечу. Після збудження настає знесилення та пригнічення. Захворювання триває від кількох годин до доби.

Діагноз встановлюють на підставі клінічних ознак. Для диференціювання від сказу тварину поміщають у тихе, темне приміщення, – за післяродового буйства симптоми зникають впродовж доби.

Прогноз сприятливий.

Лікування. Тварину ізолюють у темному, тихому приміщенні з великою кількістю підстилки для профілактики травмування. Для заспокоєння тварини застосовують нейро лептики або транквілізатори, наприклад, рометар, ромпун, ксила, веттранквіл, згідно з настановами. За відсутності зазначених препаратів можна задавати внутрішньо 1 л 40 % го розчину етилового спирту. Внутрішньовенно вводять розчин кальцію хлориду, глюконату або бороглюконату (10% ий розчин з розрахунку 0,5–1 мл на 1 кг маси тіла) та 5–40 % ий глюкози у звичайних дозах.

300