Альтернативна класифікація

За походженням: набутий, природжений.

Перебіг: гострий, первинно-хронічний, вторинно-хронічний, первинно-латентний, вторинно-латентний.

За ураженням окремих органів: хоріоретиніт, увеїт, гепатит, міокардит, енцефаліт та інші.

Цитомегаловірусна інфекція (Cytomegalia) (в25)

Клінічні форми:

• набута цитомегалія:

а) локалізована форма (сіалоаденіт) (В25.8);

б) мононуклеозоподібна форма (В27.1);

в) генералізована форма: вісцеральна (ретиніт (В25.8), гепатит (В25.1+К77.0*), пневмонія (В25.0+g17.1*), енцефаліт, нефрозонефрит, склерозуючий холангіоліт, гастроентерит, езофагіт, дисемінована (сепсис з ураженням багатьох органів та систем);

• природжена цитомегалія (Р35.1):

а) гостра форма: вісцеральна (енцефалопатія, гепатит, пневмонія, тромбоцитопенія); дисемінована ( за типом сепсису);

б) хронічна форма ( вади розвитку, хронічний гепатит, пневмосклероз та ін.);

• цитомегалія у ВІЛ – інфікованих (В20.2).

За часом виникнення:

• первинна;

• повторна.

Перебіг:

• латентний;

• маніфестний.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник родини Herpesviridae, підродина бета-герпес-віруси.

1 Вірусологічні дослідження: виділення вірусу на культурах клітин (фібробластах ембріона або диплоїдних клітинах людини), виявлення цитопатичної дії вірусу в культурах клітин. ПЛР - ідентифікація ДНК вірусу.

2 Мікроскопія: виявлення цитомегалічних клітин у різних матеріалах (слина, сеча, ліквор, біоптати органів та ін.).

3 Серологічні дослідження: РЗК, РПГА (наростання титру антитіл у 4 рази); реакція імунофлуоресценції, ІФА (виявлення антитіл класу ІgM).

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Первинна набута цитомегаловірусна інфекція, маніфестний перебіг, мононуклеозоподібна форма (ІФА+), середньої тяжкості.

2 Повторна набута цитомегаловірусна інфекція (ІФА+), маніфестний перебіг, вісцеральна форма, гепатит, середньої тяжкості.

3 Природжена цитомегаловірусна інфекція (ІФА+), гостра, вісцеральна форма, тромбоцитопенія, тяжкого ступеня.

Інфекційно - токсичний шок ( r57.8)

Залежно від виду збудника: бактерійний (грампозитивний, грамнегативний), грибковий, змішаний тощо.

Стадія:

• І – компенсація;

• ІІ - субкомпенсація;

• ІІІ - декомпенсація.

Ступінь порушення свідомості: сомноленція, сопор, кома.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ ( параклінічні методи дослідження)

1 Бактеріологічні дослідження: кров, ліквор, сеча, харкотиння і т.ін.

2 Серологічні дослідження: РПГА, РЗК, ІФА (парні сироватки).

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1 Менінгококова інфекція: менінгококцемія, менінгіт, тяжкого ступеня. Інфекційно-токсичний шок ІІ ступеня (субкомпенсація), сопор.

2 Чума, первинно-легенева форма, тяжкий ступінь. Інфекційно-токсичний шок ІІІ ступеня (декомпенсація), кома.

15