Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013

Діагноз визначають мануально. У родових шляхах, ближче до входу в таз, знаходять голову і 2–4 кінцівки, а інколи лише 4 кінцівки. Діагноз ставлять на основі акушерського дос лідження. Двійнят необхідно диференціювати від черевного передлежання за поперечного або вертикального положень шляхом переміщення руки від грудних кінцівок до тазових або навпаки. Слід звернути увагу нате, що за черевного передлежання всі кінцівки майже на однаковому рівні і м’якуші на копитцях розміщені в один бік.

Допомога. На всі кінцівки накладають акушерські петлі, і щоб їх не переплутати вільні, кінцівки мотузок від кожного плода тримають окремо. Витягування плодів здійснюють почергово – спочатку верхнього, відштовхуючи нижній плід у порожнину матки. Перед відштовхуванням одного плода та витягування іншого передлежачі частини плода і родові шляхи густо змащують ослизнювальними речовинами.

6.19. ФЕТОТОМІЯ

Фетотомія (Fеtоtотіа) – цеопераціязрозчленування плодавпорожниніматкиівитягуванняйогочастинами.

Фетотомія має важливе значення у ветеринарній практиці, оскільки вона дає можливість зберегти життя роділлі при важких патологічних родах. Звичайно її проводять, коли плід мертвий і іншими методами його видобути неможливо. Крім того, показанням до фетотомії є випадки, коли неможливо виправити неправильне положення, членорозміщення чи позицію живого плода. У таких випадках спочатку умертвляють плід притисканням пуповини. При правильно виконаній фетотомії післяопераційний період перебігає нормально. Але це не означає, що післяопераційні ускладнення при цій операції виключені. Такого не буває.

271

Основними причинами їх бувають:

3занадто пізнє проведення операції переважно після тривалої безрезультативної родової допомоги, що супроводжу ється значними травмами родових шляхів. Перевтома роділлі при цьому призводить до зниження резистентності родових шляхів до інфекції; перевтома самого акушера, що призводить до зниження його нервово м’язової реактивності, невпевнених дій;

3недотримання правил асептики та антисептики, застосування в процесі операції нераціональних методичних підходів та технічних прийомів.

Своєчасне і технічно правильне проведення фетотомії мертвого плода дає великий шанс на швидкий і сприятливий перебіг післяопераційного періоду. Метою фетотомії є змен шення об’єму тіла плода і забезпечення вільного виходу його з геніталій роділлі, або ж повне відокремлення тієї чи іншої части ни тіла плода коли це необхідно для швидкого завершення родів.

Як і при консервативних методах родової допомоги, під час фетотомії необхідно надійно фіксувати акушерськими петлями окремі частини плода і вони повинні перебувати у напруженому стані, адже саме це дає змогу оперативним методом швидко відокремити окрему частину тіла.

Якщо виникла потреба провести фетотомію, а плід живий, то спочатку необхідно умертвити його. У таких випадках при головному передлежанні плода перерізають його яремні вени та сонні артерії, а при тазовому – розривають пуповину або перерізають стегнову артерію.

Після прийняття рішення на виконання фетотомії акушер повинен скласти план операції і обрати метод її виконання та визначити перелік інструментів, необхідних для роботи. Всі інструменти стерилізують методом кип’ятіння у 1–2 % му розчині соди, після цього їх необхідно помістити у дезінфіку ючий розчин 1:500 етакридину лактату чи 1:5000 фурациліну.

272

Всі інструменти, які вводять у матку, повинні бути захищеними рукою акушера. Досягнувши рукою з інструментом тієї ділянки тіла, яку планують відрізати, вводять його в тіло плода і не допускають ковзання інструмента по поверхні тіла.

Проте, готових на всі випадки рецептів виконання фетотомії немає, у кожному конкретному випадку вирішальним є вміння та винахідливість акушера. План операції обов’язково повинен включати протисептичне лікування породілі після завершення фетотомії.

6.20. КЕСАРІВ РОЗТИН

Кесарів розтин (Section caesarea) – операція з видалення плода через розріз черевної стінки (лапаротомію) і матки (гістеротомію).

Показання до операції. Показаннями до кесаревого розтину є вузькість таза, недостатнє розкриття шийки матки, великий та виродливий плід, скручування матки, ненормальні положення, позиції, членорозміщення та передлежання плода, що не піддаються виправленню, розриви матки.

