3.Фашистський окупаційний режим в Україні в 1941-1944рр.Голокост.

Територія України була розділена на 4 зони:

1. «Рейхскомісаріат Україна»;2) «Дистрикт Галичина»; 3) Трансністрія; 4) Прифронтова зона.

Після окупації України було встановлено нацистський «новий порядок», який означав масовий терор проти представників радянської влади, комуністів та взагалі проти «неповноцінних народів»: слов'ян, євреїв, циган.На окупованих німцями землях панував терор. Повністю винищувалося єврейське і циганське населення, всі запідозрені у нелояльності. Сотні тисяч міських жителів померли з голоду, поскільки окупаційна адміністрація не піклувалася про постачання міст продовольством. У 230 таборах військовополонених загинули, в основному від голоду, 1366 тис. люду. В Україні діяли каральні органи нацистівПлан фізичного знищення євреїв на території усіх окупованих країн Європи був прийнятий німецьким командуванням у січні 1942 р. Така політика нацистів щодо євреїв одержала назву «Голокост» («Катастрофа», «Злочин проти людства»). Нацисти застосовували жахливі засоби страти: отруєння у газових камерах, спалення у крематоріях, голодомор, цькування собаками. Створювалися концентраційні табори і гетто для євреїв.Голокост забрав життя 6 млн європейських євреїв. Четверта частина цих жертв припадає на Україну. Ця трагедія примусила людство усвідомити необхідність створення єврейської держави та визнати у Загальній декларації прав людини (1948) людського життя як найбільшої цінності.Складовою частиною руху опору в тилу фашистів стала діяльність ОУН. Напередодні війни вона розкололася на дві ворогуючі між собою частини — ОУН-Б на чолі з С.Бандерою і ОУН-М, яку очолював А.Мельник. Після захоплення Львова німецькими військами бандерівці 30 червня 1941 р. проголосили Акт відновлення Української держави.У роки війни представники націоналістичного руху намагалися відновити незалежність України. Вони воювали проти фашистів і проти радянських військ. Політичним центром націоналістичного руху була Організація українських націоналістів (ОУН). Спочатку ОУН намагалась боротися проти радянських військ за допомогою нацистів, але ті виступили проти ОУН через національні ідеї організації та її прагнення створити незалежну Україну. 14 жовтня 1942 р. ОУН створила військову організацію - Українську повстанську армію (УПА), яку очолив Р. Шухевич (Тарас Чупринка). УПА була найбільш організованим військовим об'єднанням українського націоналістичного руху.

Білет № 8

1.Рабовласницькі античні міста-держави Північного Причорномор’я.

VIIIст. - кінець VI ст. до н. е - це період Великої грецької колонізації, одним з напрямів якої було освоєння Північного Причорномор'я, викликане передусім торговою експансією та відсутністю пристосованої для землеробства землі у самій Греції.Родоначальниками грецьких міст-держав у Північному Причорномор'ї були, насамперед, вихідці з Мілета та Гераклеї Понтійської. У другій половині VII ст. до н. е. на острові Березань греки заснували місто Борисфеніду - перше еллінське поселення в цьому регіоні. За ним з'явилися Ольвія, Тіра, Пантікапей, Херсонес, Феодосія, Фанагорія та інші міста.Основними осередками античної цивілізації в Причорномор'ї стали райони Дніпро-Бузького та Дністровського лиманів, Південно-Західний Крим, Керченський і Таманський півострови. Існувала форма соціально-економічної та політичної організації суспільства - поліс. Грецькі поліси були рабовласницькими республіками. Майже тисячолітню історію осередків античної цивілізації в Північному Причорномор'ї поділяють на два періоди.І. Грецький період (друга половина VII – середина І ст. до н. е.): виникнення й становлення міст-держав та Боспорського царства; стабільність розвитку колоній; активна урбанізація; започаткування карбування монет; перетворення колоній у центри посередницької торгівлі; Греки займалися хліборобством, городництвом, вирощуванням винограду, вели торгівлю з Грецією і місцевими племенами. На кінець І тис. до н. е. починається наступ місцевих племен на античні міста. Ольвія була розгромлена готами, потім там запанували скіфи; сарматські царі правили в Боспорі, загроза з боку варварів примусила античні міста запросити до себе римські легіони. У І ст. н. е. римські гарнізони з′являються в Ольвії, Тірі та інших містах, а самі міста входять до складу римських провінцій. Цим розпочинається час, який одержав назву римської доби.II. Римський період (середина І ст. до н. е. — IV ст. н. е.). Розпочинається прогресуюча втрата полісами політичної незалежності. Була нестабільність воєнно-політичної ситуації; поступова переорієнтація держав Північного Причорномор'я на Римську імперію, входження Тіри, Ольвії та Херсонесу до складу римської провінції Нижньої Мезії; варваризація населення полісів; натуралізація господарства, безперервні агресивні вторгнення кочових племен; занепад міст-держав.