3. Українське питання напередодні Другої світової війни.Україна в планах гітлерівців.

18 грудня 1940 р. Гітлер підписує план нападу на СРСР ( „Барбаросса”.)

22 червня 1941 р. почалася Велика Вітчизняна війна. За три тижні гітлерівці просунулися на 400-600 км, розбили повністю 28 радянських дивізій, 72 – втратили понад 50% особового складу. Основними причинами поразок Червоної армії на початку війни були раптовість фашистського нападу; матеріальна непідготовленість до війни, незавершеність процесу переозброєння СРСР; відсутність надійних союзників, міжнародна ізоляція СРСР; розпорошеність сил Червоної армії на кордонах, масові репресії наприкінці 30-х р.р. проти армійського командування; некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва тощо.Не маючи досвідченого керівництва, червоноармійці постійно потрапляли у ворожі "котли". Оборона Києва тривала більше двох місяців (липень-вересень), гітлерівці втратили під стінами столиці понад 100 тис. війська.На початку вересня 1941 р. гітлерівці форсували Дніпро і створили плацдарм на правому березі. Однак Сталін, який взяв на себе обов'язки Верховного головнокомандуючого, не дав санкції залишити Київ. У результаті поразки Південно-Західного фронту радянські армії попали в котли оточення ( під Уманню, під Полтавою) – 660 тис у полон , з них 60 тис – командири).Велике стратегічне ві політичне значення мала оборона Одеси, що тривала 73 дні і закінчилася наприкінці вересня.

Розгром у грудні 1941 року під Москвою 38 німецьких дивізій зірвав плани „Бліцкригу”. Радянське командування вирішило провести наступальні операції. Але ці опреції були невдалими і закінчилися поразкою під Харковом та у Криму. Це ускладнило 8-місячну оборону Севастополя, який 4 липня 1942 року було захоплено фашистами.Після цього німецькі війська продовжують наступ на півдні. До 22 липня 1942 р. територія України була повністю окупована військами Німеччини та її союзників (протягом 1 року й 1 місяця).

Відповідно до довгострокового стратегічного плану „0ст”, розробленого ще в 1940 р. передбачалися забезпечення німецького домінування на окупованих територіях. Щодо України такі заходи передбачали:

1. Германізація й колонізація районів Сходу, зокрема українських земель.

2. Фізичне винищення слов'янського населення.

3. Масове насильницьке переселення населення Західної України (65 %) до районів Сибіру.

4. Переселення німців на українські землі протягом 30 років.

Білет № 4

1 Кочові народи: кіммерійці,скіфи,сармати на території України

Кіммерійці – найдавніший народ української історії, який був південним сусідом праслов'ян у X-VII ст. до н. е. Кіммерійці жили в південноукраїнських степах від Дону до Дунаю. Кіммерійський народ складався з племен, об'єднаних у союзи на чолі з царями-вождями. Військо кіммерійців формувалось з загонів вершників, які були добре озброєними. Ці племена займалися скотарством, в якому провідне місце посідало конярство. Широкого розвитку у кіммерійців набуло мистецтво, яке носило прикладний характер. На кам'яних виробах висікались зображення різноманітної військової амуніції. За мовою кіммерійці, вірогідно, були іранцями. Розвиток їхнього суспільства був зупинений навалою скіфів.

Скіфи – один з найдавніших народів Стародавнього світу. Вони з'явились на території України в першій половині VII ст. до н.е., прийшовши зі Сходу. Наприкінці VII ст. до н.е. скіфи остаточно підкорили місцеві племена, завершивши політичне формування Скіфії. Лісостепові племена скіфів займалися орним землеробством, у них розвивалось скотарство, садівництво, різні промисли та ремесла. Про соціальне розшарування скіфського суспільства красномовно свідчать численні поховання скіфських володарів у вигляді курганів, в яких знайдено унікальні вироби із золота та срібла. Скіфська релігія була політеїстичною. Усі боги зображались у вигляді людини. В образотворчому мистецтві скіфів переважав звіриний стиль.

Сармати – сформувались у заволзьких степах на рубежі ІІІ-ІІ ст. до н. е., хвилями просувались на захід в пошуках нових територій, нових пасовищ. Господарство сарматів носило характер попередників, а суспільство перебувало на перехідному етапі від родоплемінних до ранньокласових відносин. Сармати були вправніші за скіфів у військовій справі, використовували досконалішу зброю. З часом частина сарматського населення була асимільована місцевими слов’янськими племенами