Протипоказаннями щодо даної операції є травматичний перикардит, перитоніт, важкий клінічний стан тварини. Оперують тільки тих тварин, у яких нормальна або незначно підвищена температура тіла, відсутні відхилення в роботі серцево судинної системи. При важкому передопераційному стані тварини операція недоцільна.

Чим раніше приступають до операції, тим більше шансів на її сприятливий успіх для матері та плода. Встановлено, що найчутливішими до післяопераційних ускладнень є кобила, коза, вівця і корова. У свиней, котів і собак у більшості випадків кесарів розтин закінчується сприятливо, хоча прогноз, безумовно, у значній мірі залежить від оперативної техніки, вміння хірурга, умов, у яких виконується операція.

273

6.21. ЗАТРИМАННЯ ПОСЛІДУ

Затримання посліду (retention placentae, r. secundinarum;

від лат. re − назад; teneo − тримаю і secundinae − плацента, послід) − затримка у матці плідних оболонок після виведення плода під час фізіологічних родів або аборту.

Про затримання посліду говорять у випадку, коли вигнан ня посліду не закінчилося у корів протягом 6 год, у кобил – 35 хв, в овець, кіз, свиней сук, кішок і кролиць – 3 год.

Затримання посліду викликає різні ускладнення післяродового періоду: гостру субінволюцію матки, вагініт, метрит, мастит, артрит, ацетонемію, сальпінгіт, перитоніт, функціональні розлади яєчників, які призводять до тривалої неплідності і зниження молочні продуктивності. Затримання посліду частіше реєструють у зимово весняняну пору року на фоні зниження загальної резистентності організму.

Причини. Недостатня сила послідових перейм, атонія і гіпотонія матки, порушення процесів ретракції матки внаслідок дистрофічних змін її м’язових елементів, плацентит, а також внаслідок збереження “прогестеронового блоку” міометрію; при цьому зберігається кровообіг в материнській частині плаценти і підтримується високий тургор тканин карункулів, що забезпечує защемлення ворсинок хоріона у криптах.

До затримання посліду більш схильні тварини, які не ко ристувалися моціоном і мали неповноцінну годівлю (надлишок протеїну, дефіцит вітамінів А, О, Е та ін.; мінеральних речовин, йоду, селену). Деяку роль відіграє спадковість, оскільки затрим ка посліду часто повторюється у тих самих корів і в їх нащадків. Затримання посліду частіше буває у старших корів, за народ ження мертвих плодів, двієнь, виродків, гіпо і гіпертрофіків.

Клінічні ознаки. У корів затримання посліду буває повним і неповним (частковим). Неповне затримання посліду зустріча ється частіше і характеризується тим, що дещо роздута темно

274

червона частина посліду, на слизькій поверхні якої помітні опуклі котиледони, виступає з вульви до рівня скакальних суглобів. При повному затриманні посліду із статевої щілини звисає пуповина. Інколи, тільки при натужуванні тварини, видно кінчик посліду, який обірвався на рівні вульви.

Рис. 46. Неповне затримання посліду

Укобил зрощення хоріона з маткою локалізуються головним чином у верхівках рогів матки та у ділянці біфуркації маткових рогів.

Усвиней з’являються симптоми септичного метриту: пригнічення, витікання з вульви, яка стискує послід. Найчастіше

усвиней затримання посліду спостерігається при затяжних або патологічних пологах.

Усук і кішок затримується частіше один або два посліди в апікальній ділянці рога матки у самок, які народили багато плодів і при затяжних пологах. Діагностують затримання посліду за зеленим витіканням через 12 год після пологів замість слизового витікання рожевого кольору. Діагностика шляхом пальпації через черевні стінки не завжди надійна. Інколи залишки плаценти знаходять при вагінальному дослідженні.

275

Стан корови у перші два дні після затримання посліду близький до норми. Періодично вона згорблює спину, піднімає хвіст і натужується. Це може призводити навіть до вивороту матки. На 3 й день загальний стан організму корови погір шується, знижується апетит, розвивається гіпотонія різко зменшується секреція молока, підвищується температура тіла. При цьому послід стає темно сірим, а із зовнішніх статевих органів виділяється буро червона смердюча рідина. На 5 6 й день стан корови погіршується, вона відмовляється від корму, припиняється лактація, жуйка і румінація, підвищується температура тіла до 41°С. Таке ускладнення може обмежитися місцевим септичним процесом або ж призводити до загального сепсису.

Укобили – неспокій, стогін, сильні перейми вже через кілька годин народження плода, після чого – пригнічення, підвищення температури тіла, почастішання пульсу і дихання. Розвивається загальна інтоксикація і септицемія з летальним кінцем протягом 2–3 днів.

