2. Економічний розвиток та суспільно-політичний рух в Україні на початку хх ст. Діяльність політичних партій в Україні.

Кінець XIX ст. став переломним у розвитку українського національного руху. З виникненням перших українських партій національна ідея виходить за межі інтелігентського середовища і проникає у широкі маси. Перші українські політичні партії з'явилися у Галичині. У жовтні 1890р. у Львові було створено Русько-українську радикальну партію (РУРП). Ініціаторами створення цієї партії стали І. Франко і М. Павлик. Наприкінці 1899р. партія переживає кризу.У 1899р. з'являється Українська соціал-демократична партія (УСДП), яку заснували Микола Ганкевич, Семен Вітик, Юліан Бачинський. Вона була створена з метою відстоювання інтересів українського робітництва. У національному питанні виступала поборником політичної незалежності України.У 1899р. утворилась Українська Національно-демократична партія, яка стала наймасовішою і найвпливовішою партією. Засновниками цієї партії були оновлені народовці і частина радикалів. Найвизначнішими діячами партії стали Є. Левицький, В. Охримович, М.Грушевський і І.Франко. У своїй програмі УНДП проголосила своєю довготривалою метою національну незалежність України. У інших питаннях це була типово ліберальна партія, яка прагнула уникати гострих соціальних питань. Під її впливом знаходилась "Просвіта" та інші організації, установи.Першою національною партією в Наддніпрянській Україні була Революційна Українська Партія (РУП), заснована 29 січня 1900 р. у Харкові діячами студентських громад Д. Антоновичем та ін. Політичною програмою РУП у 1900-1903 рр. була брошура М. Міхновського "Самостійна Україна ”. 1902 р. від РУП відділилося найбільш радикальне крило і утворило свою партію – Народну українську партію (НУП) на чолі з М Міхновським. Це була відверто націоналістична партія – виступала за самостійну Україну під гаслом „Україна для українців”. У 1905 р. Утворилася Українська Соціал-демократична спілка. На початку XX ст. утворились українські партії ліберального спрямування: Українська Демократична Партія (УДП). Згодом від неї відкололась Українська Радикальна Партія (УРП) на чолі з письменниками Б. Грінченком та С. Єфремовим. Вже наступного року УРП та УДП злилися в Українську демократично-радикальну партію (УДРП).1905 р. відбулася й реорганізація залишків РУП, яка після цього прийняла назву Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП). Її провідники – Д. Антонович, В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш.Новоорганізований у 1908 р. міжпартійний політичний блок українських ліберальних діячів Серед загальноросійських партій, які мали свої комітети у Наддніпрянській Україні, слід відзначити Російську соціал-демократичну робітничу партію (РСДРП), що після 1903 р. розкололась на більшовиків та меншовиків.

3.Десталінізація України. “Шестидесятники” в літературі та мистецтві.

Десталінізація – відхід від Стал.методів кер-ва, критика „культу особи Стал.”, часткова демократизація. Особливості:змінені назви міст..., що носили ім”я Стал.;реабілітація репресованих;розширились права республік;роз.культури, україніз.

Була обмеженою – не створені умови додержання прав людини; Хрущов засуджував, але використовував Стал.методи. Лютий 1956 – виступ Хрущова з доповіддю – „про культ особи Сталіна та його наслідки”.

Непослідовність СРСР в десталініз.:більшість керівників СРСР були причетні до репресій;

однопартійна система – відсутність вольнодумства;протидія дестал., спроби усунути Хрущова;суперечливий характер Хрущова.

початок десталінізації в україні: З таборів ГУЛАГу в Україну повернулися ті, хто був репресований за дрібні «провини»Було припинено масові репресії

З газет поступово зникло прізвище Й.Сталіна, з’являються матеріали, що засуджують сталінський режим

У 1955р. в Україні був введений прокурорський нагляд за дотриманням законності

Припинені справи, розпочаті ще за життя «Вождя народів; «Справа лікарів», “Боротьба з космополітизмом”Почалася рабілітація репресованих у 30-ті роки відомих радянських, партійних військових діячів. У 1954-1956рр. було реабілітовано в СРСР 8тис. осіб Українські митці-шістдесятники своїми творами і активною громадською діяльністю намагалися відроджувати національну свідомість, боролися за збереження української мови та культури, сприяли демократизації суспільно-політичного життя в республіці. Усвідомлення українською творчою молоддю злочинної суті комуністичної системи сприяло її звільненню з-під впливу ідеологічних догм «соціалістичного реалізму», підвищувало статус загальнолюдських цінностей та ідеалів. Формування світогляду Ш. відбувалося під впливом гуманістичної культури Заходу, ознайомлення з якою сприяло зростанню зацікавлення до надбань власної культури, історії та традицій українського народу. Ш. у своїх творах намагалися говорити про реальні проблеми життя, болючі питання, замовчувані у часи сталінізму і які хвилювали тогочасне українське суспільство.найвідомішими представниками Ш. були поети і прозаїки М.Вінграновський,І.Драч,Л. Костенко, Тютюнник,

На поч. 1960 років діяли клуби творчої молоді — київський «Супутник»і львівський «Пролісок, які стали центрами громадської діяльності Ш. У клубах відбувалися літературні зустрічі, вечори пам'яті, театральні постановки, де молоді митці формували власний світогляд та світобачення своїх слухачів і читачів.Із 1963 розпочалася хвиля ідеологічних звинувачень на адресу Ш., насамперед у націоналізмі. Влада розгорнула кампанію цькування Ш. у пресі, на засіданнях спілок та різноманітних зібраннях. Партійні та карні органи забороняли, а потім і розганяли літературно-мистецькі зустрічі та творчі вечори Ш., закривали клуби творчої молоді

Білет № 9