Уовець, кіз і свиней ускладнення розвиваються вже на 2 й день. На 4–5день можлива загибель у результаті розвитку тяжкої інтоксикації, газової флегмони, сепсису або навіть правцю.

Усобак і кішок затримання посліду зразу погіршує загальний стан породіллі і може ускладнюватися гангренозним перфоруючим метритом, перитонітом, сепсисом і загибеллю тварини.

Прогноз. При своєчасному відокремленні посліду сприят ливий для тварини і обережний для відновлення її репродук тивної функції, розвитку серйозних септичних ускладнень – обережний, інколи несприятливий.

Лікування. Затримка посліду вимагає невідкладного лікарського втручання. Існують консервативні і оперативні методи відокремлення посліду. Якщо послід не відокремився у корови протягом 6 год після народження плода, розпочинають консервативну терапію. Перше, що потрібно зробити – це

276

призначити препарати, які знімають „прогестероновий блок міометрію” а потім, на їх фоні, застосувати препарати, які скорочують міометрій. Використовують внутрішньом’язово 3–5 мл 1 % го масляного розчину синестролу або 10 мл дигітолу. Вказані естрогенні препарати вводять самостійно або у комп лексі з одним з простагландинів групи Ф2 – α, який звільняє яєчник від залишків жовтого тіла, змінює гормональний фон у сторону естрогенів, створює умови для дії окситоцину і навіть підсилює цю дію.

Окситоцин або пітуїтрин вводять через 3 год після естрогенів і простагландинів у дозі 10 од. на 100 кг маси корови ввнутрішньом’язово, підшкірно, ввнутрішньочеревно, внутріш ньовенно, внутрішньоаорт. Його можна ін’єкувати самостійно, але краще у комбінації з внутрішньовенним введенням 200 мл 40 % го розчину глюкози, 100 мл 10 % го розчину кальцію хлориду і 50 мл 5 % го розчину аскорбінової кислоти, а також бажано випоїти корові 500 г цукру з водою, 2–3 л молозива першого надою, розбавленого у 2–3 рази теплою водою. Ін’єкції окситоцину потрібно повторювати через кожні 2–3 год.

Ефективною є така схема профілактичної терапії затри мання посліду: внутрішньом’язово 2 мл естрофану зразу після отелення і внутрішньочеревно 20 мл тривітаміну, а через 3 години – 15 мл 10% го розчину новокаїну разом з 50 од. окситоцину. Останній можна повторювати через кожні 2 год. За М.І. Полянцевим через 12 год – 2 мл 2 % го розчину синестролу підшкірно, через 24 і 36 год 50 од. окситоцину, а всередину матки – метромакс. Відходження посліду настає через 36–72 год; кількість післяродових ускладнень знижується у 3–5 разів.

Схема лікування корів при затриманні посліду, спричи неного токсикозом вагітних, за В. С. Авдєєнком складається з внутрішньом’язового введення 50 од. окситоцину, 50 мл 25% го розчину сірчанокислої магнезії, внутрішньовенного введення

277

15 мл унітіолу і в судини пупкового канатика 600 мл 3% го розчину перекису водню (у кожну судину по 150 мл).

При проведенні консервативного лікування два рази на день потрібно обмивати теплим розчином марганцевокислого калію звисаючу частину посліду, статеві губи, переддвер’я піхви, промежину і корінь хвоста.

Внутрішньоаортально або внутрішньочеревинно призна чають розчин новокаїну з окситоцином. Введення препаратів (іхтіолу) повторюють через 48 год. Послід не піддається гнильно му розкладу і відокремлюється через 7–10 днів у напівмуміфі кованому стані.

Оперативне відокремлення посліду проводять у випадку, якщо консервативне лікування виявилося неефективним, через 24–48 год після народження плода. Відокремлюють тільки за умови, що роз’єднання котеледонів з карункулами проходить легко, без ризику кровотеч або розривів хоріальних оболонок. Якщо роз’єднання відбувається важко, треба почекати 10–12 год; проте, при цьому слід пам’ятати, що ручне відокремлення посліду після 48 год може ускладнюватися зменшенням діаметра цервікального каналу і інфікуванням порожнини матки, є небезпечним для лікаря.

Відокремлення посліду проводять у тоненьких, але міцних поліетиленових рукавичках, гумових чоботах і фартуху після фіксації корови, туалету її зовнішніх статевих органів, бажано через 10–15 хв після виконання низької сакральної анестезії або призначення внутрішньом’язово 10 мл ханегіфу. Лівою рукою підтягують і скручують на 1–2 оберта частину посліду, що звисає, а праву руку вводять між стінкою матки і хоріоном і починають відділяти послід з найближчих карункулів, просу ваючись вглиб спочатку одного, а потім іншого рога матки. При цьому ніжку карункула захоплюють між вказівним і середнім пальцями, а м’якушем великого пальця відокремлюють ворсинки котиледона від крипт карункула. Якщо плацентоми дуже великі, то можна буквально зчищати як шкірку мандарина

278

котиледон з карункула всіма чотирма пальцями руки, починаючи від ніжки карункула.

Щоб впевнитися, що відділення посліду повне, треба розстелити його на підлозі і оглянути. Повністю відділений послід нагадує внутрішній зліпок рогів матки і не має дефектів тканин. Цікавою особливістю є те, що при ручному відокрем ленні котиледони будуть на поверхні посліду, а при його спонтанному відділенні – всередині (це тому, що матка ско рочується від верхівок рогів і першими відокремлюються котиледони, розміщені в апікальних ділянках матки, при цьому послід вивертається). Якщо при такому дослідженні встановлено неповне відділення, потрібно знову дослідити матку.

Після відокремлення посліду корову треба лікувати як за метриту, із застосуванням окситоцину, глюкози, кальцію хлориду, вітамінів, новокаїну. При підвищенні температури тіла

усхему лікування вводять антибіотики. Тканинні препарати призначають наприкінці лікування, після закінчення курсу анти біотикотерапії. На 10, 15 і 20 й день після отелення проводять акушерське дослідження і за виявлення захворювань матки – лікування.

Укобил найкраще відокремлювати послід за одними даними – не пізніше 2 год, а за іншими – у період між 3 і 6 год після родів. Консервативні методи (за виключенням 50–60 од. окситоцину внутрішньом’язово) майже не застосовуються. При частковій затримці посліду внутрішньоматково вводять гарячий антисептичний розчин, що покращує скорочення матки і дозволяє відчувати плаваючу частину плаценти, яка залишилася

уматці. Можна витягувати оболонки шляхом скручування їх, захопивши частину плаценти у порожнині піхви, або захоплю вати лівою рукою видиму частину посліду, а правою плоско ковзаючи між хоріоном і слизовою матки з одного боку в інший, неначе пробиваючи тунель до рога і зокрема повністю звільнювати ріг від плаценти. У випадку виникнення сильної кровотечі під час відокремлення посліду проводять загальне

279

лікування з призначенням ін’єкцій адреналіну і кальцію хлориду і місцеве лікування із використанням антибіотиків (антимікроб них емульсій) всередину матки.

Укіз і овець через 3 год після народження останнього плода призначають маткові препарати подібно до описаних для корів. Якщо послід не відокремився, то через 4–6 год його відокрем люють вручну. Спочатку пробують відділення посліду шляхом скручування і плавного натягування звисаючої частини, не вводячи руку у родові шляхи. Після такого відокремлення потрібно перевірити відсутність плодів у матці пальпацією через черевні стінки, якщо послід таким способом не відділяється, вводять підготовлену руку (у рукавичці) в матку і роз’єднують котиледони і карункули. Ця робота нагадує розстібання кнопок: котиледон здавлюють під основу і виймають його із заглиблення карункула.

Якщо ручне відокремлення неможливе, призначають антибіотики внутрішньоматково і внутрішньом’язово.

Усвиней призначають внутрішньом’язово 1 мл естрофану або 1 мл 2 % го розчину синестролу, а через 1 год – 30 од. окситоцину; останній повторюють з 1,5–2 год. Після відділення посліду у матку вливають олійну суспензію трициліну або іншого антибактеріального препарату. У разі невідокремлення посліду проводять загальну антибіотикотерапію.

Ум’ясоїдних після затяжних пологів показано ін’єктувати окситоцин (10–30 од.). При виявленні ознак септичного метриту (підвищення температури тіла, анорексія, гнійні виділення із статевих органів) проводять загальну антибіотикотерапію, застосовують кардіотоніки, виконують гістеректомію.

Профілактика базується на створенні оптимальних умов годівлі, утримання та експлуатації тварин у період вагітності. Звертають увагу на своєчасний запуск, попередження розвитку маститу, організацію моціону, повноцінну годівлю у сухостій ному періоді, правильне ведення пологів з випоюванням плодових вод, наданням можливості облизування теляти,

280